Сторінка
2

Соціальна престижність української мови в сучасному комунікативно-інформаційному світі

Скільки місцевих українських мов в Україні? Крім визнаних і науково описаних діалектів, можна говорити про існування розмовної літературної мови з характерними територіальними відмінностями. Носії цих розмовно-територіальних чи народнорозмовних відмін розуміють один одного і водночас визнають існування літературного стандарту, що склався у мовному просторі України як результат нормативів освіти. Сьогодні спостерігаємо підкреслену увагу до субстандартів – не лише до діалектних джерел літературної мови, а й до просторіччя, жаргонів. Негативно оцінюючи літературні мовні норми, автори дискусій не хочуть помічати, що послуговуються цими нормами як звичними і зручними засобами порозуміння.

Соціально престижною формою національної мови і надалі залишається літературна мова з її усталеними динамічними нормами, просторова і часова глибина яких сприймається по-різному, залежно від рівня освіти мовців. Про феномен соціальної престижності мови можна добути відомості із проведеного анкетування. Зокрема, такий зв'язок констатуємо в анкеті для батьків, де сформульовано питання про потребу вивчення української мови для майбутньої службової кар'єри дитини. В анкеті маємо інші питання і відповіді: щоб дитина була освіченою, культурною людиною – на це позитивно відгукнулися 56 відсотків респондентів. Тобто потребу вивчення української мови батьки пов'язують із освітою і культурою. І хоч освіта, культура, на жаль, не належать до пріоритетних сфер у нашій сучасній державі, проте в цінностях батьків їхній пріоритет незаперечний. І в цьому можна вбачати запоруку майбутнього зростання соціального престижу української мови як ознаки освіченої, культурної людини.

На другому місці, із значним відривом (утричі менше), реагування на стимул – щоб відчувала себе українцем – 19 відсотків. Майже такий самий відсоток (17) займає позиція – маю власний погляд. І тільки вісім відсотків проектують потребу вивчення української мови на перспективу зростання кар'єри.

Хоч зауважимо: в українській державі знання української мови має бути необхідним елементом кар'єри. Однак, опитування не виявило явної зацікавленості цією темою, тобто в масовій свідомості цей аспект соціальної престижності мови не актуалізований.

Про соціальну престижність мови свідчить оцінка впливу ЗМІ на формування українських пріоритетів у сучасного глядача (слухача). Цей вплив уважають вагомим 41 відсоток опитаних і вирішальним 29 відсотків, разом – 70 відсотків опитаних.

В анкетах для студентів було запропоновано таке питання (пункт 4): Чи потребує, на вашу думку, українська мова підтримки на державному рівні у закладах освіти? 74 відсотки студентів м.Суми і 82 відсотки студентів м. Хмельницького відповіли, що українська мова вимагає державницького підходу, який спостерігається в європейських країнах, тобто поліпшення мовно-національного виховання, формування мовної обізнаності та стійкості.

Для студентів було ще запропоновано питання: як змінилася ваша мовна поведінка за час навчання у вищому навчальному закладі? Принципово послуговуються українською як у навчанні, так і в побутовому спілкуванні 17 (Суми) і 59 (Хмельницький) відсотків студентів, а серед категорії студентів – взагалі 32 відсотки. Відсоток сумських студентів, які частіше послуговуються українською у навчанні, ніж в інформаційній комунікації, природно вдвічі більший: в сумах 42 відсотки і 20 відсотків у Хмельницьких студентів, загалом серед студентства 29 відсотків. Принципово всюди послуговуються українською мовою відповідно: 17 – 59 – 32. Тобто мовна стійкість Хмельницьких студентів більша, ніж утричі, порівняно із сумськими студентами. Загалом це можна пояснити мовною ситуацією в регіонах.

Що стосується вищих навчальних закладів і наскрізної мовної освіти варто висловити таке застереження: чи не чекає на нас конфлікт? Адже у загальноосвітній школі навчання українською, а у вищій школі – ситуація не визначена, бо закону не дотримуються. Можна прогнозувати натиск дітей і батьків на ситуацію у вузах.

Про потребу глибшого українознавчого спрямування у сфері масової культури висловився 91 відсоток працівників культури та ЗМІ. Це чи не найбільший відсоток з усіх запропонованих питань.

Непокоїть той факт, що за останні роки рівень володіння українською мовою працівниками сфери культури не змінився. У цьому переконані 47 відсотків опитаних працівників культури і ЗМІ.

Тільки 15 відсотків опитаних студентів з усіх областей України вважають, що протягом останніх 3 – 5 років ставлення до української мови докорінно поліпшилось, тоді як 63 відсотки студентства вважають, що поліпшення ситуації у цій сфері незначне, а 14 відсотків узагалі не бачать ніяких змін.

Отже, зафіксовані в анкетах оцінки мовної ситуації і ставлення до української мови підтверджують потребу реалізації програм, розрахованих на піднесення соціального престижу української мови.