Сторінка
1

Використання технік декоративного розпису у формуванні творчої особистості на уроках образотворчого мистецтва

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Розвиток мистецтва як елементу духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

Народне декоративне мистецтво - це багатий, справедливий гармонійний світ, що доніс до нас національні риси орнаментальної, графічної, живописної, пластичної композиційної культури. У ній відбиті віковічні надбання, художній геній української нації.

Види декоративно - прикладного мистецтва — це і художнє деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє плетіння, в’язання, художнє ткацтво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовлення виробів з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів, декоративний розпис і ін Усі вони відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів унікальний за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за художньо-композиційними закономірностями структури образів.

Значення творів декоративного - прикладного мистецтва для формування художнього смаку обумовлюється ще й тим, що в них специфічно переломлюються виразні засоби таких видів зображувального мистецтва як живопису, графіки, скульптури, архітектури. Педагогічна цінність пізнання народного та декоративно-прикладного мистецтва пояснюються наступними важливими причинами: твори цих видів мистецтва дозволяють виховувати у школяра певну культуру сприйняття матеріального світу, виховують національну свідомість, патріотизм, сприяють формуванню естетичного відношення до дійсності, та творчій реалізації, допомагають глибше пізнати художньо-виразні засоби інших видів зображувального мистецтва.

Об’єкт дослідження: декоративний розпис на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження: використання технік декоративного розпису у формуванні творчої особистості на уроках образотворчого мистецтва.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити використання декоративного розпису на уроках образотворчого мистецтва на формування творчої особистості молодшого школяра.

Гіпотеза дослідження: у своєму дослідженні ми виходимо з припущення про те, що використання системи занять образотворчого мистецтва сприятиме розвитку умінь і навичок з декоративного розпису, підвищать творчу активність, будуть сприяти розширенню творчих здібностей учнів.

Завдання дослідження:

на основі аналізу методичних джерел з теми дослідження розкрити сутність понять: декоративний розпис, його види, прийоми петриківського розпису;

розкрити історичний розвиток декоративного мистецтва;

теоретично обґрунтувати необхідність використання декоративного розпису, як одного з видів декоративно-ужиткового мистецтва під час проведення занять з образотворчого мистецтва;

експериментально перевірити на уроках образотворчого мистецтва вплив декоративного розпису на формування творчих здібностей учнів;

розкрити специфіку зображень природних об’єктів у декоративному розписі, зокрема у петриківському.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, спостереження, вивчення робіт майстрів, педагогічний експеримент, вивчення учнівських робіт, вивчення декоративних термінів, узагальнення статистичних даних за результатами експерименту.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів: у першому розділі розкривається історія розвитку декоративного мистецтва, специфіка зображення природних об’єктів та відомості про роботк видатних майстрів петриківського розпису, у другому розділі експериментально перевіряється вплив використання техніки петриківського розпису на формування творчої особистості школяра.

Історія розвитку декоративного мистецтва

Сучасний стан розвитку нашого суспільства прикметний зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної давнини, усвідомленням необхідності збереження традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності. Народне мистецтво в Україні є складником національного способу життя, виразником його етнічних ідеалів. Любов до рідної мови, обряду, традиційного ремесла і в цілому – до розуміння сутності національних цінностей плекає і формує любов до рідного краю, до своєї Батьківщини. Важливим сьогодні є засвоєння цілісності та різноманітності культурного досвіду й набутку народу, що дає розуміння закономірностей розвитку народного мистецтва.

Звернення до життєдайних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів і жанрів — це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, це відродження українського народу.

Народне мистецтво є складним, багатогранним явищем культури. Воно охоплює всі види народної творчості — музику, танці, пісні, фольклор, будівництво, прикладне мистецтво, що розвиваються як єдиний комплекс і органічно входять у життя народу протягом усієї історії людства. Воно відображає його смаки та вподобання, поняття про красу, морально-етичні норми її у своєму загальному значенні виступає "як ідеологія життєтворення".

Декоративне мистецтво — це особлива галузь художньої творчості, яка підпорядкована своїм законам розвитку, має свою особливу художньо-образну мову. Основна його мета — естетичне освоєння матеріального світу, художнє оформлення довкілля. Митці своїми творами намагаються естетично прикрасити побут людини, її життєдіяльність, сповідуючи основний принцип єдності краси і доцільності. Водночас декоративне мистецтво стає образною основою життя, формує естетичні погляди людини, активно впливає на її емоції, думки й почуття.

Про те, якою сприйнятливою є душа народу до всього прекрасного, писав

Олесь Гончар. Він зазначав, що будь-яка вжиткова річ у руках народного художника чи художниці стає мистецьким витвором. Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо прикрашувала життя, заполонена одвічним, нестримним бажанням творити. Адже саме сільське середовище було мистецьким: одяг, хати, знаряддя праці, предмети побуту — все було "не просто оздоблене, а прилучене до космологічного макрокосмосу народної культури".

Декор у перекладі з латини означає "прикрашати". "Декоративність — якісна особливість мистецького твору, що визначається його композиційно-пластичним і колористичним ладом і виступає як одна з форм краси . Тією чи іншою мірою декоративність проявляється в усіх видах просторових мистецтв, а в декоративно-прикладному слугує головною формою вираження змісту і художньої образності . Якість декоративності вимагає особливих прийомів, типу художньо-образного мислення, міфопоетичного ставлення до дійсності".

Цікаву етимологію слова "декоративне" знаходимо у працях видатного українського філософа й письменника XVIIΙ ст. Григорія Сковороди. Він стверджує, що справжньою є "сокровенная красота", яка в стародавні часи визначалась словом "decorum".