Сторінка
1
Логопедична ритміка є одним з розділів логопедії і корекційної педагогіки. Великий вклад у вдосконалення логоритмічного виховання дітей з розладами мови внесло всестороннє вивчення аномальних дітей, їх компенсаторних процесів, а також різні реабілітаційні методики.
Логопедична ритміка, вивчаючи закономірності розвитку, виховання, а також порушення немовних психічних функцій в синдромі тієї або іншої мовної патології, узагальнюючи експериментальні дані і практичний досвід, визначає завдання логоритмічного виховання, розкриває їх суть, висуває доцільні засоби, методи і форми організації логоритмічних занять.
Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей з мовною патологією сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення мовних порушень.
Актуальність даної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дослідження існує гостра практична необхідність обгрунтувати особливості вживання логоритмічних занять для усунення недоліків моторного розвитку дітей, що заїкаються.
Виходячи з актуальності, проблема нашого дослідження полягає в тому, щоб розробити і обгрунтувати теоретичні основи формування мови у дітей із заїканням за допомогою логоритмічних занять.
Виходячи з вищевикладеного, метою даної роботі є обгрунтувати систему логоритмічних занять, направлених на розвиток моторики дітей з різними типами заїкання.
Гіпотеза дослідження: корекційна робота по подоланню заїкання за допомогою логоритмічних занять буде ефективна, якщо програма побудови цих занять будуватиметься диференційовано з врахуванням типа заїкання.
Викладена мета і гіпотеза дослідження зумовлює необхідність рішення наступніх завдань:
1.проаналізувати методичну і психолого – педагогічну літературу з проблеми використання логоритмічних занять з дітьми із заіканням;
2. Визначити роль логоритміки в системі корекційно-розвиваючої дії на усунення заїкання;
3. Виявити особливості використання логоритміки в корекційно-розвиваючій роботі по розвитку моторики;
4.Розробити і апробувати систему логоритмічних заходів щодо розвитку моторики дітей, що заїкаються;
Обєктом дослідження є процес корекції моторних порушень у дітей із заіканням.
Предметом дослідження є логоритмічне заняття як основний засіб по розвитку моторики дітей, що заікаються.
Методи дослідження:
- вивчення теоретичних джерел;
- експериментальний, який полягав у вживанні різних по складності тестів, направлених на виявлення особливостей довільної рухової діяльності з якісним аналізом їх виконання;
- динамічне спостереження за станом рухів, мови і загальної поведінки дітей, що заікаються, в процесі логоритмічних, логопедичних занять, на заняттях лікувальною фізкультурою, а також в процесі різних режимних моментів;
Практичне значення даної роботі полягає в тому, що вона може являти собою методично– практичний матеріал для музичних керівників та вчителів – логопедів, які працюють з дошкільниками із заїканням, як в спеціальних дошкільних установах, так і у масових дитячих дошкільних закладах. Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, три розділі, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальній обсяг 36 сторінок.
Поняття про заїкання. Типи заїкання
Порушенням мови, що часто зустрічається, є заікання. За даними авторів, як радянських, так і зарубіжних, заїкаються приблизно 2 % всіх дітей.
І. А. Сікорський назвав заїкання "дитячою хворобою", підкреслюючи цим, що початок виникнення заїкання відноситься до часу формування мови у дитини(між двома - п'ятьма роками).
Заїкання - це порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.
Більшість авторів зв'язують початок заїкання з виникненням фразової мови.
Багато батьків зв'язують початок заїкання з поганим сном, поганим апетитом і змінами в характері дитини : підвищена збудливість, дратівливість або ж млявість, апатичність.
У деяких дітей одночасно із заїканням з'являється страх мови, що приводить малюка до відмови від неї. У інших страх мови розвивається поступово.
Усі вказані явища говорять про розвиток у дитини неврозу, який призводить до своєрідного порушення однієї з основних функцій мови - функції соціального спілкування.
У інших дітей заїкання спочатку буває незначним і нестійким, але з віком поступово посилюється. Перший час батьки навіть не помічають наростаючого заїкання або вважають його балощами. Таке заїкання часто виникає на тлі швидкої, безладної, такої, що захлинається мови.
Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.
Клонічні судоми проявляються в мові легким, але багатократним повторенням одного і того ж складу(зазвичай початкового складу слова, наприклад: "м-м-м-м-м-м-м-м-м-м'ячик", "па-па-па-па-па-паровоз"); тонічні судоми проявляються в мові тривалою зупинкою на початку слова(тривалість їх від декількох секунд до однієї хвилини, наприклад: "м.ячик", "авт.обус"). Слова при цьому як би із зусиллям виштовхуються тим, хто заїкається. В результаті і тих і інших судом порушується плавна течія мови. Темп мови виявляється своєрідно зміненим: той, що найчастіше заїкається говорить швидко, але швидкий темп уривається вимушеними паузами, в результаті вимова того або іншого мовного абзацу може виявитися сповільненим.
Чим частіше і триваліше судоми, тим важче заїкання. За характером судом воно ділиться на клонічне, тонічне і змішане(клоно-тонічне або тоно-клонічне – по переважаючому характеру судом). За місцем судом відрізняють дихальну, голосову і артикуляторную форми. Іноді, почавшись в одному відділі мовного апарату, судома поширюється і на інші. Найчастіше спостерігаються судоми м'язів губ і язика.
|