Сторінка
2

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Дослідники проблем фізичного виховання відмічають, що сьогодні у

теорії і практиці фізичного виховання має прояв ряд суперечностей:

між соціальним замовленням на формування та розвиток фізичної культури громадян України і недосконалістю теоретико-методичної бази її забезпечення;

між зростанням вимог щодо рівня підготовки спеціаліста з фізичного виховання (педагога) у вищому навчальному закладі та низьким рівнем його готовності до реалізації професійних функцій;

між потребою у підвищенні ефективності функціонування системи фізичного виховання в Україні і недосконалістю її окремих елементів;

між можливостями педагогічного управління процесом фізичного виховання учнівської молоді І рівнем технологічної підготовки педагогів,особливо щодо питань планування і контролю.

На наш погляд, цей перелік можна продовжити. Серед суперечностей сьогодення можна назвати також:

зростання необхідності в оздоровчих заходах у зв'язку з станом гіподинамії багатьох верств населення і водночас зниження можливостей щодо їх проведення внаслідок економічних негараздів та зниження реальної мотивації занять фізичною культурою;

згортання національних програм підтримки масового спорту та фізичної культури і згасання інтересу у населення не лише до спортивних заходів, а й взагалі до активного відпочинку;

поширення серед молоді малорухомих видів занять (комп'ютер,телебачення), що збігається з змінами у режимах харчування, і девальвацією ідеалів фізичної активності, духовного наповнення .

Аналіз досліджень, присвячених питанням фізичного виховання, довів, що найбільша кількість робіт присвячена проблемам загального плану, фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи, підготовки фахівців з фізичного виховання.

Здавалось би, така глибока наукова розробка відповідних проблем повинна скласти надійні концептуальні основи і забезпечити ефективне вирішення завдань фізичного виховання. Водночас, як підкреслює Б.М. Шиян, "існує значний розрив між теорією фізичного виховання і методикою, дослідження якої обмежується переважно вивченням впливу занять фізичними вправами на біологічні функції організму, а проблемам створення дидактичних основ фізичного виховання і спорту приділяється значно менше уваги. Більше того, результати наукових досліджень . фактично не впроваджувались у повсякденну практику роботи шкільного вчителя".

Вихід з сучасної кризи фізичної культури, вважає дослідник, повинен ґрунтуватись на наукових концептуальних положеннях, які є основою процесу створення національної системи фізичного виховання. її основними є такі положення:

Ідеологія системи фізичного виховання має відображати загальнолюдські гуманістичні цінності, будуватись на національних засадах з урахуванням регіональних особливостей та передового вітчизняного та світового досвіду.

Фізична культура є певною цінністю для кожного конкретного учня, яка забезпечує його соціалізацію на основі оволодіння специфічним змістом фізичної освіти як частин загальної культури нації, в якій моделюються і віддзеркалюються людські взаємини. В цьому контексті фізична культура є засобом формування особистості, її свідомості і культури, розвитку психічних процесів, які керують емоційною та руховою сферами людини і вдосконалюють їх.

Навчально-виховний процес, побудований за принципами демократизму і гуманізму, забезпечує досягнення індивідуально можливого рівня фізкультурної освіти, розвитку і підготовленості всіх, хто займається фізичними вправами; сприяє виявленню обдарованих у фізичному відношенні дітей та підлітків і надає їм змогу розвинути свої здібності. Фізичне виховання є базою, на якій формуються уявлення дітей про норми і правила здорового способу життя та виховуються відповідні звички.

Зміст фізичного виховання являє собою взаємозв'язок таких основних блоків: знання, способи рухової діяльності, способи власної фізкультурно-оздоровчої діяльності, способи спортивної діяльності. Він визначається навчальними програмами і забезпечується навчальними посібниками та дидактичними засобами.

Національна система фізичного виховання базується на перевіреному історичному досвіді спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої, інноваційної діяльності, спрямованої на розвиток фізичних можливостей особистості, які реалізуються на всіх етапах довічної фізкультурної освіти людини.

Практична реалізація мети і завдань національної системи фізичного виховання здійснюється на спеціально організованих заняттях, які стимулюють рухову активність, за умови їх відповідності інтересам учнів, останнім досягненням науки, передовим педагогічним технологіям, конкретним умовам їх проведення.

Фізичне виховання є провідною ланкою єдиної системи взаємопов'язаних і взаємообумовлених рівнів фізкультурної освіти дітей та молоді. При формуванні і реалізації завдань фізкультурної освіти доцільно користуватися Державними вимогами до фізичного виховання.

Для індивідуальної діагностики фізичної підготовленості учнів використовують Державні тести і нормативи. Результати тестування є підставою для внесення коректив у процес фізичного виховання дітей з метою досягнення високого рівня їх розвитку.

Використання у процесі фізичного виховання специфічних засобів, методів і форм створює сприятливі умови для патріотичного, розумового, морального та художньо-естетичного виховання.

Визначальною умовою побудови педагогічного процесу з фізичної культури є забезпечення на заняттях взаємної поваги, взаємодовіри та співпраці вчителя й учнів як запоруки виховання активної, творчої особи,здатної самостійно приймати рішення і реалізовувати їх у життєдіяльності.

Важливим фактором підвищення ефективності фізичного виховання, прояву активності, ініціативи і творчості є оцінка діяльності учнів. Вона повинна відповідати праці учня, вкладеній у досягнення не будь-якого загального нормативу, в індивідуально можливого результату оволодіння теоретичними знаннями, методичними уміннями, практичними навичками, а також розвитку фізичних якостей.

10. Одним з пріоритетних напрямів формування національної системи фізичного виховання є вдосконалення методики фізичного виховання дітей-інвалідів, аномальних та віднесених за станом здоров'я до спеціальних медичних груп на основі реалізації психолого-педагогічних та психолого-фізіологічних теорій навчання, виховання і розвитку особистості.

Висунуті концептуальні положення уможливлюють розширення змісту предмета "Фізична культура", спрямованого на забезпечення загальної фізкультурної освіти учнів, метою якої є формування їх наукового світогляду у сфері фізичної культури, оволодіння засобами, методами і формами індивідуальної рухової діяльності, вміннями цілеспрямовано використовувати цю діяльність для власного духовного та фізичного вдосконалення, зміцнення та збереження здоров'я, задоволення потреб у підготовці до активної творчої життєдіяльності.

В останні роки збільшується кількість робіт, присвячених використанню українських народних традицій в системі фізичного виховання учнів та підготовці майбутніх вчителів фізичної культури, впровадженню у позаурочні форми роботи.