Сторінка
18

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Рис. 3.2. Частка студентів, що не мають прояву відповідних мотивів до занять фізичною культурою і спортом

Отже, в цілому мотивація занять фізичною культурою і спортом у значної кількості студентів є недостатньо мотивованою, тобто студенти більш схильні ставитися до відповідного предмету у навчально-виховному процесі вузу як до формальної необхідності, ніж до засобу задоволення особистих потреб. Найбільшою мірою це стосується мотиву соціального самоствердження, на другому місці за ступенем прояву йде мотив прагнення до фізичного саморозвитку, на третьому - емоційного задоволення. Найменший показник у мотивів фізичного самоствердження, соціально-емоційного та досягнення успіху.

Разом з цим, слід враховувати, що методика виявляє не стільки реальний розподіл мотивів, скільки ступінь їх визнання (усвідомлення) студентами. Тому є необхідність подальшого дослідження цього питання з залученням психологів. Але це виходить за межі нашого дослідження й складає перспективну наукову проблему.

На наступному етапі роботи у цьому напрямку було проведено опитування 45 студентів за методикою В.І. Тропнікова. Ця методика складається з опитувальника, який містить 109 питань. Кожне питання відображає певну причину, яка спонукає людину займатись фізкультурою та спортом. Студенти оцінювали ці причини за 5-бальною системою у двох аспектах:

а) за ступенем впливовості на людей в цілому,

б) за ступенем впливу у їх власному житті. За результатами визначалась ступінь визнання студентами значущості 11 мотивів:

1) спілкування;

2) пізнання;

3) матеріальних благ;

4) розвитку характеру та психічних якостей;

5) досягнення фізичної досконалості;

6) покращення самопочуття та здоров'я;

7) прагнення естетичного задоволення та гострих почуттів;

8) надбання корисних для життя (у тому числі професійної діяльності) умінь та знань;

9) потреба у схваленні;

10) прагнення підвищити престиж, бажання слави;

11) колективістична спрямованість.

Отримані результати оброблялись таким чином:

визначалась кількість балів, які було набрано кожним студентом по кожному із 11 мотивів-категорій за двома ракурсами: оцінка інших та оцінка себе;

кількісні показники, отримані за кожним блоком, розподілялись за рівнями: високий, середній, низький.

Визначення кількісних показників, що відповідають певним рівням, склало особливу проблему. Це було викликано тим, що кількість відповідей по кожному мотиваційному блоку у методиці помітно відрізнялась. Для забезпечення можливості проводити порівняння між окремими блоками, а також визначити розподіл студентів за відповідними рівнями, було визначено такі кількісні значення.

За блоками "спілкування", "отримання матеріальних благ", "розвиток характеру та психічних якостей", "покращення самопочуття та здоров'я", які містили по 8 питань, реально могло бути отримано оцінки у діапазоні від 8 до 40 балів. Тому прийнято такі межі рівневих значень: низький рівень - 8-18 балів, середній рівень - 19-29 балів, високий рівень - 30-40 балів.

За блоком "пізнання" (4 питання, діапазон 4-20 балів): низький рівень - 4-9 балів, середній рівень - 10-15 балів, високий рівень - 16-20 балів.

За блоками "досягнення фізичної досконалості", "прагнення підвищити престиж, бажання слави" (10 питань, діапазон 10-50 балів): низький рівень - 10-23 бали, середній рівень - 24-37 балів, високий рівень - 38-50 балів.

За блоком "прагнення естетичних задоволень та гострих почуттів" (9 питань, діапазон 9-45 балів): низький рівень 9-21 бал, середній рівень - 22-33 бали, високий рівень - 43-45 балів.

За блоком "надбання корисних умінь та знань" (6 питань, діапазон 4-20 балів): низький рівень - 6-14 балів, середній рівень - 15-23 балів, високий рівень - 24-30 балів.

За блоком "прагнення підвищити престиж, бажання слави" (5 питань, діапазон 5-25 балів): низький рівень - 5-11 балів, середній рівень - 12-18 балів, високий рівень - 19-25 балів.

За блоком "колективістична спрямованість" (7 питань, діапазон 7-35 балів): низький рівень - 7-16 балів, середній рівень - 17-26 балів, високий рівень - 27-35 балів.

Розподіл студентів за відповідними рівнями (високий, середній, низький) щодо кожного блоку мотивів відносно Інших осіб (1) та себе (2) наведено у табл. 3.6.

Як показують результати таблиці, значна частина студентів не усвідомлюють складної структури мотивів занять спортом. Цей важливий вид людської діяльності, що має полімотиваційні основи, розглядається перш за все в плани прямого впливу на людину ("фізичне вдосконалення"). За цим критерієм більша частина студентів (53,3%) знаходяться на високому рівні. Більш-менш сприятливо розвивається мотив розвитку характеру та психічних якостей - 33,3 % учасників дослідження оцінили його як актуальний для себе, та ще 46,7 % - як певною мірою значущий. Що стосується інших мотивів, то тут значна частина студентів вважають їх взагалі мало-актуальними. І не тільки більш складні, опосередковані форми впливу фізичної культури та спорту на людину залишаються неусвідомленими. Навіть такий прямий зв'язок, як додаткові можливості спілкування, міжособистісної взаємодії під час занять фізичною культурою, для студентів залишається неактуальним.

З отриманих даних видно також, що власні мотиви занять спортом у студентів майже не відрізняються від тих, що вони приписують іншим людям. Основні розбіжності спостерігаються лише між групами середнього та низького рівня за рахунок певного взаємообмІну. Порівняно з оцінкою мотивації інших людей стосовно себе студенти вважають дещо більш впливовим мотив покращення самопочуття. Кількість осіб з високим рівнем мотиву використання фізичної культури для покращення самопочуття майже вдвічі більша, ніж щодо оцінки значущості цього мотиву для Інших. Значущість мотивів естетичного задоволення та гострих самопочуттів для мотивації самих студентів більш ніж у два рази перебільшує той показник, що характеризує впливовість цього фактору на людей в цілому. Вище, ніж у загальних оцінках, доля студентів, що відчувають середнього рівня потребу у заохоченні, підвищенні престижу, славі, придбанні корисних умінь і знань, колективістичній спрямованості. Хоча, підкреслимо ще раз, це стосується лише різниці між середніми та низькими групами. Кількість студентів, що мають яскраво виражені мотиви усіх груп, нараховує одиниці.

Таблиця 3.6

Розподіл студентів за рівнями визнання значущості мотивів залучення до фізичної культури і спорту