Сторінка
4

Прибуток підприємства, шляхи його максимізації, напрями використання

І нарешті, ринкова вартість техніки і реманенту фермерського госпо­дарства становить 80 000 гривень Пам'ятаємо, що фермер повинен повер­нути банку 30 000 гривень. Якби фермер продав свою техніку і виплатив банківську позику, у нього залишилося б ще 50 000 гривень. Він міг отри­мувати 10% від цієї суми, вклавши її, скажімо, в банк. Утрачений процент на власний капітал становить, отже, 5000 гривень щорічно.

Підсумувавши всі неявні та явні витрати, отримаємо економічні вит­рати на ведення фермерського господарства за рік. Як видно із стовпчика З таблиці ІІ.1, загальні економічні витрати за рік становитимуть 61 000 гривень, що значно більше від бухгалтерських витрат (45 000 гривень). От­же, тепер можна визначити неявні витрати. Вони становлять 16 000 гри­вень (61 000 - 45 000).

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто вит­рати, що здійснюються відповідно в короткостроковий га довгостроковий періоди.

Короткостроковий період - це проміжок часу, надто короткий для заміни вироб­ничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наяв­ного устаткування. У цьому періоді виробничі потужності підприємства незмінні Проте обсяг продукції, який виробляють, можна змінити, використовуючи більші або менші кількості праці, металів та інших ресурсів. Виробничі потужності у корот­костроковому періоді можна також застосовувати менш або більш інтенсивно.

Довгостроковий період - це проміжок часу, достатньо тривалий для того, щоб фірма могла змінити обсяг усіх використовуваних ресурсів у тому числі виробничих потужностей.

Наприклад, якби заводу „Електрон” потрібно було найняти ще 50 робітників або навіть цілу робочу зміну, то це було б короткостроковим коригуванням Про­те якби виникла потреба добудувати ше одне крило до заводського цеху і встано­вити там додаткове устаткування, не було б уже довгостроковим коригуванням.

Короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняються один від одного кон­цептуально, а не за тривалістю, У галузях легкої промисловості зміна виробничих по­тужностей може відбуватися і за одну добу. Малі підприємства можуть збільшити свої виробничі потужності за кілька днів. Проте у важкій промисловості для цього потрібні роки.

Короткострокові витрати фірми

У короткостроковому періоді зі зміною обсягу продукції одні витрати виробництва залишаютьсясталими, тоді як інші змінюються. Разом вони становлять загальні витрати фірми. Загальні витрати (ТС) — цє сума витрат на всі ресурси, які використовують для виробництва продукції. Для короткострокового періоду загальні витрати поділяють на постійні витрати (ТFС) і змінні витрати (ТVС):

ТС = ТFС + ТVС.

У випадках, коли необхідно підкреслити про який саме період ідеться, то до скорочених позначень короткострокових витрат додаються дві літери — SR

SRTC = SRTFC + SRTVC.

Короткострокові загальні постійні витрати — це та частина загальних витрат, яка не змінюється зі зміною обсягу продукції. Ці витрати не залежать вія цього обсягу. У короткостроковому періоді фірма не може уникнути постійних витрат. Припустімо, що якась фірма орендує приміщення за 20 000 гривень на рік протягом 10 років. Ця величина становить частину загальних постійних витрат фірми. Остання має сплачувати 20 000 гривень орендної плати щорічно протягом 10 років неза­лежно від кількості виробленої продукції. До загальних постійних витрат фірми належать також зарплата її вищого керівництва та податки на майно фірми. За­гальні постійні витрати нерідко називають накладними витратами.

Короткострокові загальні змінні витрати — це та частина загальних витрат, яка змінюється разом зі зміною обсягу продукції. До змінних належать витрати на оплату праці, сировини, матеріалів тощо. Зі збільшенням обсягу виробництва залучають більше одиниць змінних ресурсів: отже, загальні змінні витрати зростають. Дані сто­впчика 3 у таблиці ІІ.1 показують, що постійні витрати фірми становлять 50 гривень.

Загальні витрати — це сума постійних і змінних витрат. На їхній основі можна визначити середні та граничні витрати, які є різновидами короткострокових витрат.

Короткострокові середні витрати. Середні витрати (АС) — це витрати на одини­цю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні загальні витрати. Середні постійні витрати (АFС) — це постійні витрати, поділені на обсяг продукції (ТFС : Q). Наприклад, у таблиці I.2 середні постійні вит­рати для п’яти одиниць продукції дорівнюють 10 гривням (50 : 5). У міру збільшення обсягу продукції АFС зменшуються, що випливає з формули їх обчислення.

Середні змінні витрати (АVС) — це змінні витрати, поділені на обсяг продукції (ТVС : Q). Наприклад, у таблиці I.2 середні змінні витрати на виробництво шес­ти одиниць продукції дорівнюють 25 гривням (150 : 6).

Середні загальні витрати (АТС) — це загальні витрати, поділені на обсяг про­дукції (ТС : Q). Наприклад, у таблиці I.2 середні загальні витрати на виробниц­тво пяти одиниць становлять 36 гривень (180 : 6). Менеджери часто називають се­редні загальні витрати вартістю одиниці продукції.

Короткострокові граничні витрати. Граничні витрати (МС) — це додаткові ви­трати на виробництво додаткової одиниці продукції. Оскільки у разі збільшення обсягу виробництва у короткостроковому періоді змінюється тільки змінна части­на загальних витрат, то:

МС=∆АТС/∆Q=∆ТVС/АQ,

де ТС і ТVС — зміна відповідно загальних та загальних змінних витрат, а

Q — зміна обсягу продукції.

Таблиця ІІ.2.

Витрати фірми у короткостроковому періоді (дані умовні, грн)