Сторінка
11
Найважливіша ознака уроку чи факультативного заняття проблемного характеру це наявність у ньому проблемної ситуації. Тому, після відбирання навчального матеріалу потрібно продумати способи створення проблемних ситуацій. Найчастіше проблемна ситуація створюється під час експериментальних та дослідних завдань, виконання практичних робіт. Створена проблемна ситуація підлягає усвідомленню її учнями, пошуках шляхів розв’язання, поетапному її розв’язанню та оцінюванні з боку вчителя.
Другий спосіб створення проблемних завдань – це зіставлення двох і більше об’єктів, явищ для виявлення різних ознак схожості, відмінності.
Щоб навчитися створювати проблемні ситуації, вчитель повинен уміти перебудувати і текст підручника, наприклад, якщо в тексті підручника спочатку подається загальний матеріал, а потім розкриваються якісь причини, то проблемне запитання слід ставити під час переходу до пояснення; а якщо текст починається із з’ясування причин, а потім розглядаються особливості процесу, явища, то для створення проблемної ситуації можна спочатку з’ясувати дані особливості і, поставивши проблемне запитання, пояснити їх.
У вирішенні проблемних ситуацій, створених під час вивчення нового матеріалу важливе місце належить вчителю, оскільки він є керівником, ведучим і від нього залежить оптимізаційний рівень проведених занять.
Часто також організовують часткове або повністю самостійне розв’язання проблемних завдань учнями. Це можливо тоді, коли учні розглядали аналогічний матеріал, або можуть скористатися аналізом наочних посібників, володіють прийомами знаходження причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, узагальнення.
Під час навчання основне місце має посідати проблема розвитку мислення.
Проблемне навчання характеризується насамперед тим, що учні системно включаються разом із учителем у процес пошуку розв'язання доказових для них проблем.
У навчальному процесі проблема може виражатись у формі проблемного питання чи завдання, і проблемне завдання, і проблемне питання мають одне спільне – в їхньому змісті закладено потенційні можливості для виникнення проблемних ситуацій в процесі їх виконання.
До основних понять проблемного навчання відносять: проблемну задачу, проблемне завдання, проблемне питання.
Характерною ознакою проблемного підходу є самостійна пізнавальна діяльність учнів. Це загальне положення зберігає своє значення і для навчання географії; Учитель має систематично здійснювати роботу з накопичення проблем для кожного курсу фізичної та економічної і соціальної географії, використовуючи з цією метою методичну літературу, наукові і науково-популярні дані з періодичних видань.
Найбільша активно-пізнавальна діяльність учнів, яка розвиває їхні інтелектуальні можливості, досягається шляхом постановки проблемних питань, організації евристичної бесіди, пізнавальних питань і виконання завдань дослідницького характеру.
Я. Лернер вважає, що наближення учнів до самостійного здійснення окремих кроків, окремих етапів дослідження поступово формує ці вміння.
Активне мислення спостерігаємо в учнів під час пояснення вчителем програмного матеріалу, коли діти уважно слухають і намагаються з'ясувати суть даної теми. Найвищим етапом є творче мислення, яке передбачає розв'язання поставленої учителем проблеми шляхом висунення передбачення, гіпотези і доказовості правильності своїх переконань.
Ефективність проблемного навчання проявляється в тому, що активізується мислення учня. З одного боку, є проблема, яку потрібно розв'язати, а з іншого – є знання, вміння, навички учня. Ці дві сторони перебувають у постійній суперечності, стимулюють активність процесів мислення, які здійснюються під час пошуку шляхом розв'язання проблем.
У розв'язанні проблеми учнями можна визначити такі етапи:
Створення вчителем проблемної ситуації.
Сприйняття проблеми учнями.
Здійснення пошукового вирішення завдання.
Реалізація і перевірка правильного вирішення завдання.
На думку деяких дослідників є два шляхи реалізації проблемної ситуації – індивідуальний і колективний. Індивідуальна творчість розв'язання проблемної ситуації складається з таких етапів, як: а) постановка проблемної ситуації; б) спроба розв'язання; в) період прийняття рішень; г) логічна переробка. Цим творчий процес і завершується. Тому дуже важливо давати в навчальному процесі довгострокові творчі завдання. Колективна творчість необхідна в тих випадках, коли потрібним є не тільки творче вирішення, а найкраще творче вирішення. Розробка .проблемних завдань для учнів – це не кінцевий етап у сучасній методиці. Проблемні завдання потрібно вміти реалізувати.
Таким чином, реалізація проблемного підходу створює умови для активізації творчого мислення, оскільки учні здобувають нові знання в ході самостійної продуктивної діяльності. Здійснення проблемного підходу потребує від учителя не тільки методичної, а й психолого-дидактичної підготовки. Проблемне навчання можна застосовувати протягом всього навчально-виховного процесу, оскільки воно не лише активізує розумову діяльність, а й сприяє швидкому формуванню прийомів навчальної роботи .
З інших способів активізації пізнавальної діяльності школярів – організація системи самостійних робіт, які є засобом засвоєння багатьох тем курсу. Метою таких видів робіт є не лише засвоєння географічних знань, а й оволодіння різними способами начальної роботи. Тому необхідна система таких самостійних робіт, яка забезпечує: а) їх однотипність; б) повторюваність; в) поступове ускладнення їх змісту; г) поступове ускладнення способів виконання завдань. Така система робіт має вирішальне значення в оптимізації навчально-виховного процесу з географії.
Самостійні роботи факультативних занять також стосуються різних джерел знань: підручника, науково-популярної літератури, газетного і місцевого матеріалу, картин, таблиць тощо.
Важливим в оптимізації навчального процесу є розв’язання пізнавальних завдань (задач). Пізнавальне завдання складається із двох елементів – умови і запитання. Відмінність пізнавальних завдань і запитань в тому, що на пізнавальне запитання можна відповісти відразу, а на пізнавальне завдання ні, тому що вирішення його потребує обміркованої відповіді, зіставлення умови і запитання певного групування знань, які відомі учневі. Найскладніші пізнавальні завдання, пов’язані з пошуком способів їх розв’язання, мають проблемний характер. Такі завдання відносять до навчально-дослідницьких завдань і вони можуть розв’язуватись на факультативах.
Умовою успіху в розвитку мислення є, висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що активізували б вплив на процес навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемних методів, самостійної роботи, творчих завдань. При цьому психологічно обґрунтований вигляд має така організація уроку, за якої діти вчаться не з примусу, але з бажанням і за внутрішніми потребами.