Сторінка
5

Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

По-перше, психодіагностичні методики професійної консультації, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань,інтелектуальних і моторних умінь і навичок досліджуваного на результативність тестування.

По-друге, психодіагностична методика повинна бути виключно спрямованою на виявлення й оцінку саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій. Будь-яка профконсультаційна психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою.

По-третє, у підвищенні ефективності занять важливу роль грає використання персональних комп'ютерів і аудіовізуальних засобів. Серед різноманітних форм і засобів навчання пріоритетне значення надається практичним роботам, на яких учні мають змогу отримати уявлення про розвиток своїх індивідуальних особливостей і співставити їх з вимогами до обраної професії. Це сприяє формуванню психологічної готовності учнів до вибору спеціалізованої школи, класу, гуртка, факультативу, профілю трудового навчання. Програма «Основи вибору професії» розрахована на 34 години, викладається в 9-му класі за рахунок часу шкільного компонента, її реалізація забезпечує формування в учнів усвідомленого вибору професії. Заняття можуть проводитися в навчально-методичному кабінеті з профорієнтації, у майстернях, лабораторіях, музеях трудової слави, відділах, цехах підприємств, установах, навчальних закладах (ПТУ, центри зайнятості). На заняття доцільно запрошувати представників виробництва, науки, культури, представників творчої молоді.

По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками повинен відповідати закономірностям нормального розподілу величин.

По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінювання досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня.

По-шосте, показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку профконсультанта, вони повинні бути незалежними від його інтуїтивних чи інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості.

По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої імітації реальної професійної діяльності.

Зосередимо тепер увагу на організаційних і методичних аспектах професійної консультації, її метою є надання учневі науково обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього (з огляду на властивості його особистості), напрямів і способів професійного самовизначення. У професійній консультації виділяються щонайменше три групи завдань, пов'язаних із:

1) психологічним аналізом особистості даного учня;

2) співставленням психологічної структури його особистості і певної професії (чи професій);

3) визначенням шляхів подальшого розвитку особистості і способів цілеспрямованої допомоги їй у цьому.

Ці групи завдань тісно пов'язані між собою. Насправді неможливо надати допомогу учневі у «взаємопримірюванні» професії до нього і його до професії (друга група завдань), якщо завчасно не виявлено його здібності (перша група завдань). І так само не можна дати рекомендації школяру зробити висновок про відсутність у нього відповідних здібностей. Низька ефективність навчальної діяльності учня може бути спричинена багатьма іншими обставинами: і безпосередньо психологічними (брак інтересу до цієї діяльності, інтенсивні відволікаючі мотиви тощо), і об'єктивними факторами, що мають опосередковане психологічне значення (відсутність об'єктивних умов для виконання роботи, помилкові дії вчителя щодо даного учня, що призвело до ігнорування ним відповідного предмета, і до так званої педагогічної запущеності тощо).

Отже, спостереження за процесом навчальної діяльності учня і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється, в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку профконсультант використовує додаткові методи — бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, його ставлень і установок, намірів. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учня у профконсультаційному плані, а й виявити істинні причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці. З числа спеціальних профконсультаційних методик можна успішно використати ті, що розроблені Є.О.Климовим, а також групу анкетних методик. Ідеться про методики виявлення й оцінки загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей.

Ставлення, інтереси, професійні наміри, а також здібності і потреби — це той мінімум психологічних утворень особистості, що складає її професійний нахил і що має бути виявлений і оцінений у системі шкільної профконсультаційної роботи з використанням доступних учителю методів. Виявлені у процесі професійної консультації схильності є важливою науково обґрунтованою підставою для комплектування профільних груп учнів у системі їх допрофесійної підготовки. Важливим компонентом системи професійної орієнтації учнів є професійна освіта - повідомлення школярям, відомостей про різні професії, їх значення для народного господарства, потреби в кадрах, умови праці, вимоги, що пред'являються професії до психофізіологічних якостей особи, способи і шляхи їх отримання, оплату праці.

Крім того, учні повинні знати основні загальнотрудові і загальновиробничі поняття: що таке культура праці, трудова дисципліна, принципи планування, структура підприємства і тому подібне. Робота по профосвіті включає профінформацію, профпропаганду і профагітацію.

Знання про професії учні отримують не тільки в школі. Джерелами знань з цього питання служать засоби масової інформації, родичі, знайомі і ін. При цьому зведення про зміст професії і їх значущості іноді можуть бути дані вельми спотворено, унаслідок чого можливе створення картини невиправданої привабливості одних професій і атмосфери недоброзичливості до інших.

У зв'язку з цим перед школою, як і перед всім суспільством, стоїть досить складне завдання .

Планувати роботу по професійній освіті в школі, зокрема по профпропаганді і подальшій профагітації, потрібно відповідно до попередньої профдіагностики. Тільки на основі такого підходу можна проводити відповідну роботу з школярами, направлену на формування свідомого відношення до вибору професії .

Виходячи з того, що профосвіта - процес активний, слід більше спиратися на такі методи роботи, які вимагають безпосередньої участі школярів в самому процесі отримання інформації .

Щоб робота по профосвіті мала позитивні результати, вона повинна проводитися вміло і з великим педагогічним тактом. Орієнтуючи на професії, в яких країна і суспільство відчувають нестачу, потрібно уникати натиску, оскільки невмілий тиск на школярів може привести лише до остаточної втрати інтересу до даної професії. “Головний принцип, яким слід керуватися в роботі по профосвіті - зв'язок його з життям”. Виходячи з цього, основні напрями роботи в цій області можна виразити так: