Сторінка
7

Походження і значення слова бандура

На Вінничині (Могилів-Подільський р-н) є населений пункт Вендичани [13, 81, 96]. У басейні Дністра є річка Вендичанка, річка Славська й потік Слов’янка. Дослідники співвідносять Вендичанку з гідронімом Віндава у басейні Лаби на крайньому заході полабсько-слов’янського масиву (нім. Wendland). На їхню думку, обидві назви відбивають глибинні венедсько-слов’янські взаємозв’язки. Як відомо, найдавніші слов’яни гіпотетично ототожнюються з історично засвідченими венедами (грец. Ouvenedai, латин. Veneti, Venedi, Wenethi, нім. Wenden), або віндами-вінідами (латин. Vinidi, Vinithi, нім. Winden); пор. місто Вінети (Вінета), воно ж Волин у землях західних волинян. Різниця між обома гідронімами лише та, що в назві Віндава у першому складі і, а в його родичів на Вінничині – річки Вендичанка й села Вендичани на ній – е. З чого припускається, що вендичани – переселенці з якоїсь Вендики-Венедики. Дослідники звертають увагу, що з словотвірного погляду древанська (тобто древлянська) Віндава перегукується з річкою Русава біля Вендичанки у тій же системі лівобережного Дністра [4, 102].

Привертають увагу й інші венедо-слов’янські паралелі в різних регіонах України. У Криму біля Алушти – річка Венеть (певно, з Венедь), також річка Слов’янка (притока Салгиру, західне узбережжя Азовського моря, бас. Сиваша).

У басейні Дунаю – потік Вандріча (Свалява) і там же річки Славець, Славець Великий, Славка, Славчик, Слов’янець.

У басейні Дністра – річка Вендичанка, річка Славська й потік Слов’янка.

У басейні Дніпра гідронімів на Венд нібито не виявлено, але є річки Славинка (притока Росі), Славута (притока Ужа), Словечна (притока Прип’яті) та народно-пісенне означення Дніпра – Славутич, Славута та ще Словечна – на Житомирщині (Коростенський і Овруцький р-ни). На тій же Житомирщині, в стародавньому селі Троянів, де виявлено поселення ще ІІІ тис. до н.е., засвідчене прізвище Вендер.

Найбільше гідронімів на Слав у басейні Дунаю – 5, Дніпра – 4, Дністра – 2. Отже, маємо цілком певний паралелізм: в ареалах з гідронімами на Венд-Ванд, засвідчені й гідроніми на Слав-Слов. Що навряд чи випадково і промовляє, як на нас, за значеннєву тотожність основ Венд і Слав. А через село Троянів на Житомирщині й прізвище Вендер у ньому перекидається місток до венедів-венетів і Трої (сюди ж і Троєщина з історичної топографії Києва).

Ці факти, виявлені при тлумаченні слова бандура, винятково важливі для вітчизняної історії. Етнонім венеди постає семантичним двійником етноніма слов’яни, етимологію якого розкриває сама "Влес-книга". Тобто виходить, що етноніми венеди й слов’яни – значеннєво тотожні й сходять до дієслівних основ слав-слов і ванд-венд з однаковим значенням "славити, хвалити, величати". І цю значеннєву тотожність підтверджують гідронімні, топонімні й антропонімні дані.

Література:

1. Бэшем А. Чудо, которым была Индия. – М., 2000.

2. Ведийская астрология. – М., 1997.

3. Велесова книга. – К., 2003.

4. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. – К., 1981.

5. Етимологічний словник української мови. Т. І. – К., 1982.

6. Леонюк В. Словник Берестейщини. – Л., 1996.

7. Наливайко С.І. Етногенеза українців за "Влес-книгою"//Українознавство, 2005, №2.

8. Наливайко С.І. Індоарійські таємниці України. – К., 2004.

9. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К., 2000.

10. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995.

11. Русские веды. – М., 1992. 12. Санскритско-русский словарь. – М., 1978.

12. Словник гідронімів України. – К., 1979.

13. Успенская Е.Н. Раджпуты. Рыцари средневековой Индии. – М., 2000.

14. Черкаський Л.М. Українські народні музичні інструменти. – К., 2003.

15. Gandhi, Maneka. Hindu Names. – New Delhi, 1993.