Сторінка
8
Друге півріччя другого року життя є періодом оформлення самостійної мови дитини. Швидкими темпами збагачується словник. Так, в 1 рік і 8 місяців словник дитини налічує близько 100 слів, а в 1 рік і 9 місяців – 175 слів, у 2 роки – понад 300. З'являються дієслова та інші частини мови, за допомогою яких дитина будує речення. Вона починає говорити.
Діти повиння розуміти слова, що означають стать людини (дівчинка, хлопчик тьотя дядя), вік (бабуся, дідусь, тьотя, дівчинка, дядя, хлопчик). Розуміти назву предметів у кімнаті і поза нею (в саду, на городі, на ділянці, на вулиці), живі і неживі об′єкти, назву кімнат житла, де перебуває дитина (спальня, умивальня, роздягальна кімната, групова, зала,), вільно орієнтуватися в них, знайти їх призначення.
Розвиток розуміння мовлення, за Г.О. Любленською, виявляється в тому що дитина: а) починає правильно співвідносити слово, що чує, з предметом (дією, ознакою) незалежно від конкретних ситуацій; б) знайоме слово набуває узагальненого характеру.
Особливості розуміння дітьми другої половини другого року життя Д.Б. Ельконін. Автор відзначає, що на кінець року дитина розуміє майже всі слова, які їй говорить дорослий, відносно оточуючих предметів.
Наводимо орієнтовні показники розвитку мови дитини другого року життя.
1 рік і 2 місяці – 1 рік і 6 місяців. Розуміє назви багатьох навколишніх предметів (страви, одяг, іграшки), дій (мова дорослого є інструкцією до дії), виконує за словом дорослого прості дії з предметами («закрий», «дай», «поклади»), розуміє запитання «Хто розлив?», «Хто іде?», свої дії, рухи супроводжує звуконаслідувальними назвами, вимовляє багато наслідувальних звуків (няв-няв, му-у тощо), наслідує мову дорослого, повторюючи за ним закінчення слів і неважкі слова, починає спілкуватися з дорослими, звертається з проханням, скаргою, допомагає собі жестом, мімікою.
1 рік і 6 місяців – 2 роки. Виявляє підвищений інтерес до розмови дорослих, втручається в деякі дії, що випливають з розмови, розуміє запитання «Хто?», «Що?», «Де?», починає переходити від звуконаслідувальних слів до мови дорослих, але слова ще вимовляє неповно (мо, пізніше моко – молоко; бака – собака.
Отже, на кінець другого року життя активне самостійне мовлення дитини стає основним засобом спілкування.
На третьому році життя мовлення дітей розвивається швидкими темпами в таких напрямах: розуміння мовлення дорослих, оволодіння словником, удосконалення звуковимови, засвоєння граматичної будови мовлення, розвиток діалогічного мовлення.
Розуміння мовлення. На третьому році життя відбувається суттєвий переломний момент у психічному розвитку дитини, в його відносинах з оточуючими, з'являється допитливість та інтерес до діяльності дорослого. Все це сприяє подальшому розвитку форм спілкування і розуміння мовлення, слово стає для неї засобом пізнання оточуючого життя. Дорослий використовує словесні пояснення «влітку спека», «восени туман, ідуть дощі», «лисичка живе в лісі». За допомогою слова стає можливим управління поведінкою дитини: «Там вода, не можна туди йти», «Помий руки», «Не можна кидати іграшку, вона розіб'ється.
Під впливом словесних вказівок дорослих дитина починає сама себе заспокоювати, словесно випереджувати свої дії, «Не буду битися, ляльці боляче», «Воду холодну не можна пити», «Я не буду плакати за мамою, я вже велика». В окремих випадках дитина здійснює попереднє мовленнєве планування своїх дій: «Мамо, дай м'ячик, я буду грати з ним», «Дай олівець, я намалюю дощик», «Дай зернятко, я погодую пташку».
Заданими Д.Б. Ельконіна, на третьому році життя розуміння мовлення дитиною зростає за обсягом та якісно змінюється. Дитина полюбляє слухати, коли розмовляють дорослі, любить слухати казки, оповіді, вірші. Діти цього віку можуть розуміти не тільки мовлення дорослого, спрямоване на організацію їхніх практичних дій, тобто не тільки інструктивне мовлення, а й мовлення-оповідь, розповідь. Слухання і розуміння мовлення дорослого, в якому міститься повідомлення про явища та предмети, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дорослого з дитиною, є важливим надбанням, оскільки надає можливість використовувати мовлення як основний засіб пізнання щодо предметів, які недоступні безпосередньому досвіду дитини.
Удругому півріччі дітям уже доступне розуміння художніх текстів, оповідань, казок без супроводу наочності. Діти легко запам'ятовують і повторюють за дорослими цілі фрази, римов – ки, нескладні забавлянки, віршики, пісеньки.
Дитина легко впізнає знайомі предмети незалежно від ситуації, кольору, форми, величини і правильно їх називає. Якщо на другому році життя дорослі могли дізнатися про те, розуміє дитина чи ні, тобто про рівень розуміння здебільшого за емоц – ійно-жестовим, емоційно-руховим мовленням, то відтепер за характером словесних відповідей, їхніх висловлювань. Діти намагаються самостійно порівнювати знайомі предмети, знаходять їх схожість і відмінність («кулька як мчячик, тільки не підстрибує», «яблуко схоже на м^ячик»).
Дитина на основі розуміння мовлення починає робити перші самостійні висновки і узагальнення. На кінець третього року життя у дітей з'являється другий ступінь узагальнення (за класифікацією М.М. Кольцової) – слова, що пояснюють родові поняття: меблі (це і стіл, і шафа, і диван), іграшка (це і м'яч, і лялька, і кубик), фрукти (це і яблуко, і слива, і виноград). Назву дій, ознак дитина передає узагальнено у формі іменника: плавання, біг, білизна і т. ін.
3а даними вчених, у словнику дитини є майже всі частини мови, активізується вживання дієслів і займенників. Водночас у словнику дітей цього віку ще переважають іменники, вони складають 50% від усіх слів, що їх вживає дитина.
Особливості словника дітей третього року життя досліджувала В.В. Гербова (17). За її даними, серед іменників – 36% це слова, що означають назву побутових предметів, 16,5% – об'єкти живої природи.»
Автор відзначає низку помилок у вживанні дітьми третього року життя іменників. З-поміж них: а) неадекватна заміна одного іменника іншим; б) іменники-узагальнення (за формою, кольором); в) слова, які взагалі нічого не позначають; г) вживання дієслова замість іменника; д) замість предмета називають його частину)
Прикметники (до 12%), які дитина вживає в мовленні, здебільшого характеризують розмір (величину) предмета (великий – маленький) та його колір. Водночас дитина вже починає помічати і передавати в мовленні приналежність предмета певній особі (мамин, татків, бабусин), може передати стан, який відчуває (голодний, мокрий, сонливий), передавати свої естетичні переживання (чистий, брудний, красивий).
Прикметники, як і прислівники (до 6%), тільки починають формуватись у дітей. Так, за даними В.В. Гербової, діти цього віку засвоюють найпростіші форми, недиференційовані просторові, часові та інші відношення, що виражаються словами: там, тут, туди, сюди, потім, тоді, така і т. ін.)
Всі слова, які діти засвоюють на третьому році життя, В.В. Гербова умовно поділяє на 4 групи.