Сторінка
12

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Особливо актуальним є питання збереження та розвитку ціннісного ставлення до фізичної культури у студентів педагогічних навчальних закладів. Адже від того, як ставиться майбутній вчитель до власного здоров'я, його збереження та поліпшення в процесі навчання, суттєво залежить в наступному його професійна працездатність. Позитивне ставлення вчителя до фізичної культури, незважаючи від того, який предмет він викладає, є взірцем для учнів, багатократно тиражується та відтворюється в дитячих ставленнях. Участь вчителя разом з учнями у спортивних змаганнях, туристичних походах є вагомим фактором налагодження позитивних міжособистісних стосунків, дійовим засобом виховання.

Тому сьогодні актуальним є вивчення особливостей ставлень, що складаються у молоді до фізичного виховання і спорту. В проведеному дослідженні це питання розглядалось в декількох ракурсах, що дозволило забезпечити комплексний підхід до висвітлення ряду актуальних аспектів.

а) Комплексне дослідження ставлень студентської молоді до фізичної культури і спорту

До дослідження було залучено студентів Глухівського державного педагогічного університету, що навчаються на різних факультетахта за різними спеціалізаціями: філологічному - українська мова - 55 осіб, педагогічному - початкове навчання - 62 осіб, фізико-математичний факультет - 48 Усього в констатуючому експерименті взяло участь 165 студентів.

Програму дослідження складало: а) вивчення ставлень студентів до предмету і занять з фізичного виховання у вищому навчальному закладі (поточна оцінка) та у школі (ретроспективна оцінка); б) місце фізичної культури і спорту в системі життєвих цінностей студентів; в) визначення мотивів занять фізичною культурою та спортом. Використовувались такі методи дослідження: спостереження, опитування, бесіди, анкетування, тестування.

Наведемо деякі отримані результати, які, на наш погляд, дозволяють певною мірою зрозуміти джерела навчальної та фізичної активності студентів.

Перш за все, нас цікавив характер того життєвого досвіду, що отримують студенти в процесі занять відповідним предметом у школі та вищому навчальному закладі. З цією метою було проведено відповідне анкетування, яке містило ряд таких запитань.

Щодо питання "Як ви у школі ставилися до занять з фізичної культури?" було передбачено такі варіанти відповідей: а) вважали їх за вкрай необхідні; б) вважали їх за такі, що мають певну користь; в) були байдужі; г) вважали за зайві в навчальній програмі; г) вважали їх за такі, що тільки наносять шкоду учням (травмують їх).

Серед студентів відповіді розділились таким чином: відповідний предмет є вкрай необхідним - 17,8%; таким, що має певну користь - 20,0%, байдужим - 13,3%, зайвим - 24,4%, таким, що травмує учнів - 24,4%. Отже, майже половина студентів (48,8%) негативно ставилися до занять з фізичної культури, а з врахуванням тих, кому ці уроки були байдужими, їх кількість стає переважаючою (62,1%). Тобто, багато студентів починають навчання у педвузі з негативною установкою щодо відповідного предмету.

Студентам також було запропоновано оцінити, чи легко їм було виконувати вправи, що надавались вчителем фізичної культури. Пропонувались такі варіанти відповідей: а) так, легко; б) не зовсім легко, але без особливих труднощів; в) дивлячись, які вправи: інколи легко, інколи важко; г) в основному з ускладненнями і не зовсім вдало; д) дуже важко.

Серед учасників опитування вважають, що вправи виконувати було легко, 9,9% респондентів, не зовсім легко, але без зайвих труднощів 40,0%, труднощі викликались певними вправами - 24,4%, в основному з ускладненнями - 4,4%, дуже важко 24,4%. Отже, можна стверджувати, що основна причина негативного ставлення більш ніж половини студентів під час навчання у школі до занять з фізичної культури виникала скоріше на соціальному і психологічному, ніж фізичному рівні.

Було також запропоновано студентам порівняти власний рівень виконання завдань з тим, що був притаманний іншим учням. Можливі варіанти визначення: а) було набагато легше, ніж більшості інших, виконувати вимоги вчителя фізкультури; б) так, як усім, не більше і не менше; в) набагато складніше, ніж більшості інших.

40,0% студентів вважають, що їм було легше, ніж іншим, виконувати завдання вчителя, 22,2% - так, як усім, і 35,5% - що їм було важче, ніж більшості інших учнів. Отже більше третини студентів вважали, що знаходилися у більш несприятливих умовах, ніж інші.

Значний вплив на ставлення учнів до занять з фізичної культури має їх стан здоров'я. Як показують наші дослідження (за результатами спостережень, опитувань учнів, активізації спогадів студентів), особливо напружені стосунки виникають між вчителями фізкультури і дітьми, що хворіють. Наявність таких дітей на уроці часто дратує вчителя, він намагається підкреслити своє негативне ставлення до них (іронізує, надає принизливі доручення та ін.).

Студентам було запропоновано відповісти на запитання: "Як би ви визначили ваш загальний стан здоров'я в школі, враховуючи такі критерії:

а) відмінний, бо хворів дуже рідко;

б) не зовсім відмінний, але не такий вже поганий, адже хворів не дуже часто;

в) середній, хворів не більше і не менше, ніж інші;

г) низький, часто хворів;

д) зовсім поганий, хворів постійно". Виявилось, що лише 13,4% студентів вказали, що в школі хворіли дуже рідко, 26,7% - хворіли не дуже часто, 11,1% - хворіли не більше, ніж інші, 4,4% - хворіли часто і 44,4% - дуже часто. Отже, майже половина студентів складається з так званої "групи ризику", тобто осіб, у яких за об'єктивними обставинами порушено ставлення до фізичної культури і спорту.

На питання "Чи були ви звільнені від занять з фізичного виховання" 15,6% опитуваних вказують, що були звільнені майже постійно, 44,4% -певний час, і 40,0% майже ніколи не звільнялись.

Показовими є відповіді на питання "Який настрій був у вас переважно на уроках з фізичної культури?"

Аналіз відповідей на це питання вівся у двох ракурсах: переважає позитивний настрій (завзятий, бадьорий, веселий, радісний), та переважає негативний настрій (байдужий, пригнічений, сумний, стурбований). І хоча серед студентів, що брали участь в дослідженні, більшість (55,6%) вказали на домінування позитивного настрою, не можна ігнорувати той факт, що у 44,4% спостерігається переважання негативного настрою.

Цікаві дані було отримано на запитання: "Як ставився до вас вчитель фізкультури?" 84,4% респондентів відповіли, що ставлення вчителя було позитивним (ставився добре, виділяв серед інших, ставив за приклад, заохочував, своєчасно відмічав успіхи, надавав допомогу, підтримував при невдачах). Одночасно 15,6% учасників дослідження (кожен шостий студент) вказали на те, що ставлення вчителя було більш негативним (ставився байдуже, майже не помічав, глузував за невдачі, сварив при усіх, наводив як приклад невдахи).

На пропозицію оцінити, як студенти себе відчували найчастіше на уроках фізичного виховання, респонденти вказали, що позитивно (вдалим, успішним, визнаним, спритним ) відчувають себе лише 51,5% опитуваних, тоді як негативне самосприйняття (ніяким, незграбним, невдалим, невезучим) притаманно 48,5% студентів.