Сторінка
5

Методика діагностики та корекції порушень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

М.І. Красногорський окреслив періоди розвитку мовлення дітей першого року життя. Опишемо їх.

Перший передмовний період:

1) підготовка дихальної системи до реалізації голосових реакцій; утворення недиференційованих голосових шумів; звуків (з 3 до 6 місяців);

2) гулення; утворення голосових недиференційованих гортанних, глоткових, ротових, губних шумів та окремих невизначених мовленнєвих звуків;

3) белькіт як первинна форма мовленнєвого потоку, який складається з недиференційованих голосових звуків, що викликані наслідуванням.

Другий період – утворення мовленнєвих звуків, їх диференціювання:

1) синтез складів (6–12 міс.); опосередкування ними зовнішніх подразників;

2) синтез складових двочленних ланцюгів – 9–12 міс. та їх автоматизація; утворення перших слів – 8–12 міс.

Отже, М.І. Красногорський започатковує періодизацію ще пізніше, з 3 місяців.

Своєрідний погляд на періодизацію розвитку голосових реакцій у В.В. Зеньковського. Автор виокремлює всього три фази розвитку цих реакцій: 1) крик – перша ступінь (до 6 тижнів) – неартикульований крик і другий ступінь (до кінця першої половини року) – артикульований крик; 2) белькіт; 3) справжнє мовлення.

Другий етап підготовчого періоду (6–12 місяців) характеризується розвитком розуміння мовлення дорослих. З'являється новий тип спілкування дорослих з дитиною – спілкування на основі розуміння мовлення дорослих.)

Розуміння мовлення, за М.І. Красногорським і М.М. Кольцовою, це результат утворення умовних зв'язків. М.І. Красногорський зазначає, що в людини на відміну від тварин «всі сигнали, нові коркові рефлекси вже в перші роки життя опосередковуються словами, тобто пов'язуються в мовленнєвослуховому аналізаторі зі словесними сигналами, які в мовленнєворуховому аналізаторі одержують кінестетичне оформлення і входять у словниковий склад дитячого мовлення»

За М.М. Кольцовою, слово набуває для дитини значення умовного подразника на 8–9 місяці її життя. До цього періоду реакція дитини здійснюється на весь комплекс стимулів, що входять до складу подразника: на положення тіла (кінестетичний компонент); обстановку, вигляд мовця (зоровий компонент); голос та інтонацію (звуковий компонент). На 8 місяці, стверджує вчена, діти вже дають адекватні реакції на низку таких подразників, складовою частиною яких є фрази. Відтепер у відповідь на дію такого комплексного подразника (фрази) дитина дає певну адекватну рухову реакцію.

Водночас М.М. Кольцова застерігає, що розвиток розуміння мовлення (адекватна реакція на фрази, речення) залежить безпосередньо від ступеня спілкування дорослих з дитиною. Чим частіше і триваліше буде спілкування, тим швидше відбувається виокремлення слова як умовного сигналу, і, навпаки, чим менше спілкуються з дитиною, тим тривалішим буде час початку розуміння мовлення дорослих.

З психологічного боку розвиток розуміння мовлення у дітей описує Д.Б. Ельконін, яке він відносить до другої половини першого року життя. За його словами, дитина встановлює зв'язки між словами (їх звуковим образом), які промовляє, і предметами чи власними діями. Ці зв'язки виникають або у спільній діяльності з дорослими, або шляхом спеціального навчання. До 9–10 місяців їх кількість значно збільшується. Діти виконують за словом низку рухів – подають ручку, окремі іграшки, кидають предмети, відшуковують поглядом деякі предмети й дорослих людей.

Початкове розуміння мовлення дорослих залежить, на думку Д.Б. Ельконіна, від конкретної ситуації. Якщо в дитини, в якої встановлений зв'язок слова «годинник» з різними видами годинника, запитати: «Де годинник?», то вона покаже на той чи інший годинник залежно від ситуації. Усілякий новий предмет, який схожий за способом дій з ним чи в якомусь іншому відношенні з уже знайомими дитині предметами, легко вступає у зв'язок із словами, які їх позначають. У такий спосіб швидко зростає кількість слів, які дитина розуміє, тобто пасивний словник (термінологія Д.Б. Ельконіна). Д.Б. Ельконін відзначає, що накопичення назв предметів відбувається у такому порядку: спочатку засвоюється розуміння назв безпосередньо оточуючих дитину речей, потім ім'я дорослих і назви іграшок, зображень предметів, одягу і, врешті, частин тіла і обличчя. Швидко зростає кількість слів, які дитина розуміє, в період від одного року до одного року шести місяців, коли дитина легко засвоює назви предметів.

Основними передумовами виникнення розуміння мовлення за Д.Б. Ельконіним, є: а) виокремлення предмета з обстановки, що його оточує; б) зосередження на предметі; в) наявність у дитини яскраво вираженої емоційної реакції на обстановку.

Отже, на кінець першого року життя дитина добре розуміє не тільки окремі фрази, а й цілі речення у мовленні дорослих, відтворює відповідно словесних подразників адекватні дії і рухи. Слово дорослого починає регулювати поведінку дитини.

У другому півріччі активно розвивається наслідування звуків, спочатку на основі власного белькоту, а надалі, в 9–10 місяців дитина вже наслідує звуки, що були відсутні в белькоті. Натомість, за словами І.М. Кононової, наслідування звуків у цьому віці є ще досить складним процесом для дитини. Одні діти добре белькочуть, але відтворити звуки за дорослим не вміють, в інших – спостерігається віддалене наслідування. Водночас, наголошує автор, при систематичному проведенні ігор – занять у дітей можна сформувати складну здібність наслідування звуків мовлення.

Окремі вчені (Гвоздєв О.М) вважають, що засвоєння фонематичної сторони рідної мови визначається здебільшого розвитком мовленнєворухового апарату і саме він є провідним в оволодінні дитиною артикуляцією звуків.

Водночас учений не заперечує і слухового аналізатора в загальному процесі опанування дитиною звуків рідної мови. За словами О.М. Гвоздєва, «загальний хід засвоєння звукового боку мовлення визначається спільною дією слухової і моторної сфер».

Отже, в засвоєнні дитиною звуків рідної мови беруть участь обидва аналізатори: і слуховий, і мовленнєворуховий, їх обидва потрібно розвивати в ході звуконаслідувальної діяльності.

Н.Х. Швачкін поділяє засвоєння дітьми звуків на два періоди. дофонемний і фонемний. Дофонемний період охоплює перший рік життя. В цей період дитина ще не диференціює звуки, слово сприймається як єдиний неподільний звукокомплекс. Розуміння мовлення відбувається на основі охоплення дитиною загальної ритміко-мелодійної структури слова. Так, наприклад, у дітей першого року життя можна виробити одну й ту ж саму реакцію на схожі за ритміко-мелодійною структурою слова: м'ячик, зайчик, пальчик, хлопчик. Натомість на слово «дівчинка» означена реакція була відсутня.

Слово – основна одиниця мовлення, його будівельний матеріал. Слово є одночасно представником усіх сторін мови: лексики, фонетики і граматики. З фізіологічного боку, слово – це умовний рефлекс, це «сигнал сигналів» (І.П. Павлов)

До 8–10 місяців слово залишається для дитини лише звуковим подразником. І тільки в кінці року, за даними М.М. Кольцової, слово із звукового подразника перетворюється в мовленнєвий сигнал. У мовленні дітей з'являються перші усвідомлені слова. Термін їх появи і кількість є суто індивідуальними.