Сторінка
3

Формування показників праці та заробітної плати і методика їх аналізу на підприємстві

Здійснюється підрахунок мінімального споживчого бюджету — нижньої ме­жі вартості робочої сили (відповідно мінімальної заробітної плати). З цією ме­тою визначається структура бюджету і статті витрат, докладно підраховується "споживчий кошик" (набір предметів повсякденного споживання) та інших вит­рат із урахуванням їхньої вартості.

Першу частину робочого дня робітник працює на себе. А друга — то додат­ковий робочий час, протягом якого працівник виробляє додану вартість, що без­посередньо надходить власникові засобів виробництва. Праця, витрачена за цей час, є додатковою працею. Остання є джерелом додаткового багатства і наслід­ком експлуатації людини. Поділ праці трудівників на дві частини дає можли­вість кількісно визначити, якої експлуатації вони зазнають із боку монополістів на засоби виробництва, працюють на їхнє збагачення. Для визначення рівня ек­сплуатації застосовується показник норми доданої вартості. Він визначає спів­відношення (у відсотках) між працею на інших і працею трудівника на себе.

Розмір доходів працівника залежить від рівня його кваліфікації. Складніша праця за один і. той самий час створює більшу вартість, у т. ч. і зростаючу вар­тість необхідного продукту. При цьому робоча сила вищої кваліфікації потребує для свого відтворення кращих життєвих умов як кількісно, так і якісно.

Визначення конкретних ставок заробітної плати залежить від конкретного ринку праці та цін на ньому. Диференціація заробітної плати пояснюється на­явністю, по-перше, неконкуруючих груп, тобто різницею у здібностях і рівні під­готовки різних категорій робітників; по-друге, вирівнюванням відмінностей в оплаті праці; по-третє, наявністю відхилень від умов конкуренції на ринку.

Інвестиції в людський капітал спрямовуються на освіту, поліпшення здоро­в'я, довкілля і розглядаються як важлива категорія для пояснення диференціа­ції заробітної плати.

Різниця у заробітній платі існує як на національному, так і на регіонально­му рівнях. Зокрема, розмір доходу працівника багато в чому залежить від рівня розвиненості соціально-економічних відносин, властивих тій або іншій країні. У слаборозвинених країнах денна заробітна плата у 3—5 разів нижча за погодин­ну ставку в розвинених країнах світу.

Мотиваційний механізм праці містить насамперед такі загальнолюдські, за­гальноекономічні елементи, як потреби та інтереси людини, адже задля їх задо­волення людина виробляє різні блага. Стимули до праці можуть бути матеріаль­ні, моральні, духовні. Серед перших — заробітна плата, премії, різні винагороди; серед других — найрізноманітніші форми морального заохочення.

[ 22 с.78]

Поряд із цими двома групами стимулів існує ще одна, яка пов'язана безпо­середньо з трудовою діяльністю. Це умови праці, її зміст, престижність, вільний час. Соціологічні дослідження свідчать, що за досить високого рівня матеріаль­ного забезпечення чинники творчого характеру праці та вільного часу відіграють вирішальну роль у виборі професії. Співвідношення мотивів праці та відповідних стимулів визначається рівнем розвитку продуктивних сил, доходів населення. Проте безперечним є те, що із забезпеченням високого рівня життя серед моти­вів дедалі більшу роль відіграє скорочення робочого і збільшення вільного часу. Механізм формування заробітної плати на принципах оцінки вартості ро­бочої сили в основу всіх критеріїв визначення рівня оплати праці покладає, з одного боку, взаємодію ринку праці, попиту і пропозиції робочої сили, з друго­го — врахування об'єктивно необхідного відтворення робочої сили.

Перехід від централізованої планової системи господарювання до системи,

заснованої на ринкових відносинах, потребує переходу від позаринкового меха­нізму оцінки трудового внеску до ринкового, тобто від формування заробітної плати як частки працівника в загальнодержавному фонді споживання або дохо­ді підприємства (залежно від співвідношення ролей держави й підприємства в реалізації розподільчих відносин) до формування її як вартості (ціни) робочої сили. Водночас розподіл за вартістю (ціною) робочої сили не може не передба­чати використання елементів розподілу за працею, якщо під останнім розуміти формування ціни робочої сили з обов'язковим урахуванням таких чинників, як кількість, якість і результати праці.

У формі заробітної плати необхідний продукт надходить у розпорядження функціонуючої робочої сили, у формі стипендій — ще не функціонуючої; у фор­мі пенсій — уже не функціонуючої; у формі допомоги з тимчасової непрацез­датності — тимчасово не функціонуючої через хворобу; у формі допомоги з без­робіття — робочої сили, яка не знайшла собі місця в суспільному поділі праці.

Знаючи одночасно умови попиту (корисність) і пропонування (витрати), можна визначити вартість робочої сили. Вона є усередненим еквівалентом жит­тєзабезпечення типового представника асоційованої групи людей, об'єднаних спільністю інтересів і цілей, умов і результатів праці та проживання, рівнем ін­телектуального та культурного розвитку.[15 с. 71]

Розглядаючи заробітну плату як форму існування необхідного продукту, як історично й економічно зумовлений обсяг життєвих засобів, потрібній для пов­ноцінного відтворення робочої сили, слід зупинитися на кількох об'єктивних обставинах, що зумовлюють появу на певних етапах суспільного розвитку різ­них форм існування необхідного продукту як елементів заробітної плати.

Передусім зауважимо, що людина є біосоціальною істотою. Це значною мі­рою зумовлює наявність різних форм існування необхідного продукту. Справді, здатність до праці з'являється в людини не одразу після народження, а згодом і тільки після відповідної теоретичної та практичної підготовки.

Аби краще збагнути сутність заробітної плати як категорії ринкової еконо­міки, звернімо увагу на такі принципові положення: