Сторінка
23
Стадії й форми сп'яніння й алкоголізму.
Як часто деякі люди з гордістю відзначають у себе й своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, вважаючи, що це пов'язане з фізичним здоров'ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного .захворювання. Для алкоголіка що чарка, що склянка, що пляшка провина - усе єдино. Уже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки підсилює його прагнення випити, а потім наступні дози мало міняють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зрушення. Спочатку алкоголік проявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дуріти. Але от остання крапля переповняє межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього миру, упадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного й супровідне це неконтрольоване, розв'язане, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.
У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але й стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя. Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв'язано, їхні рухи стають більше незграбними. Відразу помітний вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Однак навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони встають розбитими, з опухлою особою й хворою головою. Робочий день, як правило, виявляється зіпсованим, а якщо людина по роботі пов'язаний з механізмами, наприклад з верстатом або автомашиною, уважай, що в цей день у нього різко підвищений ризик аварії або навіть катастрофи. У працівників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук. Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вживання алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж уживання алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є по будь-якому випадку, вишукуючи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п'яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущі до навколишньої, до загальноприйнятих і припустимих норм поводження. Для п'яниці найближчими людьми стають собутильники, нехай навіть вони вперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якій люди п'ють, гублять значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного й пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічній установці питущі. У першому випадку людина відзначає яка-небудь урочисту або значну подію, а в другому - п'є тільки щоб привести себе в стан сп'яніння. Якщо вчасно утримати людину від пияцтва, це попереджає його падіння й розвиток алкоголізму.
Алкоголізм не звичка, а хвороба.
Алкоголізм – важка хронічна хвороба, у більшості випадків важковиліковна. Вона розвивається на основі регулярного й тривалого вживання алкоголю й характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення й деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння представляється найкращим психічним станом. Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби й думки на добування спиртного, незважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу й т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку із цим говорять про підвищеність перенесення алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм втратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту. На пізніх етапах алкоголізму перенесення спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що більші кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога. Алкоголізм не звичка, а хвороби. Звичка контролюється свідомістю, від її можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними й фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:
Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затьмарення». Людина постійно думає про спиртне, йому здається, що випив недостатньо, він п'є «взапас», у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.
Критична фаза: втрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір всім спробам запобігти його бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відносини до спиртного.
Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У нього розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.
Одним з характерних ускладнень під час запою є біла гарячка. Біла гарячка - найбільше що часто зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються несвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу й т. д.), слухові й зорові обмани у вигляді шумів, дзвінків, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючись від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці. Іншою формою психозу є алкогольне марення. Він виникає й після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.