Сторінка
1

Ринки капіталів і природних ресурсів

План

1. Капітали як фактор виробництва ринок капіталів і позичковий процент.

2. Інвестиційні рішення фірми. Дисконтування інвестицій.

3. Ринок природних ресурсів.

1.

В економіці ринкового типу функціонуючі суб'єкти як капітал можуть розглядати все те, що приносить доход. Для найманого працівника - це його робоча сила. Для торгового підприємця капіталом - закуплена партія товару. Для власника будинку капіталом є будинок або готель, які приносять доход від мешканців. У цьому розділі, так само, як і в попередніх та наступних, у термін "капітал" як фактор виробництва (ресурс) ми вкладатимемо інший зміст. Саме про це йтиметься далі.

Капітал - це ресурс тривалого користування, що створений з ме­тою виробництва більшої кількості благ. Є сенс розрізняти фізичний і грошовий капітал. Фізичний капітал - це сукупність матеріальних благ (машин, будівель і споруд, транспортних засобів, інструментів), які використовуються у виробництві товарів і послуг з метою отримання прибутку. Грошовий капітал - це грошова форма капіталу, що виражається сумою готівкових грошей або особливим записом на банківському рахунку.

Капітал сам по собі виступає у вигляді фондів. Фонди - це вели­чина капіталу в даний момент часу. В будь-який момент часу фірма має певну кількість устаткування та іншого капіталу. Послуги (вико­ристання) капіталу вимірюються як змінні питомі витрати капіталу. Питомі витрати капіталу - це міра величини капіталу, що витрачається за одиницю часу.

Ціна, яку платять власникам капіталу за використання позичкових засобів протягом певного періоду, є позичковим відсотком. Позич­ковий відсоток звичайно виражається через ставку цього відсотка за рік.

Торгівля позичкових засобів ведеться на різних фінансових ринках. Рівноважна ставка позичкового відсотка - це така його ставка, ,за якої обсяг позичкових засобів, що пропонується, дорівнює їх кіль­кості, яка відповідає платоспроможному попиту. Позичальниками передусім є підприємницькі фірми, які використовують позичкові засоби для фінансування нового капіталу; індивідуальні споживачі, які беруть у борг засоби для фінансування купівлі товарів тривалого користування. Уряд також бере на ринках засоби - для покриття бюджетних дефіцитів і фінансування створення об'єктів громадського призначення.

Тих хто постачає засоби позичальникам , називають заощаджувачами Заощаджувані виділяють частину свого поточного доходу для використання іншими і отримують за це компенсацію у вигляді початкового відсотка.

Заощадження збільшують можливість споживання в майбутніх періодах, але скорочують теперішнє споживання. Пояснення логіки поведінки індивіда при розподілі поточного доходу на споживану й заощаджувану частину можна дати, використовуючи поняття міжперіодної функції корисності. Ця функція дає можливість проаналізувати індивідуальну функцію пропозиції капіталу.

Припустимо з метою спрощення, що існують лише два періоди:

поточний t = 0 та майбутній t = 1

Карта байдужості відображає двоперіодну функцію корисності індивіда. Кожна точка кривої байдужості відповідає певній комбінації обсягів споживання індивіда в по­точному (С0) і майбутньому (С1) періодах. Всі комбінації, що відповідають точкам од­нієї і тієї ж кривої байдужості, виражають однаковий рівень добробуту на відрізку, час що складається з двох названих періодів.

Випуклість кривих байдужості до початку координат , свідчить про те, що із скороченням поточного споживання індивід лише в тому випадку вважатиме свій добробут незмінним, якщо кожна додаткова одиниця, що вилучатиметься з поточного споживання, буде компенсуватися всезростаючим приростом споживання в майбутньому.

Люди відрізняються в перевагах щодо розподілу доходів відносно теперішнього і майбутнього. Одні більш нетерпеливі, ніж інші. Ті хто прагне негайної винагороди, мають дуже позитивну часову перевагу. Їхні криві байдужості мають крутий нахил . Більш терпеливі і ощадливі мають пологі криві байдужості . Споживач має позитивну часову перевагу, якщо більше грошової одиниці в майбутньому потрібно для компенсації відмови від можливості витратити грошову одиницю в поточному періоді.

Тангенс кута нахилу дотичної до кривої байдужості дорівнює граничній нормі часової переваги. В даному випадку tg b виражає міру переваг індивідом теперішніх благ щодо майбутніх. Гранична норма часових переваг показує, на скільки одиниць повинен збільшитися об­сяг благ майбутнього періоду із зменшенням обсягу благ поточного пе­ріоду на одиницю, щоб при цьому добробут індивіда не змінився. За заданого рівня добробуту гранична норма часових переваг теперішніх благ майбутнім тим менша, чим більша частка поточного споживання.

В економіці з розвинутою кредитно-грошовою системою заощад­ження можна віддати в позику під певний відсоток. Позначимо позичкову ставку відсотка - і, доход – Y , споживчі витрати - С. Якщо індивід на початку нульового періоду заощадить (Yо - Co)) грошових од. і віддасть їх у позику до кінця поточного періоду, то в першому періоді він отримає у вигляді поверненої з відсотками позички (Yо - Co) (1 + i ) грош. од. Рівняння С1 = (Yо – Co) (1 + i ) = (1 + i )Yo - (1 + і)Со назива­ють двоперіодним бюджетним обмеженням. Воно показує, як інди­від, що має в нульовому періоді Yo грош. од., може варіювати обсяги споживання в обох періодах .