Сторінка
1

Орієнтир історика –– «це приклад особистостей, життя і діяльність яких випало досліджувати» (професор Валерій Солдатенко)

Долі людські… Як не схожі вони одна на одну!… Як глибоко індивідуальні, неповторні.

Людина неспокійної вдачі, великої творчої енергії, невтомності, надзвичайно яскравий, неповторно-самобутній український дослідник, незаперечний науковий авторитет, талановитий вчений, історик за покликом серця, прекрасний Вчитель, Людина з великої літери – це ті слова, якими можна охарактеризувати мрійливого юнака шістдесятих, а нині – відомого вченого, визнаного фахівця, доктора історичних наук, професора Валерія Федоровича Солдатенка.

Романтик у душі, він з юначим азартом пише про себе і своє покоління: “Юність мого покоління припала на світанок космічної ери. Мало який хлопчак тоді не задирав голову догори, не вдивлявся пильно в зоряне небо і подумки не бачив себе серед тих, хто штурмує галак¬тичні далі, відкриває нові світи, ступає на невідомі планети.

Ми ще зовсім не знали, якими якостями для того треба володіти. Воно й природно. Батьки, вчителі, оточуючі поволі готували нас, щоб, одержавши знання, певний фах, ми зайняли своє місце в дорослому житті, стали суспільно корисними, одним словом, несли свою земну місію”[1, 5]. Бажання бути суспільно корисним, як його улюблений герой – В. Винниченко, В.Солдатенко несе упродовж усього життя.

Валерій Федорович народився 13 квітня 1946 р. в м. Селідово Донецької області. Батько-фронтовик був зразком, ідеалом для сина. “І хоча зросла кількість науково-фантастичних книг, які ми жа¬дібно поглинали, – напише згодом В. Солдатенко, – незрівнянно більше все ж було тих, герої яких сфор¬мувалися, діяли, боролися, творили не у вузькому, по суті родинному, колі екіпажів космічних станцій чи то серед дивовижних іноплане¬тян, а серед наших земних попередників. То ми й засинали з розкри¬тими томиками світової, російської, української класики і в снах ба¬чили себе на місці нездоланного Прометея, легендарного Данко, шля¬хетного Овода, безстрашного Робін Гуда, невловимого Кармалюка . І незмінно були на боці тих, хто понад усе цінував правду, справед¬ливість, незалежність, волю, хто, не задумуючись, жертвував власним спокоєм, добробутом заради спільного блага, сміливо кидався на захист слабких, бідних, знедолених”[1; 5]. Такі ідеали сформували у юнака бажання стати істориком. У 1965 р. В. Солдатенко вступив на перший курс історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Після його закінчення (1970 р.) навчався в аспірантурі, працював асистентом, старшим викладачем, доцентом цього ж університету. Захистив кандидатську дисертацію (1973 р.). Науковим керівником був І. Курас.

У 1976–1984 рр. – старший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України. У 1981 р. Солдатенко стає наймолодшим доктором історичних наук, йому ледь виповнилося 34 роки. Для тих часів це був майже неймовірний успіх. Коло наукових інтересів В. Солдатенка було зосереджене на питаннях історії більшовицьких організацій України початку XX ст. і у 1917–1918 рр.; історії партійно-радянської преси цього періоду. За незначний проміжок часу видав кілька монографій, став співавтором ряду колективних праць, отримав звання професора, очолював (1984–1988 рр.) кафедру історичного досвіду КПРС Київської вищої партійної школи, згодом (1988–1991 рр.) – завідувач відділу історико-політичних досліджень Інституту політичних досліджень ЦК Компартії України. З 1992 р. – завідувач відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етно-національних досліджень НАН України.

Сфера наукових інтересів – історія суспільно-політичного, революційного, національно-визвольного рухів перших десятиліть ХХ ст. в Україні. Вивчає генеалогію української ідеї, суспільно-політичної думки, досвід вітчизняного державотворення, соборництва, дипломатичної та військової історії. Розробляє проблеми історіографії та методології наукових досліджень, сучасного українознавства, політології.

Під керівництвом В. Солдатенка здійснено комплексну розробку проблеми “Українська ідея і суспільно-політичні рухи в Україні в ХVІІ-ХХ століттях”. Результати досліджень видрукувані у серії монографій під загальною назвою “Українська ідея”: “Перші речники” (К., 1994), “Постаті на тлі революції” (К., 1995), “Українська ідея: історичний нарис” (К., 1995), “Українська ідея та її творці” (К., 1999), “Українська революція і державність” (К., 1998), “Соборність України” (у двох книгах. – К., 2000, 2002), “Події і особистості революційної доби” (К., 2003) та ін.

Спробу вийти на якісно вищий рівень здійснено у п’ятій книзі – “Українська ідея: історичний нарис” (К., 1995), одним з авторів якої є В.Солдатенко. Вона є першим в історіографії комплексним дослідженням національної ідеї від витоків і першопочатків зародження окремих елементів до початку ХХ століття – часу перетворення на систему цілісних наукових поглядів і концепцій.

У процесі вивчення української ідеї через розмаїття думок щодо її сутності і змісту, через різнобарв?я характеристик чітко вимальовуються спільні позиції, які дедалі чіткіше окреслюють її найголовніші складники, начебто вибудовують її внутрішню структуру. До таких обов'язкових, визначальних, системоутворюючих елементів-складників можна віднести три базові ідеї – ідею української державності, ідею української соборності та ідею української осібності (відрубності). Саме через ці магістральні, стрижневі лінії логічно здійснювати поглиблення досліджень дрібніших складових моментів української ідеї. Саме вони можуть бути найпоказовішими, найважливішими, найсуттєвішими орієнтирами для перевірки (і в минулому, і в подальшому) дієвості української ідеї. Це повністю підтверджується уже проведеними дослідженнями про взаємозв’язок, взаємовпливи національної ідеї і українських суспільних рухів на початку ХХ ст.

Доля склалася так, що впродовж десятків років науковий інтерес Валерія Федоровича Солдатенка був пов'язаний з революційною добою 1917–1920 років. Цілком справедливо він вважається одним з визнаних фахівців з історії української революції. У концентрованому, систематизованому вигляді результати його досліджень опубліковані в індивідуальних монографіях: “Українська революція: концепція та історіографія” (К., 1997), “Українська революція: концепція та історіографія (1918–1920 рр.)” (К., 1999), “Українська революція. Історичний нарис” (К., 1999); у книгах, виданих у співавторстві, – “Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні” (співавтор – І. Курас, К., 2001), “Військовий чинник у боротьбі за політичну владу в Україні в 1917–1918рр.” (співавтор – Л. Хало, К., 2002) – загальним обсягом близько 160 друк. арк. За монографію “Українська революція: концепція та історіографія” у двох томах (К., 1997, 1999) В.Солдатенко у 2000 р. був удостоєний премії НАН України ім. М. Костомарова.