Сторінка
7

Формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності

Метод аналогії. Суть аналогії полягає в тому, що властивості одного об'єкта визначаються на основі його подібності з іншими. У логіці встановлено, що вірогідність здобутих знань на основі аналогії залежить від певних умов: 1) кількість спільних для обох предметів ознак має бути якомога більшою; 2) спільні ознаки мають бути істотними й охоплювати різні сторони порівнювальних об'єктів; 3) ознака чи спосіб дії, що передбачається в іншого об'єкта, повинні бути такого самому типу, як й інші ознаки – спільні для обох предметів.

Міркування за аналогією ґрунтуються на операції порівняння у формі співвіднесення і зіставлення істотних ознак об'єктів, а сам процес відбувається на основі аналізу, абстрагування, синтезу. За рівнем творчості розрізняють три види аналогії: асоціативна, алгоритмічна й евристична. Молодшим учням доступні всі три, але в підручниках метод аналогії, на жаль, використовується обмежено.

Асоціативна аналогія відбувається на рівні репродуктивної діяльності, висновки на її основі мають ситуативний характер. Але для молодших школярів – це доступний і цікавий засіб формулювання нових висновків, пошуку нових ознак, якостей, функцій. її розвитку сприяють ігрові завдання: "Що на що схоже?", "Хто так співає, хто так кричить?", "Словесне плетиво" та ін. Останнє завдання продуктивне і для розвитку мовлення дітей. Наприклад, учитель починає нескінченний ланцюжок: "літера до літери –склад", а учні продовжують: "склад до складу – слово, слово до слова – речення, книжка до книжки – бібліотека; травинка до травинки – лужок; зернинка до зернинки – колосок".

Цікаві завдання на цей вид аналогії дає природничий матеріал.

Наприклад: "Чи можна сказати, що життя в лісі – як у багатоповерховому будинку? Чому?"; "Сніг, лід, вода – найближчі родичі". Про які природні явища можна сказати так само?

Чимало творів на уроках читання – основа для завдань на асоціативну аналогію. Наприклад, у другому класі це можуть бути такі завдання:

Поміркуй, хто з лісових мешканців міг би думати так, як черепаха? (О. Буцень. "Чи є зима?").

Підготуйся розповісти оповідання так, ніби ця подія трапилась із тобою (Ю. Набока. "Новорічко").

Спробуй продовжити розповідь хлопчика так, ніби це ти навчаєшся майструвати (П. Осадчук. "Я навчаюся у тата").

Продовж, для чого ще потрібні руки людині (Є. Пермяк. "Для чого руки потрібні").

Руки мамині – колиска, кораблик, місточок . Так пише поетеса. А що ти хочеш додати?

Діти розповіли, що осіннє небо сумне, тривожне, холодне. А яким буде твоє слово? (В. 0. Сухомлинський. "Я хочу сказати своє слово").

У яких ще справах можна побачити той результат, про який сказано у вірші (А. Костецький. "Проста арифметика").

Перечитай оповідання "Чому липень липнем назвали". Чи не зумієш ти скласти подібне про місяць серпень?

Перечитай оповідання "Втрачений день". Спробуй змінити зміст так, щоб його можна було назвати "Радісний день".

Спробуй продовжити думку першого речення вірша: що ще починається з малого? (М. Сингаївський. "Дощ із краплі починається").

Спробуй закінчити речення і скласти подібні: Крапелька до крапельки, та й буде .; листочок до листочка .; слово до слова .; квіточка до квіточки .; усмішка до усмішки .

Інші функції в розвитку пізнавальних здібностей молодших учнів виконує алгоритмічна аналогія, за допомогою якої діти, спираючись на відомий спосіб дії, самостійно доходять висновку про можливість його застосування в дещо змінених умовах, тобто вносять у відомий спосіб певні зміни.

Наведемо види формулювання завдань із застосуванням цього виду аналогії.

Тема. "Осінь" ("Ознайомлення з навколишнім", 2 кл.).

— Прочитай про ознаки літа, а розкажи про ознаки осені.

Прочитай речення.

— Зміни одне слово в кожному реченні так, щоб вийшов опис осіннього вбрання дерев.

— Доповни речення.

Озеро поблискує на сонці, ніби величезне дзеркало. Достиглі хліба на полі, наче . . Налилися соком яблука, немов . . Прийшов щедрий . .

— Спробуй у такій послідовності скласти речення про зимову пору.

У межах алгоритмічної аналогії спосіб виконання завдання – скласти твір за аналогією до прочитаного. Доцільно розпочати таку роботу з II півріччя другого класу. Основою для складання творів за аналогією можуть бути такі оповідання: "Жива казка", "Кордон", "Сім'я у нас одна", "З кого песик приклад бере", зміст яких має чіткий сюжет і виразні характеристики дійових осіб.

Високий рівень самостійності мислення учнів – обов'язкова умова застосування евристичної аналогії. Суть її в тому, що на основі подібності явищ або об'єктів, які, здавалося б, не можна порівнювати, виникають здогадки, припущення про спосіб розв'язання проблеми, шукані ознаки. Цей вид аналогії може забезпечити лише високий ступінь абстрактного мислення учнів, їхньої аналітико-синтетичної діяльності.

Завдання на евристичну аналогію мають бути на різних уроках. Особливо доцільно використовувати їх на уроках математики, природознавства, української мови.

Самостійне ознайомлення з новим матеріалом. Розвивальні функції цієї форми пошукової діяльності виявляються в тому, що вона передбачає самоорганізацію і виконання учнями у взаємозв'язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує кілька супідрядних задач: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.

Що може бути орієнтиром учителя у визначенні матеріалу для самостійної пошукової роботи? Це:

1) міцне, свідоме володіння учнями знаннями, на яких ґрунтується новий матеріал;

2) можливість актуалізації опорних знань виконанням підготовчих вправ; 3) доступність, чіткість викладу матеріалу в підручнику;

4) рівень сформованості вмінь працювати з підручником, картками, достатній темп письма і читання.

Форми самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб залучати до сприймання різні види пам'яті: зорову, слухову, моторну. Важливо уникати перевантаження якогось одного виду сприймання. (Це стосується не тільки організації самостійної роботи, а й усього процесу навчання.)

Результативність самостійної роботи залежить і від того, чи зуміє вчитель поєднати завдання: усні – з письмовими, фронтальні – з індивідуальними, і від способу постановки завдання (маємо на увазі розробку навчальних завдань, їх формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язування задачі, схема морфологічного й фонетичного розбору тощо), бажано оформити їх у вигляді пам'ятки (настінної таблиці), яка в потрібний час вивішується на дошці.