Сторінка
15
На основі отриманих показників сформованості імпресивного та експресивного мовлення дітей раннього віку нами було окреслено загальні рівні мовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей в експериментальній та контрольній групах, для визначення яких ми використовували такі ж розрахунки, що і під час констатувального етапу дослідження. Нами було отримано наступні результати.
Високий рівень мовленнєвого розвитку (вікова норма) було виявлено у 13 (79%) дітей експериментальної і тільки у 3 (18%) малюків контрольної груп.
Середній рівень мовленнєвого розвитку (уповільнення темпу оволодіння мовленням) показали 2 (13%) дітей експериментальної групи та 9 (55%) дітей контрольної групи.
Низький рівень мовленнєвого розвитку (затримка формування мовленнєвої функції) виявлено у 1 (8%) малюків експериментальної групи, в контрольній ці показники значно більші – 4 (27%) дітей. Порівняльний аналіз даних подано на рисунку 1, де ЕК – діти експериментальної групи, КК – діти контрольної групи.
 |
мовленнєвий уміння ранній вік
Аналіз одержаних результатів оволодіння дітьми експериментальної групи мовленнєвою функцією порівняно з дітьми контрольної групи підтвердив, що малюки експериментальної групи, де навчання проводилося за розробленою нами методикою, припускались значно меншої кількості помилок під час виконання діагностичних завдань.
Проведене експериментальне дослідження засвідчує, що завдяки послідовній та систематичній розвивальній роботі діти раннього віку із затримкою мовленнєвого розвитку експериментальної групи значно підвищили свій рівень мовленнєвого розвитку на відміну від дітей контрольної групи, які показали низькі результати сформованості мовленнєвої функції.
З метою перевірки ефективності формувального експерименту було проведено статистичний аналіз отриманих даних, котрі засвідчили вірогідність результатів дослідження та підтвердили ефективність запропонованої методики формування мовленнєвої функції у дітей раннього віку із затримкою мовленнєвого розвитку.
На основі проведеного дослідження нами були зроблені наступні висновки.
Науково-теоретичний аналіз психолого-педагогічної, лінгводидактичної та спеціальної літератури, сучасних підходів до виховання і навчання дітей раннього віку засвідчує посилений інтерес науковців і практиків до проблеми виявлення і подолання порушень мовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей. Дослідження зазначеної проблеми здійснюється у декількох напрямах: клінічному – розроблено методи діагностики мовленнєвого розвитку дітей з перинатальним пошкодженням центральної нервової системи; психологічному – адаптовано методики дослідження пам’яті, уваги, мислення, зорово-просторового гнозису і праксису, конструктивного праксису в дітей раннього віку з порушеннями мовленнєвого розвитку; психолінгвістичному – окреслено методи дослідження особливостей формування мовленнєвої діяльності у дітей перших років життя; дефектологічному – укладено методики дослідження особливостей мовленнєвого розвитку дітей з церебральним паралічем, дітей з вадами слуху, дітей з порушенням інтелектуального розвитку. У результаті такого аналізу було з’ясовано причини виникнення відхилень у розвитку мовленнєвої функції, особливості вияву мовленнєвих порушень на ранніх етапах життя дитини, враховано пошуки методів діагностики цих станів та шляхів їх корекції, а також відзначено недостатню розробленість методичних підходів у вітчизняній корекційній педагогіці та лінгводидактиці.
Аналіз педагогічної практики свідчить про те, що в системі дошкільної спеціальної освіти з дітьми раннього віку майже не проводиться цілеспрямована послідовна робота з діагностики і подальшої корекції відхилень мовленнєвого розвитку, в дошкільних закладах відсутні логопедичні групи для дітей раннього віку, не розроблено методичний аспект корекційно-розвивального навчання зазначеної категорії дітей.
У процесі дослідження виявлено досить низький рівень сформованості мовленнєвих умінь та навичок у більшості обстежених дітей перших років життя. Одержані дані свідчать про необхідність створення спеціальної методики, спрямованої на раннє виявлення порушень формування мовленнєвої функції та організацію відповідного корекційно-розвивального навчання з урахуванням індивідуальних, вікових особливостей, стану мовленнєвої діяльності та потенційних можливостей дітей раннього віку.
У результаті аналізу виконання дітьми завдань діагностичної методики нами було виділено високий, середній та низький рівні засвоєння мовленнєвих умінь у дітей раннього віку. Дані констатувального експерименту засвідчили, що тільки у 49 (41% від 119) дітей віком від 1 року 1 місяця до 3-х років мовленнєвий розвиток відповідав високому рівню (віковій нормі), у 48 (40% від 119) малюків – середньому рівню і у 22 (19% від 119) малюків стан сформованості мовлення відповідав низькому рівню.
Результати обстеження засвідчують, що у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (стан мовленнєвої функції відповідав середньому і низькому рівню) спостерігалася затримка формування імпресивного і більшою мірою експресивного мовлення. У них виявлено обмежений пасивний словник, труднощі розуміння простих та складних інструкцій, спрямованого мовлення дорослого. Експресивне мовлення характеризувалося бідністю словникового запасу, незасвоєнням граматичних категорій іменників та дієслів, порушенням звуко-складової структури слів, несформованістю фразового мовлення та низькою мовленнєвою активністю в цілому.
Одержані результати в процесі експериментального дослідження рівня сформованості мовленнєвої функції малюків раннього віку дали можливість урахувати виявлені порушення розвитку мовлення та розробити методику виховання і навчання зазначеної категорії дітей в умовах дошкільного закладу, спрямовану на корекцію і розвиток мовленнєвих умінь та навичок, активізацію мовленнєвої діяльності.
Під час розробки методики формувального експерименту було окреслено психофізіологічні та психолого-педагогічні передумови формування мовленнєвих умінь та навичок у дітей перших років життя. Серед психофізіологічних виділено такі передумови, як: інтегративність діяльності головного мозку, що забезпечує повноцінне формування мовленнєвої функції; синзитивність у розвитку мовлення; значна пластичність дитячого мозку, внаслідок чого підвищуються його компенсаторні можливості. Актуальними психолого-педагогічними передумовами формування мовленнєвих умінь та навичок визначено активну взаємодію дорослого з дитиною, оточення, що спрямоване на стимуляцію мовленнєвого спілкування, та спеціально організоване розвивальне навчання.
Ефективність нашої методики організації розвивального навчання дітей раннього віку із порушеннями мовленнєвого розвитку було доведено експериментально. Аналіз формувального етапу експериментального дослідження підтвердив, що після проведення розвивальної роботи за розробленою нами методикою у дітей експериментальної групи значно підвищився рівень їх мовленнєвого розвитку порівняно з дітьми контрольної групи. Збільшилася кількість дітей експериментальної групи, мовленнєвий розвиток яких на кінець навчального року відповідав високому рівню (віковій нормі) – 13 (79% від 16), середній рівень мовленнєвого розвитку виявлено у2 (13% від 16) малюків і низький рівень мовленнєвого розвитку наявно у 2 (8%) дітей. У останній групі дітей (з низьким рівнем розвитку мовлення), незважаючи на всі корекційно-розвивальні заходи, була наявна стійка затримка мовленнєвого розвитку, що дає підстави прогнозувати системне недорозвинення всіх компонентів мовленнєвої системи, для подолання якої недостатньо педагогічних засобів, а вкрай необхідне комплексне медико-психолого-педагогічне втручання. У контрольній групі позитивна тенденція не була виражена.