Сторінка
2
Визнаючи пріоритет сімейного виховання, держава надала матері можливість виховувати дитину до трьох років удома. Проте, як показало життя, далеко не всі родини змогли скористатися з такої можливості для повноцінного розвитку своїх дітей.
Основні напрями перебудови роботи дошкільного закладу з найменшими – це забезпечити емоційний комфорт, створити внутрішні передумови для подальшого психічного та особистісного розвитку дітей, надати кваліфіковану допомогу батькам у вихованні та навчанні дітей. Відтак для малят мають бути створені певні умови, специфічний режим, а зміст та методи виховання мають бути відмінні від тих, що використовуються на подальших вікових етапах.
З перших днів новонароджена дитина потребує від дорослого ласкавої, привітної уваги, лагідного ставлення до неї. Починаючи з двотижневого віку дитини, треба дбати про розвиток у неї зору, слуху і позитивних емоцій. Для цього під час гігієнічного догляду, підготовки до годування й активного неспання треба лагідно розмовляти з дитиною, проговорювати всі дії, які виконує дорослий, називати, предмети, але не надто емоційно. Лагідне ставлення до дитини – головна умова формування позитивного ставлення її до людей з перших тижнів життя. Малюк ще не усвідомлює, але відчуває свою значущість для близьких, а це і є основа його активності.
Перша реакція на діяння дорослого (ритмічний стук, розмова, дотик) є передумовою до спілкування, яке виражається зосереджуванням та зоровим пошуком. У перші дні життя це основна реакція дитини на звертання дорослого. В кінці першого місяця немовля починає посміхатися дорослому. Психологи стверджують, що посмішка є першою соціальною реакцією дитини, яка сповіщає дорослому про приємне відчуття його присутності (Н. Аксаріна, Г. Ляшенко, Л. Павлова, Н. Щелованов та ін.).
Дуже важливо помітити та підтримати цю соціальну реакцію дитини на дорослого. Активне, емоційне спілкування дорослого з дитиною спонукає до народження перших соціальних контактів немовляти.
Посмішка як вияв позитивних емоцій з’являється пізніше від плачу – під час зорового зосередження на предметі або у відповідь на лагідні слова і посмішку дорослого. Згодом у дитини (другий-третій місяць життя) виробляється особлива емоційно-рухова реакція – комплекс пожвавлення: зосереджений погляд на обличчя дорослого, пожвавлені рухи руками й ногами, тихі звуки. Це вияв першої соціальної потреби дитини в спілкуванні з дорослим. У чотири – п’ять місяців дитина починає відрізняти своїх від чужих, до своїх виявляє радість, до чужих – негативне ставлення.
Відразу після народження різко змінюється форма взаємодії організму дитини і середовища. Надзвичайно швидко відбуваються зміни в діяльності різних систем, органів і організму в цілому протягом кількох днів, годин після народження. Від швидкості цих адаптивних змін і перетворень, що виникають в організмі новонародженої дитини в зв’язку з переходом в істотно нові умови середовища, залежить ступінь фізіологічної повноцінності і розвитку в постнатальному періоді.
Через два – п’ять тижнів після народження рухи обох очей стають добре узгодженими, координованими, розвивається реакція зосередженості, яка виявляється в зупинці погляду на предметі і припиненні в цей момент усіх рухових і голосових реакцій, а в три – п’ять місяців з’являється здатність фіксувати погляд на предметі в полі зору.
Діти рано починають розрізняти кольори. Уже в три місяці можна виробити умовний рефлекс на деякі кольори (жовтий, червоний, зелений), а з шести місяців – на всі кольори.
Перші реакції на звук у новонародженої дитини мають характер орієнтувальних рефлексів і виявляються в закриванні очей, відкриванні рота, у різних мімічних рухах. Малюки можуть розрізняти звуки однакової інтенсивності, але різні за тембром і висотою. Різнорідні звуки діти починають розрізняти з двох – трьох місяців, пізніше точність розрізнення збільшується. Функціональний розвиток слухового аналізатора триває до шести – семи років.
Протягом перших місяців життя дитини органи зору та слуху швидко вдосконалюються, що зумовло розвитком нервової системи, особливо головного мозку.
