Сторінка
2

Використання ігрових форм як засіб підвищення інтересу до вивчення світової літератури в основній школі

Підлітковий вік сприятливий для вдосконалення вмінь користуватись мовленням як засобом спілкування. На думку Г.С. Костюка, майстерне володіння зовнішнім мовленням виражає інтелектуальну силу підлітка, є ознакою його авторитету в колективі. Активно розвивається і внутрішнє мовлення учнів основної школи, яке відображає пошуки адекватних способів передачі своїх думок. Підлітки зазвичай добре розуміють гумор, виражають інтерес до оволодіння засобами виразності мови.

В свою чергу підліток протестує, вимагає, щоб з ним рахувалися, щоб його поважали, розуміли, визнавали, і вимагає цього голосно, часто звинувачує дорослих у несправедливому ставленні до нього. Заборони і покарання спричиняють озлобленість, злість, бажання помститися за приниження. Вони часто критично, інколи навіть скептично ставляться до думки дорослих, не приймаючи її (особливо якщо висловлене їм видається старомодним і несучасним). Вони схильні перебільшувати деякі слабкості дорослих, легко надихаються можливістю позмагатися. Підліток обирає для себе "еталон дорослого", через який він сприймає й оцінює себе, але який, однак, не завжди відповідає справжнім можливостям підлітка. В результаті самооцінка підлітка, говорять Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М., часто коливається, вона нестійка і переважно неадекватна. "Підліток або недооцінює, або, навпаки, переоцінює себе: рівень його домагань часто не відповідає рівню фактичних досягнень. Поведінка, яка регулюється подібною самооцінкою, може привести до конфлікту з оточуючими".

На цьому фоні спостерігається:

зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення).

негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.

разом з тим спостерігається інфантилізм підлітка – надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку.

Центральним психологічним новоутворенням підлітка є самосвідомість. Іншим новоутворенням є відчуття дорослості. Це проявляється не у вигляді наслідування (як було в дошкільному та молодшому шкільному дитинстві), а в приналежності до світу дорослих – постійному намаганні зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми. Звичайно дорослість підлітків є суб'єктивною, проявляється вона в емансипації від батьків, новому ставленні до навчання, у романтичних стосунках з однолітками іншої статі, у зовнішньому вигляді й манері одягатися.

Нова соціальна ситуація розвитку підлітків характеризується тим, що "основним соціальним середовищем дитини залишається школа, але змінюється мотив взаємодії із соціальним оточенням. Не ігноруючи навчання, підліток починає надавати особливої уваги спілкуванню. Таким чином, головним мотивом стає спілкування з однолітками".

Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з однолітками проявляються в наступному:

- підлітки прагнуть зайняти місце в групі однолітків, яке б відповідало їх претензіям. Це є провідним мотивом поведінки;

- спілкування з однолітками поступово виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності, охоплює нові інтереси, види діяльності, стосунки. Усе це поступово виокремлюється в надзвичайно важливу для підлітка сферу життя;

- спілкування з однолітками набуває такої цінності, що відтісняє на другий план навчання і стосунки з рідними;

- невдоволення своїми стосунками з однолітками часто є причиною зниження рівня навчальних досягнень та порушень поведінки;

- у спілкуванні для підлітків стають важливими особистісні якості (знання, чесність, сміливість і т.п.);

- стосунки характеризуються орієнтацією на вимоги товаришів, їх врахування. Проявом цього є "вуличні закони", "кодекс честі" тощо;

- підлітки інтенсивно формуються в групи, в яких наявний високий рівень конформізму (пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безумовне схиляння перед авторитетами);

- у підлітків з'являються референтні групи (група-еталон, на норми та цінності якої вони орієнтуються у своїх вчинках і самооцінці);

- постійно триває пошук друга, на фоні ревнощів, образ підлітки дорожать дружбою;

- з'являється взаємне зацікавлення хлопців та дівчат, бажання сподобатись, тому виникає стурбованість щодо зовнішності.

У нього формуються цінності, які більше зрозумілі і близькі однолітку, ніж дорослому, тому серед оточуючих перевагу в спілкуванні підліток надає школярам свого віку. Такі стосунки набувають найрізноманітнішого змісту. Залежно від інтересів і уподобань підлітків, спільного виконання шкільних і громадських доручень вони бувають формальними або щирими, з проявами інтимності серед них особливе місце займають дружба і товаришування.

Костюк Г.С. говорить, що дружба, яка зародилася, глибша і стійкіша, ніж у молодших школярів, вона довго не забувається, хоч активні дружні зв’язки в силу життєвих обставин і припиняються. Підлітки свідомо ставляться до дружби, у них не тільки глибша її мотивація, а й розумніший підхід до вибору товариша, друга.

Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. наголошують, "що прагнення зайняти гідне місце в колективі однолітків – один з домінуючих мотивів поведінки і діяльності школяра підліткового віку. Потреба самоствердження в цьому віці особливо сильна, тому заради товаришів підліток ладен на все: навіть зректися своїх поглядів і переконань, учинити дії, які розходяться з його моральними установами. Потребою в самостверджуванні можна пояснити і багаточисленні порушення норм і правил поведінки так званими важкими підлітками. Утратити авторитет в очах товаришів, принизити свою гідність – це найбільша трагедія для підлітка". Ось чому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження, які йому робить вчитель в присутності товаришів. Таке зауваження розглядається ним як приниження своєї особистості (аналогічні явища спостерігаються і в реакціях підлітків на зауваження товаришів і батьків).

Знайти спільну мову з учнем – одна з задач учителя. Саме тому урок має бути змістовним, творчим, цікавим. "Підліток шукає можливість реалізувати свої індивідуальні можливості й спрямування", а вчитель має надати йому можливість виразити себе. У такій взаємодії урок стає продуктивнішим. "Використання ігрової ситуації, співпереживання, рольового перевтілення є найважливішою особливістю виховних можливостей дітей підліткового віку". Вони, на відміну від дітей молодшого віку, не виказують особливого інтересу до казкових ігор, навпаки, підлітки хочуть походити на дорослих. Саме тому ігри-вікторини, ігри-подорожі, сюжетно-рольові ігри обов'язково повинні відповідати основній вимозі: "у грі підліток повинен виявити себе".

Отже, отроцтво – особливий етап в житті кожної людини, який вимагає додаткової уваги з боку педагогів та батьків. Дорослі повинні змінити своє ставлення до підлітків, враховуючи новоутворення їх віку: ставитись до них як до рівних, але нагадувати про те, що вони – діти. Ось чому педагогам у пригоді стануть ігри, які надають підліткам на уроках виконувати найрізноманітніші ролі.