Сторінка
2

Формування показників праці та заробітної плати і методика їх аналізу на підприємстві

РОЗДІЛ 1

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ПРАЦІ

ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

1.1 Організація обліку заробітної плати

В умовах переходу України до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.

На кожному підприємстві , галузі, в Україні має бути реальна й достовірна інформація про трудомісткість вироблюваної продукції, про нарахування заробітньої плати. Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський облік.[27 с. 304].

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України ‘’ Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками та службовцями по заробітній платі’’ N144 від 22.05. 96р. На виконання заходів щодо реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими з них є такі:

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства.

Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юктури.Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва.

Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого.

На сьогодні заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій.

Вже впродовж багатьох років заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині витрати на заробітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валового національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою. [38 с. 92].

Існує ряд проблем в системі організації заробітної плати: розміри зарплати практично відірвані від кінцевих результатів праці працівників і підприємств; недосконала диференціація оплати праці; не визначена роль мінімальної зарплати.

Таким чином, сучасне соціально-екомічне становище в сфері оплати праці як кризове, що вимагає негайних конструктивних перетворень з боку держави [21 ст. 295].

Низький рівень заробітної плати е не лише наслідком, а однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані.

Правове визначення заробітної плати міститься у ст. 1 Закону України “Про оплату праці”. Заробітна плата – винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. [3 ст. 1].

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-дівових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства .

Заробітна плата і питання її трансформації: проаналізовано залежність заробітної плати трудівників від багатьох чинників виробницт­ва, ринку, а також соціальної сфери. Підраховано прожитковий мінімум, який визначає ме­жу бідності.

Становлення повноцінного ринку праці — одна з найважливіших ланок розвиненої ринкової економіки, що означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї праці за власним бажанням і вибором на засадах трудово­го найму. Вибір визначається суспільними потребами й індивідуальними мож­ливостями, через що заробітна плата працівників залежить від попиту і пропо­зиції праці.

Ринок праці оцінює корисність (споживчу вартість) і цінність (вартість) ро­бочої сили, тобто того чи іншого виду праці; регулює попит і пропозицію пра­ці, розподіляє робочу силу між галузями економіки та регіонами країни.

Ринок праці, як і інші ринки, грунтується на взаємодії чинників ціни праці (заробітної плати), попиту на неї та її пропозиції. Остання визначається рівнем заробітної плати (ціною праці), а також рівнем податків, потребами у матеріаль­ному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї найманого працівника, звичками і традиціями, культурою та релігією, позицією профспілок тощо. Попит на працю визначається також її ціною і водночас потребами виробництва відповідно до по­питу на товари та послуги, технічним рівнем підприємств тощо. Стан рівноваги ринку праці визначається рівноважною ціною (певним рів­нем заробітної плати), що збапансовує попит і пропозицію праці. Зростання пропозиції праці викликане збільшенням населення, залученням до виробництва молоді, жінок тощо. Структура пропозиції робочої сили постій­но змінюється внаслідок того, що нове покоління, яке вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попередні по­коління працівників.

Водночас постійно змінюється і попит на працю. Це зумовлено як кількіс­ними, так і якісними чинниками. По-перше, змінюється попит на товари та послуги (за зростання попиту відкриваються нові робочі місця, а за його змен­шення кількість робочих місць може скорочуватися). По-друге, сучасна техніка (механізми, автомати, роботи, комп'ютери) потребує нових знань і професій, що, з одного боку, призводить до скорочення старих робочих місць і, відповідно, до звільнення працівників, що їх займали, з другого — до появи нових ро­бочих місць, які потребують вищої кваліфікації праці.[21 с.98].

Слід зазначити, що ринок праці неоднорідний і складається з багатьох сек­торів і робочи х місць із різними вимогами й властивостями. Тобто насправді іс­нує не один, а багато спеціалізованих ринків праці — залежно від галузей, профе­сійної категорії, регіону країни. Практично у кожній галузі існує свій ринок праці зі специфічними вимогами до рівня підготовки та спеціальності працівників.

Заробітна плата — це ціна, що сплачується за одиницю часу праці.Розмір заробітної плати залежить від величини вартості або ціни фонду життєвих засо­бів, створених працівником за необхідний робочий час. Якщо зростає вартість робочої сили, то має збільшуватися й заробітна плата, і навпаки. Майже 70% витрат підприємств у США спрямовується на заробітну плату робітників і служ­бовців, а в Україні — 10%.[21 с.99].

Розмір заробітної плати трудівників залежить від багатьох чинників вироб­ництва, ринку, а також соціальної сфери. Головний із цих чинників — величина вартості робочої сили. Така вартість має нижній і верхній рівні. Нижньою межею є сума вартості життєвих засобів, які потрібні для відновлення працездатності працівника, його навчання професії та утримання його сім'ї. Розраховується так званий прожитковий мінімум, який визначає межу бідності. Це є розмір засобів, що необхідні для підтримання життєдіяльності працівників із низькою кваліфі­кацією. Верхня межа вартості робочої сиди враховує також затрати на задоволен­ня соціально-культурних потреб.