Дитина починає затримувати погляд на нерухомих предметах, стежити очима за рухом предметів, реагувати на нерізкі звуки і голос дорослих. На зорові і слухові подразники виникає короткочасна затримка рухів голови, рук, ніг, припиняється плач – відбувається зорове і слухове зосередження. Отже, вдосконалюються реакції на зовнішні подразники. Зір і слух розвиваються швидше, ніж рухи. Джерелом зорових і слухових вражень, необхідних для нормального розвитку нервової системи і органів чуття дитини, є доросла людина, яка активізує її орієнтувальні реакції.
Правильне виховання зумовлює перехід дитини від її безпосереднього спілкування з дорослим до спільної діяльності, в якій дорослий керує діями дитини. Велике значення при цьому має здатність дитини наслідувати дії дорослих. Дії дитини, якими вона оволодіває під керівництвом дорослого, становлять основу для її психічного розвитку.
З чого ж починати навчати дитину? Як її виховувати?
Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень (Н. Аксаріна, П. Бачинський, С. Козлова, М. Щелованов та ін.), аналіз методик розвивального навчання (М. Гношинська, Г. Доман, С. Лупан, Л. Павлова, Е. Томас та ін.) свідчать про те, що чим раніше починати навчати малюка, тим вищим буде інтелектуальний розвиток дитини в дошкільному віці.
Найкращі вчителі для малюка – це його батьки. Далеко не всі вони розуміють, що розумовий розвиток їх дитини залежить від їх участі у вихованні та навчанні. Від родинного виховання залежать і емоційні переживання дитини, формуються відчуття. Малюк вчиться сприймати оточуючий світ, запам’ятовувати предмети, дії, орієнтуватися у просторі, виконувати розумові та практичні дії, звичайно, вчиться правильно розмовляти.
Повноцінний розвиток дитини, забезпечується в процесі її активної діяльності:
– перший рік – емоційне спілкування;
– другий рік – предметна діяльність;
– третій рік – ігрова діяльність.
Починаючи з дво-тритижневого віку дитини треба дбати про розвиток у неї зору, слуху і позитивних емоцій. Батьки повинні ознайомлювати малюка з тими предметами, які його оточують, з іграшками різних кольорів і різної форми. При цьому треба намагатись зосередити погляд дитини на предметі. Якщо дорослий тримає немовля, вертикально на руках, то необхідно зосередити його погляд на своєму обличчі. Це сприяє виробленню в дитини вміння утримувати голову і розвитку зорових реакцій у вертикальному положенні.
У віці від двох з половиною – трьох до п’яти – шести місяців продовжують розвиватися органи зору і слуху, виробляється вміння відшукувати джерело звуку, реагувати на присутність дорослих, аґукати, брати іграшки з рук дорослих. Дитина починає розрізняти предмети, їх колір і форму, інтонацію мовлення дорослих, у неї формуються дії з предметами і активні рухи.
Дослідженнями Г. Домана, С. Лупан, Л. Павлової, Е. Томаса та ін., було доведено, що, починаючи з трьохмісячного віку, немовля можна знайомити з буквами, цифрами, різноманітними предметами, іграшками. При цьому науковці рекомендують використовувати наочний матеріал: іграшки, математичні набори, комплекти абетки, малюнки предметів, картини художників, касети з класичною та сучасною дитячою музикою. Заняття з дидактичним матеріалом слід проводити тричі на день під час неспання дитини. Для заняття дорослий вибирає такий час, коли дитина почуває себе добре і може займатись. Треба знайти для малюка зручне місце. Дорослий показує перед очами дитини один предмет, голосно називає його та спонукає дитину дивитись на нього. Це потрібно робити дуже швидко і закінчувати емоційною проявом радості та похвалою дитини. Такі заняття займають 1–2 хвилини. Через п’ять днів один предмет або одне зображення предмета на картинці (рослини, тварини, написані слова та ін.) дорослий замінює на новий предмет або його зображення. Швидка заміна дорослим одного предмета іншим спонукає дитину запам’ятовувати сам предмет та його назву. Вченими доведено, що малюк краще «фотографує» предмети, які швидко переміщаються перед його очима. Якщо дитині стає нецікаво, то винен дорослий, який занадто повільний у своїх діях. Головне, щоб дорослому і малюку було цікаво і заняття приносили задоволення. А коли немає задоволення, то треба негайно припиняти такі заняття. Основним методом на таких заняттях виступає гра. Дорослий грається з дитиною та в процесі гри ознайомлює її з новим матеріалом.