Сторінка
1
Демократизація та гуманізація суспільства, нові завдання, які ставить життя, зумовлюють необхідність якісних змін в організації навчального процесу загалом та пізнавальної діяльності зокрема. На початку XXI століття вимоги до загальноосвітнього процесу постійно зростають і методичний апарат навчання географії повинен відповідати цим вимогам. Проте існує низка проблем пов’язаних із впровадженням сучасних досягнень психодидактики у шкільну практику.
Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й самовираження. Навчання має бути максимально наближеним до запитів і можливостей дитини.
Умовою успіху в розвитку мислення є, висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що активізували б вплив на процес навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань. При цьому психологічно обґрунтований вигляд має така організація уроку, за якої діти вчаться не з примусу, але з бажанням і за внутрішніми потребами.
Активно-пізнавальна і практична діяльність учнів — одна з головних турбот учителя географії. Традиційний методичний апарат навчання географії не завжди забезпечує ефективне формування навичок самостійної пізнавальної діяльності учнів, що зумовлює необхідність його удосконалення, подальшої розробки методичних підходів до вирішення цього нагального питання. Завдання сучасного вчителя — знайти такі форми навчання, які зробили б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення предметів, активізували б їхню пізнавальну діяльність та зняли напруження. Важливість цієї проблеми і визначила вибір теми дослідження.
Проте слід зазначити, що у фаховій методичній літературі бракує грунтовних методичних рекомендацій з приводу організації самостійної пізнавальної діяльності учнів.
Мета дослідження: узагальнення та систематизація психодидактичних засад організації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії та розробка методики організації такої діяльності.
Для досягнення цієї мети ми зробили спробу вирішити наступні завдання:
з’ясувати теоретичні засади організації пізнавальної діяльності учнів;
обґрунтувати психодидактичне підґрунтя навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії;
створити методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів на уроках фізичної географії;
відібрати навчальний матеріал та форми організації його вивчення до тем "Південна Америка" та "Північна Америка".
Об’єкт дослідження: процес навчання фізичної географії в загальноосвітніх навчальних закладах.
Предмет дослідження: організація пізнавальної діяльності учнів в процесі навчання фізичної географії.
Для розв’язання поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:
теоретичні (метод системного аналізу, синтезу, порівняння), які дозволили з’ясувати та уточнити основні поняття дослідження, зробити теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної та наукової літератури;
емпірічні (педагогічне спостереження, бесіди), що були спрямовані на обгрунтування ефективності методики організації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії.
Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що було підібрано найбільш доцільні методи та форми організації пізнавальної діяльності учнів на основі її психодидактичних засад, виходячи з реалій сучасної шкільної практики. Значна частина нашого дослідження має практичне значення, оскільки може використовуватись учителями в школі для підвищення продуктивності уроку.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел.
У першому розділі ми охарактеризували теоретичні засади пізнавальної діяльності: дослідили психолого-педагогічні основи пізнавальної діяльності учнів, мотивацію, активізацію та організацію такої діяльності.
У другому розділі висвітлили методику організації пізнавальної діяльності учнів на прикладі вивчення тем "Південна Америка" та "Північна Америка".
Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів
Аналіз психологічної основи уроку передбачає вивчення і оцінку того, якою мірою організація, зміст навчання і дидактичні прийоми забезпечують розвиток учнів, цілісність і ефективність процесу пізнання, активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів. Методологічною основою навчально-пізнавальної діяльності є філософське вчення про єдність свідомості та діяльності особистості.
Оскільки психологічні особливості особистості учня залежать від біологічного фундаменту, який зумовлює динаміку психічної діяльності, психологи виділяють два основних показники динаміки психічних процесів і поведінки – активність та емоційність. Активність проявляється у швидкості та силі перебігу психічних процесів, а динамічність поведінки особистості зумовлюється темпераментом, тобто переважно природженим характером, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів.
Навчально-пізнавальна діяльність є одним із найскладніших видів діяльності. Її специфіка полягає в тому, що її суб’єкт водночас є об’єктом, а певні зміни в суб’єкті є безпосереднім продуктом діяльності. Успішне навчання дітей у школі великою мірою залежить від усвідомлення мети навчання і мотивів, якими вони керуються. У навчанні помітно проявляється соціальна і пізнавальна мотивації: перша на основі усвідомлення ролі та необхідності знань для життя та праці, друга – у ставленні до змісту знань, в інтересі до них. Отже, навчання об’єктивно пов’язане з розвитком особистості. Навчаючись, дитина розвивається, а розвиваючись, засвоює складніші завдання.
У розвитку особистості важливу роль відіграє активізація розумової діяльності, уваги, сприймання, пам’яті, уяви тощо. Структура навчально-пізнавальної діяльності, її ефективність визначається рівнем сформованості самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів. У процесі навчання взаємодіють учитель та учні як основні його суб’єкти, поєднані спільною метою і предметом діяльності. Кожен з них – особистість, що проявляє себе у ставленні до інших, до своїх обов’язків, навколишнього світу. Тому в процесі навчання неминучим є спілкування як прояв фундаментальних якостей психіки особистості вчителя і кожного учня зокрема.
Отже, психологічний аспект уроку інтегрує такі основні його компоненти: психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів; пізнавальні психічні процеси і їх розвиток; емоційно-вольові процеси і їх формування; індивідуально-психологічні особливості учнів.
Зазначені вище компоненти психологічного аспекту уроку перебувають в органічному взаємозв’язку та взаємозумовленості і в комплексі становлять психологічну основу розвитку особистості. Розвивальне навчання є важливою умовою просування учня вперед на шляху формування інтелектуальних, моральних, вольових та інших якостей. На уроці у нерозривному зв’язку здобуваються знання і формуються навчально-пізнавальні вміння учнів на теоретичному та емпіричному рівнях. Учитель навчає учнів прийомам мислення і способам навчальної роботи, формує в них інтелектуальні вміння. Ці та інші аспекти діяльності вчителя досліджувалися вітчизняними і зарубіжними психологами, зокрема розглядалися проблеми психологічного аналізу уроку.