Сторінка
1

Соціальна престижність української мови в сучасному комунікативно-інформаційному світі

Сучасна соціолінгвістика оперує поняттями мовна ситуація, суспільний статус мови, функціонування (функції) української мови, соціальні діалекти, вибір мови спілкування та ін. Поступово наукова дисципліна формує термінологічний апарат, у якому терміни не обтяжені емоційно-експресивною конотацією. Однак у терміні соціальна престижність мови аксіологічний, оцінний компонент наявний, оскільки сама семантика слова престижність містить сему "оцінка". Зауважимо, що про соціальну престижність щодо української мови як мови до недавнього часу недержавної нації, мабуть, говорити маємо з певними застереженнями.

Для об'єктивної оцінки соціальної престижності української мови, треба було б відповісти на питання: які соціальні групи, прошарки послуговуються українською мовою, яке ставлення до мови, проголошеної державною, в загальноосвітній, вищій, спеціальній професійній школі, в середовищі державних службовців, причому на найвищих посадових щаблях, яке ставлення до мови у Збройних силах тощо.

Можемо констатувати, що на сьогодні поняття соціально престижна мова і державна мова не можна однозначно вважати тотожними.

Соціальний престиж мови вимірюється :

1) мірою використання мови на найвищих щаблях державної влади, оперування україномовними комунікатами в різних сферах виробничого, суспільного життя;

2) ставленням до мови як засобу досягнення службової кар'єри;

3) задоволенням найрізноманітніших культурно-освітніх потреб громадян;

4) місцем мови в інформаційному просторі (радіо, телебачення, книговидання);

Два перших параметри вважаємо основними для визначення престижності мови, оскільки наступні детермінуються мовною практикою державних службовців і співвідношенням службової кар'єри та мови.

Для визначення соціальної престижності слугує і такий параметр, як створення знакових текстів цією мовою, а також наукове опрацювання мови, виявлення її характеристичних ознак у зіставленні із сусідніми мовами.

Соціальний престиж мови вимірюється статусом літературної (або стандартної) мови серед різновидів етнічної (національної) мови. Культивування літературної мови в усіх народів пов'язане з консолідацією політичної нації, в якої сформовані потреби використовувати літературну мову в усіх сферах суспільного життя, потреби користуватися мовно-естетичними знаками національної культури незалежно від ситуації спілкування.

Українська літературна мова від часу свого формування найтісніше пов'язана з діалектними різновидами мови. У різні періоди історії української літературної мови по-різному складалися її відносини з діалектами, койне, просторіччям, жаргонами, з іншими мовами. Лише як публіцистичні, часто кон'юнктурні твердження треба сприймати висловлювання, що української літературної мови не існує, що вона розчиняється у варіантах літературної мови (галицькому, буковинському, наддніпрянському). Такі ж заяви стосуються й української наукової термінології.

Сьогодні маємо визнати, що літературна мова, культивована освітою, комунікативною практикою освічених людей у ХХ ст., входить у нові сфери сучасної комунікації. Це мова дипломатії, міждержавних зв'язків, розширення словника економічної, фінансової, банківської, юридичної діяльності.

Державний статус мови, передусім, вплинув на розширення й активізацію термінотворчих процесів. Питання літературної норми набувають нових акцентів. У зв'язку з динамікою літературних норм, варто наголосити на концептуальних ознаках літературної мови, серед яких дослідники виокремлюють такі, як:

- міра просторової консолідованості літературної мови;

- вік літературної мови й міра традиційності сучасної літературної мови;

- вплив інших мов у процесі контактування з ними;

- міра поширення за межами свого етносу;

- комунікативний ранг мови, тобто які функції виконує мова, її офіційний статус (цей параметр називають "вітальністю" мови, тобто її життєвістю, точніше, життєздатністю);

- міра лібералізму в національно-мовних питаннях.

Перші два параметри виявляють власне просторову і часову глибину літературних норм. Чи залежить просторова і часова глибина літературних норм від суб'єктивного людського фактора. Від мовної свідомості людей?

Соціальний престиж мови формується в межах просторових і часових норм. Чи може вважатися соціально престижною літературна мова, якщо діалектна база (основа), на якій вона сформувалася, має глибокі діалектні відмінності?

Соціально престижна мова – мова, якою пишуть і навчають. Пишуть важливі державні документи (закони), провадять судові справи, інформують суспільство про найважливіші події у державі, світі.

Пошуки глибини діалектних відмінностей у будь-якій етнічній мові деякі дослідники пов'язують з її давністю: що більше діалектів вичленовується у мові, тим вона нібито давніша. Можна провести паралель з археологічними культурами: археологи засвідчують існування окремої культури, якщо виявляють на цьому терені існування субкультур.

Як далеко відходить українська літературна мова від своєї діалектної основи? Як далеко відходить одна етнічна мова від іншої?

У сучасному мовознавстві не існує приладів і методів, якими можна було б виміряти дистанцію, відстань між мовами. Звертають увагу на звуковий образ мови, на словник, але врешті послуговуються інтуїтивними оцінками носіїв мови, які не можуть бути релевантними для оцінки віддаленості мов між собою.

Інша річ – віддаленість літературної мови від діалектів. Відомий у славістиці приклад із різними німецькими діалектами, відмінності між якими більші, суттєвіші, ніж відмінності між окремими слов'янськими мовами. Перевіркою близькості мов чи літературної мови і діалектів може бути тільки спостереження, чи розуміють співрозмовники один одного, чи немає труднощів у комунікації носіїв двох різних ідіом, якщо кожен розмовляє своєю мовою.

Проблема соціальної престижності літературної мови безпосередньо торкається теоретичного і практичного питання розмовної мови як нижнього функціонально-стильового регістру в межах нормованої мови. Цю розмовну мову в її просторовому вимірі нерідко оцінюють як суржикову, хоч варто застерегти щодо не завжди коректного використання цього терміна.