Сторінка
7

Політика цін і умов продажу ПриватБанку

До загальних цілей системи товаропросування входять:

- вільний доступ споживачів до продукції;

- лояльне ставлення до фірми і товарів;

- налагодження високоефективної системи розподілу;

- досягнення міцних позицій в умовах конкуренції;

- отримання високих прибутків діяльності системи.

Досягнення усіх перелічених цілей можливе лише за постійного підвищення рівня обслуговування, що теж залежить від наступних факторів:

швидкість виконання замовлення ( термін від відправки замовлення до надходження товарів, виконання послуг);

можливості термінового постачання ( постачання за спеціальними замовленнями);

підготовленість до зворотнього повернення товарів (у випадках дефектів для з’ясування причин відмови, рекламацій);

- забезпечення різноманітності (порційності) відвантаження за ви­могою покупців (кількість виробів в упаковці);

- вміння використати вигідний вид транспорту (швидкість, ціна, до­даткові заходи, витрати, якість постачання);

- добре налагоджена складська робота (наявність товарних складів, баз, можливості переміщень на території складів, техніка, органі­зація праці);

- достатній рівень товарних запасів і система термінового поста­чання за місцем вимоги;

- високоефективна служба сервісу (до- і післяпродажне обслуговування);

- оптимальний рівень цін (ціни за виконання послуг, пільгові знижки та преміювання товарами).

В систему товаропросування входять основні елементи зовнішньо­го і внутрішнього середовища маркетингу.

До елементів внутрішнього середовища відносяться:

- обробка замовлень покупців;

- контроль виробів від зовнішніх постачальників;

- підбір партій товарів за замовленнями покупців;

- упаковка згідно транспортних вимог;

- страхування, відвантаження і контроль за пересуванням товарів.

До елементів зовнішнього середовища відносяться:

- фірми, які забезпечують перевезення товарів;

- посередники і їх склади;

- збутова мережа (магазини).

В залежності від виду товарів в систему товаропросування можуть входити елементи, які відповідають специфічним особливостям то­варопросування на відповідному ринку.

У процесі товаропросування основні витрати поділяються на ви­трати з транспортування, складських робіт, підтриманню товароматеріальних запасів, одержанню і відвантаженню товарів, упаковки, адміністративних витрат і витрат за обробку замовлень.

Отже, у систему товаропросування входять наступні елементи: в» транспортування (50-40% витрат коштів); 9» складування (25-28% витрат); В» підтримання запасів товарів (біля 10-12%); В* отримання і відвантаження товарів (6-7%); В» упакування та сортування (4-6%); В» адміністративні витрати (3-4%); В» обробка замовлень (2-3%).

Процес товаропросування починається із отримання замовлення від клієнтів. Окремі спеціалісти або служби опрацьовують замовлен­ня, виписуючи рахунки-фактур і надсилають їх у відповідні підроз­діли. Від швидкості опрацювання замовлень залежить успіх роботи наступних елементів «ланцюга» товаропросування. Замовлення отримують і опрацьовують за допомогою телефону, телеграфу, пош­тою, комп'ютерною мережею.

Здійснюють усі ці операції висококваліфіковані спеціалісти, ви­користовуючи крім техніки власні здібності, досвід і ерудицію. Для підготовки цих спеціалістів фірми організовують постійно діючі курси, семінари, навчання з перекваліфікації кадрів.

Упакування і сортування здійснюють здебільшого підприємства-ми-виробниками, але дуже часто користуються послугами посеред­ницьких фірм, які сортують і упаковують товари в залежності від виду товарів, їх специфіки споживання, транспортування тощо.

Система товаропросування є дуже складним процесом в структу­рі комплексу маркетингу. Для того, щоб успішно ця система функ­ціонувала, потрібно налагодити ефективне управління товаропросуванням. Для здійснення управління фірма у власному бюджеті вміщує затрати на адміністративне управління і регулювання проце­сом товаропросування.

В сучасній практиці багато фірм створюють постійні комітети, до складу яких входять керівники, відповідальні за різні аспекти діяль­ності, яка пов'язана з організацією товаропросування. Цей комітет роз­робляє основні умови з підвищення ефективності системи розподілу.

Отримання, відвантаження товарів і товарних запасів є дуже важ­ливою ланкою системи товаропросування з точки зору своєчасного, проміжного переміщення за допомогою транспорту, транзитних місць перевантажень і подальшого пересування.

Підтримання товарних запасів часто впливає на своєчасне задо­волення потреб споживачів, адже покупцям і посередникам потрібно знати про наявність запасів для подальшого (в разі необхідності) переміщення, розширення географії збуту, термінового «десанту­вання» товарів. Слід пам'ятати, що дуже великі запаси є нерента­бельними. Товарні запаси повинні бути «мобільними» в часі, забез­печувати оптимальний коефіцієнт обіговості товарних запасів.

Підтримання запасів пов'язане із системою зберігання і складу­вання, роль і значення яких в останні роки різко зросли. У зв'язку з неспівпадінням виробництва і споживання, утворення великих, транснаціональних підприємств і корпорацій, потреби дотриман­ня товарного вигляду до виробленої продукції (вимоги технології виробництва будівельних матеріалів, хімічної, виноробної продук­ції) вимагають зберігання протягом визначеного терміну для по­дальшого переміщення. Складські приміщення поділяються на склади довго- середньо і транзитного терміну зберігання.

З розвитком великих, міжнародних, транснаціональних компа­ній, розширенням географії збуту різноманітних товарів зросла роль і транспортування.

Транспортування — це один із основних елементів системи това-ропросування, від можливостей якого прямо пропорційно залежить рівень задоволення потреб споживачів. Транспортування передбачає використання різних видів транспорту, шо відрізняються оператив­ністю постачання, рівнем доступності, умовами зберігання у дорозі, регулярністю використання, рівнем витрат та його застосуванням.

Транспортування здійснюється наступними видами транспорту, залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний, повітряний. У агропромисловому секторі в середині країни: залізничний, авто­мобільний, тракторний і гужовий.

Затрати на застосування кожного з них різні. Порівняно дешеви­ми видами є: трубопровідний, гужовий, водний. Помірно недороги­ми є наступні види: автомобільний, залізничний, тракторний. До­сить високі витрати при використанні повітряного виду транспорту.