Сторінка
5

Прибуток підприємства, шляхи його максимізації, напрями використання

У таблиці ІІ.2 граничні витрати можна обчислити на основі TVСабо ТС. На­приклад, граничні витрати у разі збільшення обсягу продукції з п’яти до шести одиниць становлять 20 гривень, тому що ТVС фірми зростають зі 130 до 150 гривень. Загальні витрати виробництва також зростають на 20 гривень - зі 180 до 200.

Довгострокові витрати

У довгостроковому періоді можна розширити або скоротити виробництво в межах окремої фірми, змінюючи затрати усіх ресурсів. У будь-який момент часу розміри фірми мають пев­ну величину. В межах цих розмірів витрати змінюються за схемою, описаною для короткострокового періоду. Довгост­рокова крива витрат виробництва показує їхнє мінімальне значення для якогось обсягу виробництва фірми, коли всі фактори виробництва є змінними. У довгост­роковому періоді постійних витрат немає, бо всі фактори — змінні.

Основною відмінністю між аналізом у короткому і довгому періодах є ела­стичність факторів виробництва. В довгому періоді, на відміну від короткого, мож­на контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність вико­ристання змінних факторів виробництва, а й самі розміри і кількість підприємств. — Для довгого періоду розрізняють три види витрат: довгострокові загальні, се­редні та граничні витрати.

ІІІ. Суть і види виторгу фірми.

Виторг – це сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості товарів і послуг. Мікроекономіка виділяє три види виторгу: середній (AR), граничний (MR), загальний (TR). Розглянемо кожен із них окремо.

Середній виторг.

Нам уже відомо: 1) кількість продукту, яку хоче придбати споживач, залежить від його ціни; 2) крива попиту показує, скільки може заплатити споживач за різні кількості продукту; 3) ціна на кривій попиту показує, скільки споживач може заплатити за кожну одиницю виробленого продукту.

Ціна покупця фактично представляє той дохід, який продавець сподівається отримати за кожну продану одиницю продукції.

Середній виторг — це сума грошей, яку отримує продавець за продану одиницю продукції. Крива попиту показує виробникові суму, яку він може отримати за про­дану одиницю із загального обсягу продукції.

Крива попиту на продукцію фірми є водночас кривою середнього виторгу. Те, що є ціною за одиницю продукції для покупця, є виторгом за одиницю продукції, або середнім виторгом, для продавця. Якщо покупець має заплатити дві гривні за одиницю продукції, то виторг від цієї одиниці, або середній виторг, який отримає продавець, становить дві гривні.

Ціна і середній виторг збігаються; це явище доцільно розглядати з двох по­зицій — продавця і покупця (табл. ІІІ.1). Відтак випливає, що AR = P, де Р — ціна продукту, AR — середній виторг.

Загальний і граничний виторг

Загальний виторг — це добуток ціни та кількості проданого про­дукту: TR=ARхQ. Оскільки AR = Р, то ТR = РхQ (табл. III.1). Граничний виторг — це зміна загального виторгу фірми, що походить із продажу однієї додаткової одиниці її продукту. МR — це додатковий виторг, отриманий виробником внаслідок зни­ження ціни і продажу додаткової одиниці продукції (табл. III.1).

Tаблиця III.1

Розрахунок загального, середнього і граничного виторгу (дані умовні, грн)