Сторінка
12

Впровадження соціально-педагогічної програми профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи

Особливість підліткового віку - це криза ідентичності (Е. Еріксон), тісно пов'язаний з кризою сенсу життя.

Процес формування власної ідентичності супроводжує людину протягом всього його життя. В. Савіна зазначає: "В основі даного процесу лежить особистісне самовизначення, має ціннісно-смислову природу. Становлення ідентичності, особливо інтенсивно проходить в підлітковому і юнацькому віці, неможливо без зміни системних соціальних зв'язків, по відношенню до яких зростаючий людина повинна виробити певні позиції".

Складність завдання, що стоїть перед взросліючою людиною полягає, з одного боку, в тому, щоб прояснити свою роль як члена суспільства, з іншого, зрозуміти свої власні унікальні інтереси, здібності, що додають зміст і спрямованість життя.

Практично кожна життєва ситуація вимагає від людини певного вибору, здійснити який він може лише усвідомивши свою позицію щодо різних сфер життя. Структура ідентичності включає в себе особистісну і соціальну ідентичність. Причому, в ідентичності присутні два види характеристик: позитивного - яким людина повинна стати і негативного - яким людина не повинна стати.

У підлітковому віці починає формуватися стійке коло інтересів, який є психологічною базою ціннісних орієнтацій підлітків. Відбувається переключення інтересів з приватного і конкретного на абстрактне і загальне, спостерігається зростання інтересу до питання світогляду, релігії, моралі та етики. Розвивається інтерес до власних психологічних переживань і переживань інших людей. Найчастіше, період переходу від підліткового до юнацького віку припадає на старші класи школи і тому перехід від дитинства до дорослості і пов'язана з ним необхідність самовизначення і вибору життєвого шляху після закінчення школи ускладнюється тим, що для старшокласників залишається актуальним проблема формування самосвідомості.

Найважливішими детермінантами процесу формування особистості старшокласника, регулюючими процес включення його в соціум і зміст системи його ціннісних орієнтацій, є потреба в спілкуванні і потреба у відокремленні.

Спілкування в цей період набуває ряд специфічних рис: розширення кола контактних груп, в які включається старшокласник, і в теж час, велика вибірковість у спілкуванні, яка проявляється зокрема, в чіткій диференціації груп спілкування на товариські, з досить широким складом членів і обмеженою інтенсивністю спілкування всередині них, і дружні, з якими старшокласник ідентифікує себе і які він прагне використовувати як стандарт для самооцінки і як джерело цінності. Л. Божович, І. Кон, А. Мудрик пов'язують перехід від підліткового до раннього юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, що полягає в тому, що спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості.

Під відокремленням А. Мудрик розуміє внутрішнє виділення себе особистістю із спільності, до якої вона належить в наслідок досягнення нею певного рівня самосвідомості. Як поза процесом спілкування неможливо засвоєння суспільного досвіду, так без процесу відокремлення неможливо особистісне присвоєння цього досвіду. Спілкування сприяє включенню особистості в соціум, в групу, що дає їй відчуття власної захищеності, причетності до життя групи, почуття емоційного благополуччя і стійкості, значення якого особливо велике для старшокласників, так як саме в цьому віці зростає роль розуміння, співпереживання, емоційного контакту в спілкуванні. Відокремлення особистості дозволяє їй персоніфікувати себе, усвідомити свою індивідуальність.

И. Кон вважає головним психологічним придбанням ранньої юності відкриття свого внутрішнього світу, усвідомлення своєї унікальності, неповторності і несхожості на інших. Це відкриття безпосередньо пов'язане з відокремленням особи і переживається старшокласниками як цінність. Таким чином, формування системи ціннісних орієнтацій особистості є для різних дослідників предметом пильної уваги і різнопланового вивчення. Дослідження подібних питань особливого значення набуває в підлітковому віці, оскільки саме з цим періодом онтогенезу пов'язаний той рівень розвитку ціннісних орієнтацій, який забезпечує їх функціонування як особливої системи, яка надає визначальний вплив на спрямованість особистості, її активну соціальну позицію.

В той же час цей віковий період вважається вразливим і навіть небезпечним. Це обумовлено специфікою фізіологічних і психологічних механізмів, властивих зростаючому організму і особистості, що формується в період соціально-психологічного становлення. В останні 10-річчя відбувся різкий зсув у швидкості біологічного дозрівання молоді. Для сучасних підлітків характерно більш ранній початок статевого життя, навчальної і трудової діяльності. Їх психологічний розвиток та соціальна адаптація в якійсь мірі не здатні наздогнати ті вимоги суспільства, які дозволяють характеризувати підлітка як готового до дорослого і самостійного життя. Економічні та соціокультурі зміни, які відбулися за останні 20 років, мають і певну негативну роль. Зростає поширеність та легкодоступність алкоголю, наркотичних засобів серед молоді, які часто є складовою частиною суїцидальної спроби, притупляючи почуття самозбереження. Інформаційна "підтримка" сучасними ЗМІ теми суїциду, нейтральне ставлення до нього суспільства, поширення суїцидальних інтернет-спільнот, які пропагують індивідуальний або розширений кіберсуїцід, також підвищують ризик скоєння суїциду у підлітків.

Молодь кінчає з собою майже в епідемічних масштабах. Щодня більше 1000 молодих людей намагаються вчинити суїцид. На одного підлітка, який досягне успіху в цьому, припадають 100, які здійснюють невдалі спроби самогубства. Протягом останнього десятиліття частота суїцидів у них зросла майже в 3 рази. Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. Нові вражаючі статистичні дані показують, що найбільша їх частота спостерігається у віці від 15 до 24 років, причому за минулі 30 років суїциди дітей від 5 до 14 років зросли у 8 разів. Крім того, судові експерти вважають, що за безліччю випадків так званої "смерті внаслідок нещасного випадку" (в результаті автомобільних аварій, вживання токсичних препаратів або використання вогнепальної зброї) в дійсності ховаються суїциди.

За даними А. Личко, лише в 10% випадків у підлітків є щире бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% суїцидальна поведінка підлітка - це "крик про допомогу". Невипадково 80% спроб коїться дома, притому в денний або вечірній час, тобто крик цей адресований до ближніх насамперед.

Найбільш поширеною у вітчизняній суїцидології є концепція А. Амбрумовой, згідно з якою "суїцидальна поведінка - це наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитого микроконфликту".

На думку А. Амбрумовой, до особливостей суїцидальної поведінки у молодому віці відносяться:

1. Недостатньо адекватна оцінка наслідків аутоагресивних дій. Поняття "смерть" у цьому віці зазвичай сприймається дуже абстрактно, як щось тимчасове, схоже на сон, не завжди пов'язане з власною особистістю. На відміну від дорослих у дітей та підлітків відсутні чіткі межі між істинною суїцидальної спробою і демонстративно-шантажним аутоагресивних вчинком. Це змушує в практичних цілях всі види аутоагресії у дітей та підлітків розглядати як різновиди суїцидальної поведінки.