Сторінка
1
Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і вона може вирішити більш важку задачу, ніж на занятті. Але це не значить, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Гра – це тільки один з засобів, і вона дає гарні результати тільки в сполученні з іншими: спостереженнями, бесідами, читанням, тощо.
У грі в учнів виробляються звички зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.
Ігрові уроки добре уживаються із "серйозним" навчанням. Включення їх у навчання робить процес цей цікавим, створює в учнів бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Ігрові дії підтримують і посилюють інтерес учнів до предмета.
У ході дидактичної гри учаснику необхідно максимально мобілізувати знання, досвід, уяву. У процесі гри виробляється вміння думати системно, шукати нові ідеї. Гра на уроці вимагає, щоб її учасники віддавали їй свою енергію, розум, витримку, самостійність. Вона стає напруженою роботою і через добровільні зусилля веде до задоволення.
Виходячи з вищесказаного тема нашої роботи є актуальною. Її мета полягає у дослідженні ігрових форм на уроках світової літератури в основній школі.
Поставлена мета дає можливість визначити наступні завдання:
визначити основні психолог-педагогічні особливості учнів основної школи;
з’ясувати особливості використання гри в методиці викладання світової літератури;
розглянути класифікації ігор гри;
розглянути основні методики проведення літературної гри;
висвітлити основні моменти використання літературних ігор на уроках світової літератури;
розробити конспект з використанням ігрових форм на уроці світової літератури у 8 класі.
Виходячи з зазначених мети та завдань об’єктом дослідження є методика використання ігрових форм на уроках світової літератури.
Предметом дослідження стали літературні твори, запропоновані для вивчення школярам в 8 класі.
Провідним в даній роботі є метод педагогічного дослідження, зокрема, бесіда, анкетування, спостереження, аналіз та співставлення.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у підготовці до уроків літератури.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. У першому розділі ми звернемо особливу увагу на психолого-педагогічні особливості підліткового віку, теоретичні аспекти використання ігрових форм на уроках світової літератури. У другому – на практичному.
Психолого-педагогічні особливості учнів підліткового віку
Підлітковий період вважається одним з найскладніших періодів розвитку людини. Це пов’язано з проблемою дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітка. Важливо, що прискорені темпи фізичного та фізіологічного розвитку не збігаються з такими ж швидкими темпами становлення особистості.
Ускладнення умов шкільного навчання, збагачення змісту внутрішньо-психічної діяльності підлітків спричинює потужні зміни їх інтелектуальної та особистісної сфер.
Розвиток уваги учнів основної школи відбувається через формування вищих довільних форм, зростання обсягу, стійкості та концентрації. Однак, спостерігається залежність продуктивності уваги від інтересу підлітка до діяльності – школяр може тривалий час зосереджуватись, переборювати відволікання уваги, якщо його приваблює зміст чи процес діяльності. У цьому періоді вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Розвиток позитивних властивостей уваги підлітка залежить від його вольових якостей, зокрема наполегливості і може стати предметом для самовиховання. Увага підлітків покращується, якщо вміло стимулюється вчителем, та коли вони бачать своє прогресивне просування в навчанні. Саме в цьому віці за сприятливих умов виховання виявляється й уважність у ставленні до інших людей.
Процеси відчуття та сприймання працюють у підлітка узгоджено, розвиваються в єдності. Їх довільність, започаткована ще в попередньому, молодшому шкільному віці, набуває щодо підлітків характеру цілеспрямованих сенсорних і перцептивних дій, так як ускладнення змісту навчального матеріалу потребує від учня основної школи для успішного засвоєння інформації її продуктивного сприймання.
У підлітковому віці змінюється співвідношення між мисленням та пам'яттю, яка втрачає свою домінуючу позицію, поступаючись саме мисленню – продовжується процес інтелектуалізації вищих психічних функцій.
Ускладнення змісту навчання в основній школі визначає вдосконалення роботи пам'яті у підлітків. Саме в підлітковому віці засвоюються базові мнемічні прийоми. В учнів основної школи розвивається логічна пам'ять, яка поступово займає домінуюче місце при фіксації навчального матеріалу. Разом з тим уповільнюється розвиток механічної пам'яті, що в умовах необхідності запам'ятовування значної кількості термінології може викликати негативну оцінку підлітком своїх мнемічних якостей. Ступінь осмислення матеріалу суттєво впливає на якість як запам'ятовування, так і відтворення навчального матеріалу учнем основної школи. Довільна пам'ять переважає у навчанні підлітків, однак мимовільно добре фіксується матеріал, який викликає емоційний супровід чи визнається значимим.
Мислення зазнає суттєвих якісних змін впродовж підліткового періоду:
перехід від предметного і наочного до абстрактного та формального мислення,
уможливлення класифікації неоднорідних об'єктів, аналізу нових сполучень предметів і категорій,
вживання мовленнєвих абстрактних висловів, співставлення альтернативних ідей,
оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, робити висновки й експериментально перевіряти в разі необхідності їх істинність,
розвиток здатності в ідеальній формі створювати задум, втілювати його в дійсність, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності,
рефлексія (самоаналіз) своїх власних розумових операцій, вияви формального мислення,
оволодіння дискурсивним мисленням – розгорнутими розміркуваннями,
спроможність до аналізу й розрізнення слів, намірів та вчинків.
Означені особливості стають підґрунтям для виявів у підлітка критицизму, який засвідчує активізацію мислительної активності. Критицизм підлітковий – схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.
Хоча даний віковий період сприятливий для оволодіння індивідом абстрактним мисленням, однак більшість підлітків виявляють лише рівень конкретних мислених операцій.
Паралельно з розвитком сприймання, пам'яті та мислення відбувається формування уяви. Це сприяє виявам творчості підлітків, які починають писати вірші, серйозно займатися малюванням, конструюванням і т.д. Уява підлітка займає в онтогенезі її розвитку перехідне становище: зазвичай вона менш продуктивна, ніж у дорослого, але багатша фантазії дитини.