Сторінка
1

Спартанська та афінська системи виховання та освіти

Людству властиво повертатися до своїх витоків. У постійному пошуку себе воно вдивляється у свої начала, шукаючи пояснень теперішнього і прогнозів на майбутнє. Мова, звісно, йде не про стартову точку біологічної еволюції, а про те коріння, що забезпечує можливість постійного розвитку людської особистості. Це стосується й античного періоду, що подарував світові так багато загальнолюдських цінностей, наприклад, блискучі зразки літератури, мистецтва, архітектури, політичні інститути, що стали надбанням наступних поколінь. Немало важливим є той факт, що фундамент Західної цивілізації закладався саме в античну епоху. Саме античність визнається колискою досягнень, що їх сучасний західний світ вважає основними для культурного розвитку. https://i-networks.ru цены монтаж скс. Прокладка скс цена за порт.

В цей період в Давній Греції зароджуються одні з перших педагогічних теорій, які залишаються актуальними до сьогодення і досить активно вивчаються науковцями всього світу. Греки першими розробили повноцінну концепцію батьківства і систему поглядів на розвиток дитини, заклавши тим самим теоретичний фундамент для виховної системи, що домінувала в Середньоземноморському світі протягом тисячоліття (з 600 р. до н.е. до 400р. н. е.)

Порівнявши спартанську та афінську системи виховання та освіти можна дізнатись, розвитку яких аспектів особистості надавалась перевага в таких відомих полісах, як Лактонія та Аттика, зрозуміти які моральні цінності та виховні ідеали були у людей, які жили в той час. Дослідження цієї теми дає можливість зробити висновки про значення Давньогрецьких освітньо-виховних систем для педагогічної науки та культури.

Об’єкт дослідження: спартанська та афінська системи виховання та освіти.

Предмет дослідження: порівняльна характеристика спартанської та афінської систем виховання та освіти.

Мета дослідження: знайти спільні та відмінні риси у спартанській та афінській освітньо-виховних системах, визначити яке значення вони мають для сучасної педагогічної науки та культури.

Завдання дослідження:

Визначити суспільно-політичні умови розвитку освіти у Давній Греції в епоху полісної демократії.

Дослідити мету виховання, виховні ідеали, зміст навчання та виховання у спартанській та афінській освітньо-виховних системах.

Дослідити значення Давньогрецьких освітньо-виховних систем для педагогічної науки та культури.

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз та узагальнення історико-педагогічних, культурологічних та історичних літературних джерел.

Суспільно-політичні умови розвитку освіти у Давній Греції в епоху полісної демократії

В ІІІ - ІІ тисячоліттях до н.е. у Греції, на Криті й деяких інших островах Егейського моря виникла самобутня культура зі своєю писемністю. Від піктографії до клинопису, до складового письма, така еволюція цієї писемності. Нею володіли жерці, царська звита, вельможі й заможні громадяни.

Центри навчання переписувачів виникали при палацах і храмах. Крито - мікенской (егейської) культурою була закладена певна традиція письма, прийнята наступними цивілізаціями. Із цією традицією, наприклад, пов'язані правила писати рядки зліва направо, зверху вниз, виділення нових рядків і заголовних літер.

Наступним етапом генезису виховання й навчання в цьому регіоні стали часи так званої архаїчної Греції (X - VIII вв. до н.е. ). Яскраво й образно намалював картину виховання й навчання в цю епоху легендарний Гомер у поемах "Іліада" й "Одисея". Герої Гомера отримували виховання під доглядом наставників – старців. Вони красномовні, добре знайомі з діяннями предків і богів, володіють музичними інструментами й письмом, фізично міцні, виправні воїни.

Прийняті в архаїчній Греції форми виховання описані також у поемі Гесиода "Праці й дні", де говориться про побут і життєвих установленнях тієї прадавньої епохи. Провідним мотивом цієї поеми є думка про працьовитість як найважливішій якості людини.

Подальший розвиток виховання й зародження педагогічної думки в Стародавній Греції пов'язані з культурою міст – полісів.

Економічний і культурний розвиток рабовласницьких міст-держав давньої Греції розпочинається у VI—IV ст. до н.е. В цей час високого розвитку досягла філософія, в надрах якої закладались основи різних спеціальних галузей знань; існувала багата література; склалось декілька систем виховання підростаючого покоління.

У Стародавній Греції, яка складалась з невеликих рабовласницьких держав – міст, найбільш оригінальними системами виховання були Спартанська та Афінська.

Спарта займала південно-східну частину півострова Пелопоннесу, де було мало зручних гаваней, зовнішня торгівля, техніка і наука перебували на низькому рівні, а життя населення носило замкнутий характер. В країні домінувало землеробство, яке спиралось на працю рабів. Незначне напіввільне населення займалось ремісництвом. У Спарті на 9 тис. родин рабовласників (спартіатів) припадало понад 250 тис. рабів, які часто повставали. Це завжди непокоїло володарів Спарти, примушуючи їх повсякчас бути напоготові, виявляти жорстокість і насильство по відношенню до рабів. Виховання здійснювалося державою, яка переслідувала завдання підготовки з дітей спартіатів – воїнів, стійких та загартованих, майбутніх рабовласників.

На відміну від Спарти, в Афінах значного розвитку набули різні ремесла і торгівля. Високого рівня досягли в Афінах архітектура, скульптура, живопис, художня література, історія, географія, математика, філософські науки.

Особливості економічного становища і політичного життя населення Афін знайшли своє відображення у системі виховання дітей і молоді. Афінська система виховання, як і спартанська, також здійснювалась в інтересах рабовласників, але була більш різноманітною.

Мета виховання та виховні ідеали

Спартанців виховували в жорстких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчаток — воїтельниць – амазонок, які б мало в чому поступалися чоловікам. Що ж стосується афінських жінок, то в них особливо цінували скромність і ніжність.

Головним завданням спартанської системи було виховання жорстокості, ненависті до рабів у підростаючих рабовласників. Відбір за фізичними даними відбувався відразу після народження дитини, коли слабких та хворих дітей скидали зі скелі. У семирічному віці хлопців, відриваючи від сімей, віддавали до шкіл — (агели), де покарання було запроваджено за кожне зайве слово. Воїн мав зростати стриманим, на запитання старших відповідати коротко (лаконічно), зносити терпляче фізичні знущання, голод, спеку, холод. Військово-фізичній підготовці приділявся значний час. Розумове виховання було не в пошані. На дозвіллі хлопці розважались військовими іграми, співами, грою на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах (криптіях) на рабів, які у Спарті були загальною власністю. Кожен рік навчання закінчувався публічним випробуванням. Здійснювався агон — нещадне публічне пороття, під час якого батьки не лише не співчували юнакам, а, навпаки, вмовляли триматися до кінця, щоб не зганьбити честі сім'ї. Існувала чітка загальна обов'язкова державна система виховання. По суті, це була перша тоталітарна педагогічна система, яка, на жаль, не змогла дати людству ні вчених, ні поетів, ні культурних діячів, лише видатних воїнів і політиків.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: