Сторінка
7

Оцінка управління фінансами ЗАТ ,,Електромашпромсервіс”

1.3 Формування та розподіл прибутку акціонерних товариств

Прибуток як економічна категорія відображає остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємства, його фінансового стану.

Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним джерелом ресурсів підприємства, основним фактором його економічного та соціального розвитку.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює формування та розподіл прибутку підприємств є Закон України ,,Про оподткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року [2].

У загальному вигляді прибуток є різницею між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменьшення зобов’язань, які збільшують власний капітал (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи підприємства формуються за рахунок:

1. Виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг);

2. Інші операційні доходи;

3. Фінансові доходи;

4. Інші доходи.

Витрати – зменьшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменьшення власного капіталу.

Валовий прибуток – різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації податку на додану вартість та акцизного збору [12, с. 321].

З урахуванням інших операційних доходів, адміністративних витрат і витрат на збут визначається фінансовий результат ( прибуток або збиток ) від загального обсягу операційної діяльності. Це означає, що прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається на основі прибутку від операційної діяльності та його коригування на фінансовий результат від участі в капіталі, іншої фінансової діяльності, а також як результат вирахування податку на цей прибуток.

Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операції, у результаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуванням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності становить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді.

Таким чином, прибуток підприємства у практичному вимірі згідно з національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку має кілька аспектів, але врешті решт основним абсолютним показником у грошовом вимірі є сумарний чистий прибуток підприємства як фінансовий результат операційної і фінансової діяльності та надзвичайних операцій.

Звичайна діяльність є основним джерелом одержання прибутку на підприємствах різних форм господарювання і власності.

Базовими показниками формування прибутку від звичайної діяльності є доходи і витрати підприємства.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі виконання таких умов :

1. Покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив) ;

2. Підприємство в подальшому не управляє і не контролює реалізовану продукцію (товари, інші активи) ;

3. Сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена ;

4. Існує впевненість у тому, що внаслідок операції економічні вигоди підприємства збільшаться, а пов’язані із цим витрати можуть бути достовірно визначені.

Внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами виникає дохід у вигляді процентів, роялті й дивідендів.

Проценти – це плата за використання коштів, їх еквівалентів або сум, які заборговані підприємству.

Роялті – це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів).

Дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі акціонерного товариства.

Витрати, що виникли в результаті звичайної діяльності підприємства, складаються з витрат, пов’язаних з оперативною діяльністю, та фінансових витрат. У свою чергу, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, є сумою собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), адміністративних витрат, витрат на збут та ін.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально-виробничих і наднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються прямі витрати всіх видів.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини і основних матеріалів, що утворює основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші виплати працівникам, які займаються виробництвом продукції, виконують роботи або надають послуги, що безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які безпосередньо стосуються конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

До складу загальновиробничих витрат входять:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці керівників цехів, дільниць і відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями): витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць;

2. Амортизація основних засобів та нематеріальних активів загаль-новиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

3. Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних коштів, інших позаоборотних активів загально-виробничого призначення;

4. Витрати на опалювання, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

5. Витрати на обслуговування виробничого процесу;

6. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону довкілля;

7. Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загальновиробничих належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) виходячи з фактичної потужності виробництва звітного періоду.