Сторінка
12

Підготовка майбутніх учителів початкової школи до формування цілісних знань про довкілля в позакласній роботі

Не менш важливим структурним компонентом готовності до навчально-виховної діяльності є педагогічні здібності. Педагогічні здібності – сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення().

Проектування особистості майбутнього вчителя неможливе без розвитку в студентів таких якостей, як педагогічне передбачення й уявлення. Педагогічне передбачення – це вміння аналізувати, систематизувати факти і явища, правильно оцінювати все розмаїття відносин у системі «вчитель-учень», які постійно змінюються і передбачати кінцеві результати роботи. Без педагогічного уявлення неможливо прогнозувати діяльність педагога.

Важливим показником підготовленості є й певний рівень розвитку в студентів вищого навчального закладу організаторських здібностей. Організаторські здібності включають як особливі риси і властивості ( вміння розбиратися в людях, знайти до них підхід, впливати на них), так і загальні риси (спілкування, ініціативність, самостійність, мобільність). Організаторські здібності – сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння організаторською діяльністю, її ефективного виконання. Організаторські здібності передбачають спрямованість особистості (світоглядну, політичну, моральну, ділову), рівень її готовності (ділова компетентність, уміння, навички, досвід), риси характеру (комунікабельність, організованість, емоційна врівноваженість).

Професіоналізм діяльності містить такі параметри особистості вчителя, які відображають її операційний аспект – володіння знаннями в дії. Тому ця підструктура включає теоретичну і практичну підготовленість вчителя до роботи з різними категоріями учнів. Теоретична підготовленість передує практичній і передбачає набуття суб’єктивно значущих знань, які допомагають педагогові створити не тільки образ навчально-виховного результату, а й систему засобів або технологій досягнення поставленої мети.

Практична підготовленість означає сформованість у педагога готовності діяти в конкретній педагогічній ситуації, застосовуючи відповідні засоби, методи, прийоми навчально-виховної діяльності. Цей параметр включає ще такі складові , як умілість педагога та його технологічну озброєність. Останні, насамперед, пов’язані з виділеними етапами навчально-виховної діяльності. Кожен етап потребує від учителя-вихователя відповідних умінь у вигляді цілісної ієрархічної системи та технологію їх застосування з урахуванням передбачених і непередбачених навчально-виховних завдань.

Л.В. Кондратова підкреслює, що навчання і виховання в педагогічному вищому навчальному закладі необхідно організувати таким чином, щоб студенти відчували такі самі емоції і почуття, які виникають у педагогів у їхній професійній діяльності, набували професійно-емоційного досвіду.

Дуже часто професійно грамотно підготовлений захід, свято не дають очікуваного результату саме через невміння управляти своїми емоційними можливостями, керувати настроєм, душевним станом, мобілізувати свою волю, творчі сили. Нерідко не тільки початківці, а й досвідчені педагоги страждають від своєї емоційної непідготовленості. Головним недоліком своєї професійної підготовки молоді вчителі вважають невміння керувати своїм психічним станом. Причина такого становища в тому, що розвиток емоцій і система керування ними не стали ще складовою частиною професійної підготовки студентів у педагогічному вищому навчальному закладі.

Готовність до навчально-виховної роботи включає як обов’язків компонент потреби фахівця у професійному самовдосконаленні. По справжньому освічений педагог – це той, хто відчуває потребу постійно поповнювати свої знання, розвивати свої розумові здібності, вміє всебічно користуватися своїми інтелектуальними і творчими можливостями, професійними навичками.

Тому у кожного студента потрібно розвивати здібності керувати особистим удосконаленням і вдосконаленням інших, тобто забезпечувати кожному перспективу внутрішнього росту. Це означає не давати студентові готові педагогічні рецепти, а правильно його орієнтувати в самостійних пошуках шляхів професійного становлення, допомагати йому засвоїти думку про необхідність поєднання самовдосконалення з ростом професійної майстерності.

В даному магістерському дослідженні ми розглядаємо компетентність, як володіння людиною відповідною компетенцією, що включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які необхідні для якісної продуктивної діяльності.

Професійно-педагогічна компетентність, що є показником підструктури професіоналізму особистості педагога-вихователя, - складне утворення.

Поняття «професійно-педагогічна компетентність» вперше було введено в науковий обіг Н.В. Кузьміною. Автор таким чином визначає професійно-педагогічну компетентність (педагог за фахом – це «сукупність умінь педагога як суб’єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове і практичне знання з метою найкращого вирішення педагогічних завдань».

Під навчально-виховною компетентністю ми розуміємо єдність теоретичної, практичної, особистісної готовності майбутніх педагогів до здійснення навчально-виховної діяльності з молодшими школярами.

Поняття «готовність до навчально-виховної роботи» може конкретизуватись, коли йдеться про готовність до позакласної, позашкільної та позаурочної навчально-виховної роботи.

Так, готовність до позакласної навчально-виховної роботи означає оволодіння випускниками педагогічного вищого навчального закладу системою знань, вмінь та навичок, необхідних учителю початкових класів для ефективної організації навчально-виховної діяльності з колективом дітей класу в умовах певної школи, для проведення організованих і цілеспрямованих занять з молодшими школярами в позаурочний час для розширення і поглиблення знань, умінь та навичок, розвитку самостійності, індивідуальних здібностей учнів, а також задоволення їхніх інтересів і забезпечення розумового відпочинку.

Підводячи підсумки означеному, дамо наше визначення поняття «готовність до позакласної навчально-виховної роботи».

Готовність учителя початкових класів до позакласної навчально-виховної роботи – це складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення усіх видів навчально-виховної діяльності з учнями в позаурочний час, з метою їх всебічного і гармонійного розвитку.

Кінцевим результатом готовності студентів до формування цілісних знань про довкілля в позакласній навчально-виховній роботі, на наш погляд, є професійна компетентність, готовність майбутніх учителів до здійснення формування цілісних знань про довкілля в позакласній навчально-виховній роботі із молодшими школярами, яка обіймає такі компоненти:

- мотиваційний, який забезпечує формування мотивації та позитивного ставлення до проблеми формування цілісних знань про довкілля;

- когнітивний, який передбачає формування необхідної системи знань і професійного мислення майбутнього вчителя;