Сторінка
16
Соціально-педагогічна профілактика суїцидальної поведінки підлітків виступає у вигляді педагогічного феномена, заснованого на взаємодії органів і установ, що володіють превентивним ресурсом. Вона вбирає в себе передові досягнення цілого комплексу наук, будується як превентивна система, яка ґрунтується на принципах комплексного підходу, координатором якої виступає комісія у справах неповнолітніх і захисту їх прав, центром є школа, а компоненти інтегровані, взаємозалежні і взаємообумовлені. Профілактика суїцидальних тенденцій учнів буде можлива лише при новому мисленні педагогів, усвідомленні ними відповідальності за життя дитини, своєї доленосної ролі в самоукрепленні його особистості. Все перераховане виступає факторами суїцидальної превенції.
Отже, для створення системи профілактики суїцидів у дітей і підлітків необхідний комплекс організаційно-педагогічних заходів, який би на ділі забезпечив реалізацію проголошуваних принципів гуманізації у вихованні та освіті.
Таким чином, можна зробити такі висновки. Робота всіх соціальних інститутів повинна бути спрямована на запобігання проявів суїцидальної поведінки серед підлітків. Профілактика суїциду потребує підвищення рівня згуртованості дитячих та педагогічних колективів; виховання комунікативної компетентності у дитячих колективах; заходів для оптимізації психологічного клімату в підлітковому середовищі; раннє виявлення контингенту ризику з метою динамічного спостереження та своєчасної психолого-педагогічної корекційної роботи.
Суїцид розглядається як провідна причина смертей у всьому світі, тому він є значною суспільною проблемою. Фахівці з різних галузей наук проводять дослідження і роблять спроби розібратися з цим складним явищем.
Сьогодні очевидно, що самогубство - проблема міждисциплінарна і повинна вивчатися фахівцями самого різного профілю. Лікарі, філософи, юристи, соціологи, психологи, соціальні педагоги вивчають цю проблему специфічними методами своїх наук, розширюючи наші знання з окремих її аспектів. Безсумнівно, що синтез наукових результатів, їх комплексне осмислення дозволить з часом вийти кожній з наук на новий виток свого розвитку, а всім разом просунутися вперед у вивченні людини. Проблему самогубства не обходять своєю увагою також релігія і мистецтво.
Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. Нові вражаючі статистичні дані показують, що найбільша їх частота спостерігається у віці від 15 до 24 років, причому за минулі 30 років суїциди дітей від 5 до 14 років зросли у 8 разів.
Формування системи ціннісних орієнтацій особистості є для різних дослідників предметом пильної уваги і різнопланового вивчення. Дослідження подібних питань особливого значення набуває в підлітковому віці, оскільки саме з цим періодом онтогенезу пов'язаний той рівень розвитку ціннісних орієнтацій, який забезпечує їх функціонування як особливої системи, яка надає визначальний вплив на спрямованість особистості, її активну соціальну позицію.
Педагогічна профілактика суїцидальної активності буде ефективною, якщо реалізується комплекс педагогічних умов, спрямований на формування в учнів таких понять, як "цінність людського життя", "цілі і сенс життя", а також індивідуальних прийомів психологічного захисту в складних життєвих ситуаціях.
Теоретичне обґрунтування соціально-педагогічної програми профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи
Ступінь наукової розробленості проблеми профілактики не можна охарактеризувати однозначно. У зарубіжній суїцидології напрацьований достатній матеріал з проблеми суїциду людини, але він практично весь присвячений соціально-психологічним аспектам дорослої суїцидальної поведінки.
Необхідно відзначити роботи вітчизняних дослідників, які на рубежі 19-20 століть висловили "осьову" профілактичну ідею спільних зусиль держави, громадськості, сім'ї, школи в боротьбі з "епідемією шкільних самогубств". Вони відзначали роль шкільних проблем у виникненні суїцидальних тенденцій (Н. Крупська, Б. Ровіч, А. Трахтенберг, М. Феноменов, В. Хлопіна); високого потенціалу школи в їх гальмуванні (І. Мойзель, П.А. Сорокин); впливу особливостей віку на суїцидальні устремління (Г. Гордон, І. Островскій, В. Хорошко); психологічних причин підліткового самогубства (А. Острогорскій).
Суттєво важливими є ідеї педагога А. Бернацкого про педагогічної підтримки дитини в кризі; лікаря И. Сикорського, педагога А. Острогорского про необхідність освіти педагогів і батьків у питаннях профілактики самогубств дітей.
Незважаючи на те, що в останні роки соціально-педагогічні аспекти профілактики суїцидальної поведінки набувають особливої значущості, подібного роду досліджень вкрай мало. Роботи Е. Вроно, С. Степанова про можливість попередження суїциду підлітка; А. Волкова, А. Кучер про психолого-педагогічної діагностики його суїцидальних намірів; дослідження Н. Малютіної про вплив небажаного дитини на її суїцидальні наміри в підлітковому віці; А. Боенко, Ю. Дюндіка, П. Юнацкевіча з профілактики самогубств військовослужбовців та небагато інших звернені до педагогів, батьків, однолітків, але єдиної концепції педагогічної профілактики суїцидальної поведінки підлітків нами не виявлено. З позицій педагогіки не розглядалися такі важливі питання, як можливість організації превентивної роботи; роль учительського, батьківського колективів, співробітників ювенальної міліції у справі купірування і гальмування суїцидальної поведінки школярів; взаємозв'язку педагогічного колективу школи з органами профілактичної системи. До теперішнього часу відсутні педагогічні дослідження, які б регламентували різні аспекти взаємодії фахівців, що працюють з підлітками; немає практики своєчасного виділення підлітків групи суїцидального ризику, не описана науково обгрунтована система превенції суїцидальної поведінки підлітків, немає методичного оснащення роботи з профілактики суїцидів підлітків; вкрай низька педагогічна компетентність у питаннях діагностики пресуїцидального синдрому підлітка, форм і методів превентивної роботи. Закритість теми протягом тривалого часу призвела до невміння батьків надати допомогу дитині в гострій психотравмуючої ситуації. Лише деякі з педагогів та шкільних психологів володіють знаннями про ознаки нервового виснаження дитини, про особливості перебігу підліткової депресії, про кардинальну відмінність поведінкових реакцій підлітка в стрессогенній ситуації від дорослих. Підлітки, не маючи знань про своїх вікових особливостях, про способи екстреної допомоги, не можуть зупинити товариша від трагічного кроку. Сам термін "суїцид" належить швидше до психологічного понятійному полю і в педагогіці використовується рідко.
Тим часом факти говорять про те, що абсолютна більшість підлітків, які вчинили суїцидальні спроби, були учнями шкіл. На жаль, в сучасних шкільних програмах практично немає спеціальних занять, присвячених формуванню світу цінностей людини, сприяють ефективному розвитку соціальних навичок або їх окремих компонентів. Разом з тим спрямоване підвищення соціальної адаптованості школярів, їх навчання способам успішної соціалізації дозволили б уникнути багатьох проблем девіантної поведінки.