Сторінка
1

Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

Актуальність вибраної нами теми полягає в тому, що під час вступу до ВНЗ не враховується той комплекс психолого-педагогічних феноменів, який визначає успішність навчання, формування стійкої професійної спрямованості кожного учня. Необхідний індивідуальний підхід, а так само максимальне використання всього арсеналу можливостей профорієнтації учбово-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань учнів, але і на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльністно - смислової єдності у майбутніх фахівців.

Оскільки багато учнів при виборі професії керуються не власними здібностями до певної професії , а бажанням батьків, потім виникають проблеми як: неуспішність, небажання вчитись, відсутня мотивація до навчання і багато інших факторів, які призводять до неправильного вибору галузі професії.

У міру розвитку науки, наукова діяльність все більше перетворюється на масову і набуває керівної ролі в системі суспільного виробництва, причому ця роль все зростає разом з подальшим розвитком . Але які б кількісні і якісні зміни не проходили в науковій діяльності, в цьому специфічному процесі, учений, тобто людина, є і завжди буде головною фігурою, що приводить в дії знаряддя і засобу праці, «виробником наукових знань». В процесі цієї творчої діяльності саме людина-суб'єкт активно відображає дійсність і проводить нові духовні цінності. Наукова актуальність теми полягає в тому, що існуюча теоретична база професійної орієнтації недостатня для її ефективності. Проблемні питання профорієнтації висвітлені в основному в роботах психологів (Пряжникова Н.С., Климова Е.А., Дорн М.В., Мітюрникової Л.А., Лях В.І., Сазонова І.А., Зєєр Е.Ф., Йовайша Л.А.) З позиції ж соціальної педагогіки профорієнтація практично ніде не розглядається.

Істотним гальмом розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого усередненого учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особи того, що вибирає професію.

Проведене нами дослідження показало, що зараз ученими виділяються наступні суперечності:

1) між потребою суспільства в наявності ефективної системи учбової професійної орієнтації в загальноосвітній школі і недостатньою теоретичною і методологічною розробленістю даної проблеми в педагогічній науці;

2) між потребою учнів в особовому і професійному самовизначенні і реальними умовами професійної орієнтації, наявними в освітніх установах, недостатніми для забезпечення даного процесу.

Практична актуальність теми полягає в тому, що на сьогоднішній день в освітніх установах професійної орієнтації приділяється дуже мало уваги. Немає міцної нормативно-правової бази профорієнтації: ні у Законі про освіту, ні в посадових інструкціях соціального педагога немає чітких положень про організацію професійної орієнтації в освітніх установах. Часто профорієнтація обмежується проведенням 3-4 тестів і оформленням невеликих стендів. Зникають шкільні кабінети і куточки профорієнтації. Все це перешкоджає професійному самовизначенню старшокласників і приводить до помилок у виборі професії. Помилки ж у свою чергу завдають шкоди здоров'ю і психологічному стану молодих людей, а також суспільству і державі в цілому. Адже якщо зміст професії не відповідає можливостям людини, то і його продуктивність праці буде значно нижча. Незадоволеність вибраною спеціальністю приводить до того, що багато студентів, молоді робочі, службовці вимушені шукати нові учбові заклади або нові місця роботи - виникає текучість кадрів, що також завдає великого збитку державі, яка виділяє гроші на їх безкоштовне навчання.

Актуальність проблеми посилюється коли мова стосується питань психологічної адаптації учнів-студентів в нових соціально-економічних умовах і нових системах освіти (психологічною профорієнтацією), а також вивчення особових процесів, пов'язаних з проблемою формування професійного самовизначення. До таких проблем відноситься і психологічне вивчення процесу формування і розвитку професійної спрямованості особи на тому етапі професійного самовизначення, коли вибір напряму професійного розвитку вже здійснений, бажанням батьків або популярністю певної професії, але ж ніяк не здібностями учня.

Оскільки одним з основних напрямів діяльності соціального педагога є підготовка майбутніх кадрів, метою роботи з'явилося дослідження професійної спрямованості особистості і допомога у профорієнтації школярів.

Об'єкт дослідження: професійна спрямованість учнів.

Предмет дослідження: ціннісно-смисловий компонент професійної спрямованості. Мета: виявлення особливостей обізнаності учнів щодо різних професій і правильному їх виборі.

Виходячи з вище викладеного нами була сформульована гіпотеза дослідження: рівень професійної орієнтації старшокласників підвищиться за умови організації в освітніх установах соціально-педагогічної діяльності по даному напряму. Для досягнення мети і підтвердження гіпотези необхідно вирішити наступні завдання:

1. Аналіз науково-методичної літератури щодо проблеми дослідження.

2. Виявлення професійно значущих якостей учнів (теоретичний аналіз).

3. Розробка моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників.

4. Експериментальна перевірка моделі роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками.

5. Виявлення соціально-педагогічних умов ефективності роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками.

6. Дослідження індивідуальних психологічних характеристик учнів, що визначають професійно значущі якості для майбутньої професії.

7. Розробка методичних рекомендацій по соціально-педагогічному забезпеченню професійної орієнтації старшокласників в освітній установі.

Теоретичне значення і новизна дослідження обумовлена тим, що в сучасній літературі в достатній мірі описані ті якості особи, якими повинні володіти майбутній спеціаліст, але не досліджені ті якості, які забезпечують схильність до певної професії.

В процесі дослідження використовувалися наступні методи:

1. Теоретичні: вивчення і аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми, узагальнення, конкретизація, моделювання, абстрагування.

2. Емпіричні: експеримент, анкетування, спостереження, вивчення педагогічної документації, бесіда, консультування, проведення тренінгів.

Основним результатом дослідження з'явилася розробка моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників. Модель включає чотири складових: професійну діагностику, професійну освіту (професійна інформація і професійна агітація) і професійну консультацію. Перші три частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Модель реалізується через наступні методи: тестування, лекція, групова і індивідуальна бесіда, диспут, гра. Згідно даної моделі функції соціального педагога як профорієнтатора наступні: діагностична, просвітницька, коректувально-розвиваюча і консультативна.

Практична значущість даної моделі полягає в тому, що при її реалізації очікується підвищення рівня профорієнтованості старшокласників, поява у них бажання підійти до питання про своє професійне майбутнє з великою увагою.