Сторінка
5

Логоритміка в системі корекції заїкання

Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

У більшості дітей, що заїкаються, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса. Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, расторможеності, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик в даному випадку при подоланні заїкання.

Логопедична ритміка будується на дидактичних і специфічних принципах. Вони пов'язані між собою і визначають єдність виховання, розвитку і корекції функціональних систем людей з мовними розладами. Вивчаючи закономірності розвитку, виховання, а також порушень первинних психічних функцій в системі тієї або іншої мовної патології, в даному випадку, заїкання, узагальнюючи експериментальні дані і практичний досвід, логоритміка визначає завдання виховання, розкриває їх суть, висуває доцільні засоби, методи і форми організації логоритмічних занятть.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей із заїканням сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення дефекту.

17

Лікувальна і логопедична ритміка в основі своєї системи мають поняття ритму як почала організуючого і дисциплінуючого, укладаючого всяку дію в певну форму і такого, що регулює поведінку хворого. Помірні фізичні навантаження, що отримуються тими, хто заїкається під час заняття логопедичною гімнастикою, ритмікою, збуджують нервові процеси, дають благотворний ефект. Для того, хто заїкається найбільш доцільний музичний ритм, оскільки він дає багатий практичний матеріал, активізує колектив, має велике значення у справі оздоровлення емоційної і вольової його сфер.

Колективне заняття логопедичною ритмікою дозволяє перевиховати у того, хто заїкається відношення до свого дефекту, сформулювати нову, правильну установку на взаємовідносини з оточенням, на мовне спілкування з ними.

Завдання і методика констатувального експерименту

Вивчення порушень моторної сфери і проведення занять з дітьми, що заїкаються, було організоване на базі ДНЗ№ 6 "Барвінок" м. Артемівська.

У дослідженні взяли участь 6 дітей: Оля Воробйова, Кіра Паламарчук., Світлана Миколаєва. - діти з неврозоподібним типом заїкання; Олег Астахов, Уляна Миронова, Ліза Тихонова. - з невротичним типом заїкання.

Також була створена контрольна група дітей з нормальною мовою, до якої увійшли 6 дітей : Іван Рубан, Марина Радик, Алевтина Шишко, Крістіна Іванющенко, Кирило Вєлічко, Ліза Лук'янова. Усі діти п'ятирічного віку.

Мета експерименту - встановлення характеру порушень довільної моторики, виявлення ступеню затримки або відставання в моторному розвитку.

Мета обумовлює завдання експерименту :

встановити наявність моторного порушення у дітей із заїканням;

визначити рівень затримки або відставання в моторному розвитку;

порівняти патологію з нормою.

Обстеження стану довільної моторики включає наступні моменти:

обстеження довільної мімічної моторики(якість і об'єм рухів м'язів лоба, очей, щік);

мовної моторики(сила, точність, об'єм, перемикаємість рухів губ, язика, щік);

стани окремих компонентів загальної довільної моторики : статична і динамічна координація, одночасність, виразність рухів;

обстеження тонкої моторики пальців рук(якості і міри диференційних рухів, можливості дій з предметами).

Обстеження довільної мімічної моторики.

Для обстеження дітей від 4 до 6 років використовуються тести Л. А. Квінта в модифікації Г.Гельнітца(методика адаптована стосовно різних віків). Якщо звернути увагу на критерії оцінювання, то можна побачити, що підвищення балу свідчить про наявність моторного порушення у дитини із заїканням. Нижче приведена методика проведення обстеження :

Підняти брови ("Здивування").

Злегка зімкнути повіки.

Примружити очі ("Яскраве сонце").

Щільно зімкнути повіки ("Стало темно").

Стиснути губи.

Надати губам таке положення, яке потрібно для гри на духовому інструменті.

Витягнути губи як для вимовлення звуку "о".

Надути щоки.

Вискалити зуби ("Огорожа").

Витягнути губи, як для свисту.

Завдання повторюються підряд 3 рази.

Бажано проводити обстеження в ігровій формі.

Оцінка робиться по трибальній системі. За задумом авторів методики вона повинна відбивати вираженість порушення функції, тому

повноцінне, чітке виконання оцінюється 1 балом;

часткове, нечітке виконання- 2 балами;

невиконання більше 7 завдань - 3 балами.

Дається загальна характеристика міміки по спостереженню за дитиною(жива, в'яла, напружена, спокійна, амімічна, гримаснічан*є, диференційована і недиференційована міміка).

Обстеження мовної моторики.

Відкривання і закривання рота.

Рот напіввідкрити, широко відкрити, закрити.

Імітація жувальних рухів.

Поперемінне надування щік.

Втягування щік.

Відтягування кутів рота як для вимовлення звуку "і", губи зробити

круглими.

"о"; витягнути губи - "у".

Висовування "широкого" і "вузького" язика, утримання заданої пози на

рахунок до п'яти.

Покусування кінчика язика.

Торкання кінчиком язика по черзі правого і лівого кутів рота, верхньої і

нижньої губи("Годинник").

Упор кінчика язика в нижні зуби з одночасним вигинанням спинки

язика ("Кішка гнівається").

Поклацування язиком ("Поїхали на конячках").

Підняти кінчик язика вгору, облизати верхню губу("Смачне варення").

Присмоктування спинки язика до неба і поклацування ("Поцокаємо").

Вимовлення гласних звуків на твердій і м'якій атаці.

Завдання підносяться в ігровій формі, кожен рух повторюється 3 рази.

Оцінюються сила(слабкі, сильні), точність(неточні, точні), об'єм(неповний, повний) і перемикаємість(повільна, швидка) мовних рухів. Відзначаються наявність синкінезій, девіації мови, швидкість формування артикуляційного устрою, тривалість утримання пози.