Сторінка
8

Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії

Таким чином, мотивація пізнавальної діяльності виступає неодмінною складовою і пізнавальної діяльності, і освітнього процесу загалом. Їй відводиться важлива роль, особливо в реаліях сьогодення, коли багато цінностей втрачено або призабуто сучасним підростаючим поколінням. Сучасні учні керуються зовсім іншою системою мотивації, ніж та що була раніше. Ще близько десяти років тому учням прищеплювалася одна мотиваційна сфера, яка була на той час досить ефективною, але зараз її застосувати так як і раніше не можливо. Трансформувалося суспільство і в першу чергу молодь як виразник всього нового, тому потрібне переосмислення, доопрацювання методики мотивації пізнавальної діяльності учнів. На нашу думку, для ефективної розробки методики мотивації є дуже важливим проведення її діагностики в учнів і на основі отриманих даних робити нововведення в технологію формування мотивації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії.

Активізація та організація пізнавальної діяльності

У час розбудови національної школи актуального значення набула проблема розвитку пізнавальних інтересів учнів, що на нашу думку, є неодмінною складовою активізації пізнавальної діяльності. Розв'язуючи її, педагогічні колективи шкіл України прагнуть до того, щоб кожний урок сприяв становленню навчальних інтересів учнів, набуттю ними навичок самостійного поповнення знань. Адже без активної самостійної праці не можна досягти глибоких і міцних знань, оволодіти раціональними прийомами навчальної діяльності.

Проблема розвитку пізнавальних інтересів завжди цікавила вітчизняних педагогів і психологів. Однак через багатоплановість і різноаспектність ця проблема не підпадає під просте й однозначне вирішення.

Як свідчить аналіз розгляду її у психолого-педагогічній і методичній літературі, теоретичні основи розвитку пізнавальних інтересів учнів при вивченні природничого циклу ще не знайшли свого достатнього висвітлення. А питання цілеспрямованого розвитку інтересів у зв'язку з вивченням рідного краю, фізичної та економічної географії також чекають своєї розробки. Мова йде передусім про використання з вказаною метою проблемного викладу знань, про розвиток самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів, про забезпечення єдності раціонального і емоційного навчання в цій діяльності, дидактичних ігор, зацікавленості, системи пізнавальних знань, форм і методів навчання та краєзнавчого принципу у навчанні.

Однією з необхідних умов підвищення ефективності шкільного навчання є розвиток пізнавальних сил учнів, які стимулюють їх пізнавальну активність, спрямовану на оволодіння знаннями, безперервне збагачення і застосування останніх. У цьому зв'язку стимулом пізнавальної діяльності є пізнавальний інтерес, який визначається як вибіркова спрямованість особистості, звернена до галузі пізнання.

Досліджуючи проблему пізнавального інтересу, психологи і педагоги сходяться на тому, що закономірності розвитку природи і суспільства становлять неабиякий інтерес для учнів. Він стимулює розвиток їх творчого мислення, розвиває творчу індивідуальність. У результаті виникають можливості для управління процесом пізнавальної діяльності учнів

Серед важливих засобів розвитку пізнавальних інтересів у психолого-педагогічній і методичній літературі називаються пізнавальні завдання, дидактичні ігри, читацькі конференції, олімпіади, конкурси, вікторини, інші засоби, під впливом яких пізнавальні інтереси учнів стають стійкими і дійовими.

Розвиток пізнавальних інтересів учнів проходить ряд етапів. Перший, скажімо, характеризується тим, що спочатку інтереси бувають нестійкі, ситуативні. Для наступного — властиві елементи відбору. Учні обирають навчальні предмети, до яких мають підвищений інтерес. Виконання різноманітних завдань сприяє розвитку і поглибленню пізнавальних інтересів, що проявляються вже в молодших класах

Відомо, що інтерес виникає з потреби щось знати, бачити, чимось оволодівати. Виникаючи як первинне орієнтування в пізнанні і проявляючись в активній самостійній діяльності, інтерес набуває значення нового стимулу, коли учні прагнуть до більш глибокого пізнання. Саме тому потреби в знаннях і пов'язані з ними пізнавальні інтереси духовно збагачують особистість людини.

Пізнавальні інтереси розвиваються в навчальній діяльності, яка має об'єктивні закономірності і впливає на її інтенсивність. Оволодіваючи знаннями, учні розв'язують пізнавальні завдання різної складності. Вони осмислюють навчальний матеріал, роблять висновки на основі викладеного вчителем, виконують різні практичні і лабораторні роботи. Така діяльність сприяє оновленню первинних знань. Учні розв'язують, систематизують, аналізують, узагальнюють. У результаті логічних операцій вони одержують нові для них факти, висновки, набувають прийоми пізнавальної діяльності, на основі евристичного пошуку вчаться розв'язувати нестандартні завдання, розвивають свої творчі здібності. Описаний рівень навчальної діяльності характеризується самостійним застосуванням одержаних знань.

У навчальній діяльності важливими показниками вважаються розумовий розвиток усіх учнів, їхнє безперервне проникнення в суть предметів, які вивчаються, процесів і явищ, зростання пізнавальних інтересів.

У педагогічній літературі зустрічається думка про те, що вчитель повинен виробляти в учнів осмислене ставлення до учіння, навчати їх шукати і знаходити, бо самостійний пошук породжує інтерес. Наприклад, учень уважно розглянув і запам'ятав контур Південної Америки, що надрукований у підручнику на лівій стороні листка, потім уявив, що цей контур розташований на правій стороні і у думці побачив гори Анди, ріку Амазонка. Тобто, змінив, перетворив образ, що тримав у голові. Уявляючи, учень удосконалює розумові дії. Так само перетворюються поняття, образи, якщо до них додаються певні суттєві ознаки. Наприклад, "айсберг — крижана гора" і "айсберг — плаваюча крижана гора". Останнє поняття набуває нового звучання. Відповідно і учні одержують ширшу інформацію про поняття "айсберг". Якщо дитина оперує образами, поняттями, значить, уміє мислити, а її пізнавальний інтерес досяг рівня теоретичного інтересу.

Наявність пізнавального інтересу в учнів визначається відповідними критеріями. На основі вивчення досліджень багатьох авторів можна зробити висновок про те, що такими критеріями вважаються:

а) наявність таких запитань до вчителя, які потребують передусім вияснення причинно-наслідкових зв'язків і розкриття закономірностей;

б) пошукова активність, що проявляється в ініціативності і самостійності;

в) уміння учнів самостійно розв'язувати пізнавальні завдання, виконувати тренувальні вправи, знаходити вихід з проблемних ситуацій;

г) підвищений інтерес до теоретичних знань. Прагнучи оволодіти цими знаннями, учні не заспокоюються почутим на уроці, а самостійно поповнюють свої знання з різних джерел.

У сучасний період бурхливий розвиток інформації поставив людський розум перед великим утрудненням — засвоїти її, а потім переробити. Навіть окрему галузь знань важко охопити. А між тим ідеал усебічно розвиненої людини уявляється як людина перш за все освічена.