Сторінка
8
Молодші школярі найчастіше відчувають потребу в керівництві, коли опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно в індивідуальних картках чи на дошці записати рекомендований план міркування.
Приклад картки з планом послідовності міркування для учнів 3-го класу, які опановують новий вид задачі:
1. Позначаю шукане число .
2. Складаю вираз .
3. У задачі сказано, що .
4. Складаю рівняння .
5. Розв'язую рівняння .
6. Відповідь .
7. Перевіряю відповідь за умовою задачі .
Для заощадження часу уроку треба звести до мінімуму ті пояснення вчителя, які можна записати на дошці або позначити в картках для самостійної роботи.
Добираючи завдання для самостійної роботи, вчитель прискіпливо зважує можливості кожної форми завдання відповідно до мети уроку. Так, коли учням пропонується робота з тренувальними вправами, доцільно використати підручник чи картки з диференційованими завданнями; коли ж ідеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть звукопис, картина, підготовчі вправи з дошки тощо.
Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Насамперед – складністю та обсягом завдання: воно може бути і невеликим, але учні тільки-но почали засвоювати цей матеріал і, отже, техніка виконання вправ опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу потрібно відвести більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу. Буває, що робота нескладна (наприклад, прийом обчислення, добре засвоєний учнями), але, щоб здобути результат, доводиться робити багато записів. Це також слід враховувати, визначаючи час.
Наведемо приклади завдань. Так, для самостійного ознайомлення учнів з новим математичним матеріалом доцільно пропонувати той, який не містить у собі нічого принципово нового порівняно з вивченим.
У другому-третьому класах діти спостерігають різноманітні факти, що характеризують кількісну зміну результатів залежно від зміни компонентів дій. Тому в четвертому вони вже можуть самостійно узагальнювати знання, потрібні для сприймання нового матеріалу з теми "Зміна суми залежно від зміни одного з доданків (якщо другий доданок постійний)".
У третьому класі, як показують наші спостереження, можна запропонувати учням для самостійної роботи з використанням підручника такі теми: "Множення п'яти і ділення на п'ять", "Додавання суми до суми", "Прийом додавання розрядами", "Розв'язування задач, у яких відомі сума й один із доданків, а треба порівняти доданки" та ін.
Четвертокласникам, наприклад, доступна для самостійної роботи тема "Додавання й віднімання багатоцифрових чисел в межах мільйона", бо алгоритми додавання й віднімання великих чисел їм уже відомі з третього класу. До речі, в третьому класі, коли учні вивчають письмове додавання у межах 1000 (після того, як, працюючи з учителем, засвоїли додавання з переходом через перший і другий розряди), можна запропонувати самостійно ознайомитися з новим для них випадком – додаванням з двома переходами через розряд.
Визначаючи матеріал для самостійної роботи, учитель має бути переконаний, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, діти засвоїли добре. Так само треба дуже уважно поставитися до способу постановки завдання. Інструкція до завдання має бути лаконічною, але точною і повною. Зміст її повинен відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому. Доречно, скажімо, у процесі оволодіння учнями третього класу прийомом виконання прикладів з повним поясненням вивісити на дошці інструкцію з такими вказівками:
Запиши зменшуване.
Заміни від'ємник сумою розрядних доданків.
3.Прочитай пошепки знайдений вираз (від числа . відняти суму . і .).
Згадай правило віднімання суми від числа.
Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший.
Обчисли приклад і зроби перевірку.
Для самостійного ознайомлення з новим матеріалом у третьому-четвертому класах цілком доступні й нові види задач. У методичній літературі підкреслюється, що сучасна програма початкових класів ставить вимогу формувати в дитини вміння розв'язувати не певний вид задач, а будь-які. Саме тому система добору й розміщення їх у підручниках спрямована на забезпечення сприятливих умов для узагальнення способів дій.
У визначенні змісту і характеру допомоги під час розв'язування задачі звичайно класовод орієнтується на загальні вимоги до роботи над нею. Готуючись до уроку, корисно продумати, який вид короткого запису найдоцільніше застосувати під час розв'язку: починати розбір від шуканого чи від даних, орієнтуючись на основне питання задачі; чи допускає задача різні способи розв'язку і, якщо так, то який з них раціональніший; як оформити розв'язок. Роботу краще будувати так, щоб ініціатива вчителя не стримувала думки учнів, щоб вони вчилися самостійно міркувати. А для цього слід також передбачити, які питання можуть виникнути в учнів.
Однак у будь-якому випадку, щоб самостійно розв'язати задачу, дитина повинна усвідомити її умову (значення числових величин, окремих слів і виразів); виділити з умови дані й шукане; знайти зв'язки між шуканим і даними.
Найскладніше для учнів – навчитися самостійно аналізувати задачу. Кращому розумінню важкодоступного під час самостійного розв'язування задач нового виду сприяють допоміжні засоби. Ними можуть бути: схема, малюнок, короткий запис, вказівка, що, як правило, подаються на індивідуальних картках або на переносних дошках.
Наведемо деякі формулювання для самостійної роботи над задачею:
частково самостійно розв'язати задачу (аналізують з учителем до з'ясування основного пункту в розв'язуванні, а закінчують роботу самостійно);
придумати запитання до кожної дії повного розв'язування. Виконати дії;
скласти задачу за коротким записом, схемою (без чисел і з числами);
придумати запитання до задачі, щоб замість двох дій розв'язати однією (або навпаки);
перебудувати задачу так, щоб відповідь не змінилась, але задача розв'язувалась двома діями;
розв'язати задачу і визначити, з якою задачею її не можна плутати;
знайти на схемі розв'язок задачі;
яка зі схем показує розв'язання даної задачі;
змінити умову задачі чи запитання до неї: а) щоб розв'язати двома діями .; б) щоб у запитанні були слова "більше на ." ("менше в ."), .; в) щоб задача розв'язувалась спочатку додаванням, потім відніманням . та ін.; г) щоб задача стала оберненою;
10) знайти на сторінці підручника задачу, яка подібна до щойно розв'язаної, і розв'язати її.
Для самостійного ознайомлення учнів з новим природним матеріалом дітям здебільшого пропонують текст описового характеру з підручника. Перед читанням учитель за хвилину повідомляє мету роботи, називає статтю, яку слід опрацювати, та обов'язково ставить контрольні запитання, на які треба підготувати відповіді в процесі читання.
Іноді (наприклад, перед читанням статей "Рослини – частина живої природи", "Як тварини готуються до зими", "Рослини взимку", "Птахи взимку") доцільно поставити перед учнями й проблемне запитання, вислухати міркування, а потім запропонувати прочитати статтю і зробити правильний висновок.