Сторінка
18
Другий період – період самоорганізації. У цей період вже не потрібне безпосереднє керівництво вчителя процесом набуття учнем знань, однак його опосередковане керівництво цим процесом необхідне. Його можна здійснювати через структуру і зміст завдань для самостійної роботи.
Ураховуючи це, необхідно стежити за результатами навчання учнів у період набуття ними початкового індивідуального досвіду, організації навчальної діяльності, оскільки відомо, що в цей період повна самостійність учня може стати причиною деструкції (деградації) того незначного індивідуального досвіду, якого учень набув на початку навчання.
Специфіка зазначених дидактичних умов вимагає посилення функцій контролю за ходом та результатами навчання. Це зумовлює необхідність використання відомих методик об'єктивізації процедур констатуючого контролю (методик об'єктивізації виділення, виміру та оцінки засвоєних знань) та методик, що активізують процедури коригуючого контролю, які дають можливість створювати процедури контролю, в ході яких цілеспрямовано актуалізуються в учнів структури мислення.
Також треба наголосити, що система дидактичних умов ефективної організації пізнавальної діяльності, окрім вищезазначеного, забезпечує позитивну мотивацію учнів на навчальну роботу в цілому.
Реалізація розглянутої системи дидактичних умов неможлива без зміщення акцентів у навчальній діяльності з процесу передання готових знань на способи дій з ними. Це дає можливість формувати в учнів, наприклад, типові способи дій, логічні прийоми побудови визначень, здійснювати їм дії з "підведення під поняття" за визначенням та ознакою, будувати докази, озброювати учнів методиками здійснення описів, пояснень та приписів (інакше кажучи, усім тим, що становить обов'язкові етапи індивідуального пізнання). Крім того, дає змогу водночас із доказом загальноосвітнього значення інформації, що вивчається, та її впливу на розвиток інтелекту особистості, демонструвати учням свої навчальні можливості, формувати правильну особистісну самооцінку. А це є необхідними передумовами формування в учнів позитивних мотивів до навчальної діяльності.
Навчальна діяльність та формування творчої, пізнавальної самостійності учні на уроках географії в школі повинні ґрунтуватися здебільшого на розв'язуванні учнями самостійних теоретично-пізнавальних завдань різного рівня складності і, більшість; яких необхідно пов'язати з реальним життям з майбутньою профільною діяльністю особистості.
Одним із шляхів розвитку пізнавальної самостійності є творче завдання, або система завдань, що можуть істотно відрізнятися рівнем складності та водночас орієнтуватися на врахування можливостей і навичок самостійної роботи учнів, а також сприяння підвищенню рівня їх базових знань. Дібрані перспективно-практичні пізнавальні завдання сприяють підвищенню в учнів інтересу до навчання і, як результат, кращому засвоєнню ними системи знань з географії.
У процесі роботи вчителя і учня на уроках можна використовувати численні творчо-пізнавальні завдання з урахуванням способів їх постановки та стану розв'язання. Це є основою самостійних пошуків учнями правильних суджень, оцінок, рішень, уміння своєчасно помічати і виправляти свої помилки, критично перевіряти свої погляди на сучасне життя.
Створюючи систему пізнавальних завдань, обов'язково слід враховувати рівень зростання складності матеріалу з проблеми, яку розв'язують учні. Поняття складності уданому разі є об'єктивною характеристикою завдання, його складових частин, змісту необхідних для розв'язання завдання дії.
Складність завдання визначається об'єктивними показниками: кількістю в умові даних, які треба співвідносити одне з одним, дій, необхідних для розв'язання, кількістю висновків, що випливають і умов завдання.
Існує пряма залежність між поняттям складності й трудності, які часто ототожнюють. Трудність — це поняття, що залежить від інтелектуальних можливостей учня, який розв'язує певну проблему.
Показниками трудності є час, необхідний для розв'язання проблемною питання чи завдання, кількість помилок, нервове напруження, яке залежить від особистих фізіологічних даних учня, його знань, умінь, здібностей, настрою тощо.
Ускладнювати пізнавальні завдання можна шляхом збільшення кількості даних за рівності інших показників проміжних ланок (проектів) у розв'язанні, що спричиняє найбільше ускладнення.
Творче самостійне мислення в процесі розв'язання пізнавальних завдань полягає в тому, що учні з'ясовують причини чи фактори головного ускладнення, тобто визначають реальну проблемність змісту, його відмінності, а інколи навіть суперечності між умовою і вимогами та намагаються знайти залежність чи певні властивості змісту пізнавального завдання.
Щоб учні успішно розв'язували проблемні завдання, вчитель має враховувати, на нашу думку, такі моменти:
1. Встановити зв'язок між умовою і вимогами до неї. А це цілком відповідатиме методичним рекомендаціям до навчання і встановлення тих завдань, які. з цієї проблеми треба розв'язувати, довести до свідомості учнів і надалі закріпити.
Коли учні виявили реальну проблемність змісту між умовою і вимогою, суперечність треба шукати між "знаннями", а не вбачати проблему лише в предметному зміст навчання.
Розв'язання пізнавальних завдань учнями на уроках географії має класифікуватися як застосування вищого рівня організації пізнавальної самостійності учнів у процесі проблемного навчання. Завдяки цьому створюються умови для поглибленого і практичного дослідження суті проблеми, тобто підводимо учня до найвищої самостійності у процесі проблемного навчання. Завдяки цьому створюються умови для поглибленого і практичного дослідження суті проблеми, тобто підводимо учня до найвищої самостійності у процесі здійснення пізнавальної діяльності, що забезпечує максимальні можливості розвитку його творчого мислення.
Отже, одним із методичних принципів географічної освіти є самостійність, творчість і активність учня, тому завдання вчителя полягає у створенні психолого-педагогічних умов які сприяли б виявленню, розвитку та реалізації пізнавальної самостійності й творчої активності особистості, її таланту. Виділяють самостійні роботи різних типів. Їх потрібно знати для того, щоб послідовно включати в навчальний процес, в залежності від різних дидактичних ситуацій. Навчальна діяльність та формування творчої, пізнавальної самостійності учні на уроках географії в школі повинні ґрунтуватися здебільшого на розв'язуванні учнями самостійних теоретично-пізнавальних завдань різного рівня складності. Одним із шляхів розвитку пізнавальної самостійності є творче завдання, або система завдань, що можуть істотно відрізнятися рівнем складності та водночас орієнтуватися на врахування можливостей і навичок самостійної роботи учнів. У процесі виконання творчо-пізнавальних завдань учні займаються самостійним пошуком правильних суджень, оцінок, рішень, набувають уміння своєчасно помічати і виправляти свої помилки, критично перевіряти свої погляди на сучасне життя. Створюючи систему пізнавальних завдань, обов'язково слід враховувати рівень зростання складності матеріалу з проблеми, яку розв'язують учні.