Сторінка
19

Формування ціннісного ставлення студентів до фізичної культури

Цікавим для дослідження є аналіз індивідуальних показників щодо співвідношення оцінки дійовості мотивів стосовно інших людей і себе у опитуваних. Для з'ясування відповідних даних було проведено аналіз первинних відповідей студентів у такому ракурсі: мотив визнається більш значущим для інших людей, ніж для себе (позначимо це умовно <), значущість мотиву як для інших, так і для себе однакова (=), значущість мотиву для себе визнається більш високою, ніж для інших людей (>). Розподіл учасників (у %) відповідно до проведеної диференціації (з врахуванням групи, до якої увійшов студент за попереднім кількісним розподілом) наводиться у табл. 3.7. Звертаємо увагу: у таблиці змінено послідовність подання рівнів: від низького до високого. Це викликано тим, що група високого рівня є малочисельною, тому для кращого висвітлення виявлених тенденцій більш доцільним є аналіз найбільш представлених груп - низької та середньої.

Таблиця 3.7

Як видно з наведених у таблиці даних, достатньо представленими є всі три варіанти співвідношення оцінок і самооцінок: як взаємоузгоджених, так і різноспрямованих.

Але їх розподіл помітно відрізняється залежно від рівня, на якому знаходяться студенти, що надають оцінку. Так, за мотивом "спілкування" на низькому рівні переважають тенденції ототожнення дії цього чинника як для себе, так і для інших, та самооцінка нижча, ніж оцінка інших. На середньому ж рівні найбільша кількість студентів (22,2%) вважають, що їх прагнення до спілкування під час занять фізичною культурою та спортом вище, ніж у інших.

Третина учасників дослідження (31,4%), які знаходяться на низькому рівні за мотивом "пізнання", вважають, що їх прагнення задовольнити свої пізнавальні потреби через спорт не відрізняються від інших. На середньому ж рівні більше представлена частка тих, хто вважає прояв цього чинника у інших більшим, ніж у них самих.

Стосовно мотиву отримання через спорт матеріальних благ - тут на низькому рівні переважає тенденція зменшувати вплив цього чинника на себе, ніж на інших, тоді як на середньому рівні всі показники розподілились рівномірно. При цьому група студентів з високим рівнем майже не представлена.

За показником прагнення через фізкультуру та спорт розвинути характер і психічні якості учасники дослідження більш-менш рівномірно розподілились за усіма, у т.ч. третина з них припадає на високий рівень. При цьому на низькому та середньому рівнях переважає тенденція "самооцінка нижче, ніж оцінка", а на високому - "самооцінка вище, ніж оцінка інших".

Що стосується мотиву фізичного вдосконалення, п'ята частина студентів (20%) вважають, що у них відповідне прагнення проявляється менше за інших.

Але серед 63,4% учасників, що знаходяться на високому рівні, таких студентів вже помітно менше (11,1%). Більше половини серед цієї групи (34,5%) оцінюють силу цього мотиву у себе такою ж, як у інших, а 17,8% -як більш високу.