Сторінка
36
Таким чином, орієнтуючись на вищевикладене, можна зазначити, що технологія моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ − це системна діяльність із відповідним організаційним супроводом, представлена у формі технології проведення моніторингу та програми корекційних заходів результативності навчального процесу, які дають змогу уявити процесуальну характеристику діяльності навчального закладу та поетапного досягнення гарантованого результату (отримання конкурентоспроможного випускника) (рис.1.8.).
Розглянемо детальніше складові технології моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ.
Рис.1.8. Технологія проведення моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ
Моніторинг результативності навчального процесу тісно пов’язаний з виявленням і регулюванням впливу факторів зовнішнього середовища та внутрішніх факторів самої педагогічної системи. Він складається з прогнозуючих, контролюючих, діагностуючих та регулюючих заходів, що обумовлені цілепокладанням процесу навчання із передбаченням динаміки поетапного формування конкурентоспроможного випускника на основі поточного коригування стану функціонування та розвитку навчального закладу. І тому, першим структурним компонентом є цілепокладання, параметризація та моделювання навчального процесу у ВНЗ.
Цілепокладання, Великий український тлумачний словник трактує як смислоутворюючий зміст практики, що полягає у формулюванні мети як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалізації). Це вказує на те, що цілепокладання є утворюючим фактором при функціонуванні будь-якої системи, у тому числі й приватних ВНЗ.
За Ю. Конаржевським цілепокладання здійснюється за такими алгоритмічними приписами: аналіз ситуації => урахування відповідної нормативної документації => встановлення на цій основі потреб та інтересів, які необхідно задовольнити => виявлення для цього ресурсів, сил, можливостей => вибір потреб та інтересів, задоволення яких при зазначеному витрачанні сил і засобів дасть найбільшу ефективність => формулювання мети. Детальний аналіз алгоритму дає підставу стверджувати, що для формулювання мети (цілепокладання) проводиться ґрунтовна робота з питань вивчення як нормативних вимог до результативності діяльності навчального закладу, так й визначення очікувань учасників навчального процесу (певні маркетингові дослідження). Тільки після узгодження унормованих вимог та інтересів учасників навчального процесу відбувається формулювання певних цільових настанов, що дає змогу сформулювати параметральну основу моделювання навчального процесу.
Другою складовою виступає процедура побудови стандартів функціонування й розвитку закладу: умови, процес, результат. Для реалізації даної складової використовується певний інструментарій, який отримується в результаті факторно-критеріального моделювання, − унормовані моделі діяльності (як норма-зразок, або певні стандарти). Розробка зазначених моделей здійснюється на основі кваліметричного підходу. Кваліметрія − наукова дисципліна, яка вивчає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів − предметів або процесів.
Таким чином, інструментарієм моніторингу виступає вже відомий і прийнятий у системі адаптивного управління (автор Г. Єльникова) кваліметричний підхід. Як стверджує Л. Ішкова, це обумовлено тим, що оцінювання в соціально-педагогічних системах виступає засобом реалізації закону їх збереження, оскільки створення інформаційного супроводу управління полягає в безперервному зіставленні поточних показників цільових параметрів узгоджених з нормативними. Відхилення виступають як сигнал для управлінських впливів, які повертають систему в бажаний стан. У штучно створених соціальних системах (наприклад, Приватних ВНЗ) нормативні показники цільових параметрів установлюються свідомо на основі теоретичних та емпіричних досліджень. Тому якість визначення стану, а отже і якість управління соціально-педагогічними системами, залежить від якості визначення цих показників (стандартів, моделей діяльності).
Грунтовно кваліметричний підхід у педагогічних дослідженнях було описано в наукових працях В. Черепанова. За його визначенням, кваліметрія − це наукова дисципліна, яка вивчає методологію та проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів – предметів, явищ або процесів. Подальший розвиток цього напряму здійснено у наукових дослідженнях О. Ануфрієвої, Г. Дмитренка, Г. Єльникової, В. Олійника та ін. Вчені описали технологію використання кваліметрії, яка дає можливість вимірювати стан об’єкта у будь-який час. Зазначена технологія працює на основі комплексної оцінки стану об’єкта, яка здійснюється у два етапи: перший – оцінка простих властивостей об’єкта, другий – оцінка складних. При виконанні кожного етапу необхідно провести низку операцій, які ґрунтуються на принципах кваліметричного підходу до вивчення стану об’єкта. Взагалі мета вимірювання полягає в одержанні інформації не про самі об’єкти, а про їх відмінні ознаки чи властивості.
Спираючись на роботи науковців, визначається алгоритм створення кваліметричних моделей діяльності, який містить такі етапи: визначення факторів (напрямів) діяльності через декомпозицію її загальних цілей; визначення критеріїв (складових) діяльності через декомпозування напрямів діяльності; визначення вагомості кожного фактору (напряму) та критерію (вимоги) діяльності методом експертної оцінки; визначення стандарту моделі діяльності з наступним унормуванням.
Наслідком реалізації кожного етапу є створення кваліметричних моделей діяльності всіх структурних підрозділів навчального закладу, які є елементами моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ. Тобто, модель моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ містить комплекс субмоделей діяльності, які в сукупності визначають результативність роботи всього навчального закладу.
Перші спроби теоретичного обґрунтування кваліметричного підходу в реалізації наскрізних цілей освітньої системи були зроблені доктором економічних наук, професором Г. Дмитренком та продовжені у роботах наукової школи доктора педагогічних наук, професора Г. Єльникової.
Дослідниця Г. Єльникова описує механізм розробки таких моделей на основі формули діяльності, формалізованою В. Беспальком, за науковими дослідженнями В. Давидова й Д. Ельконіна. Механізм розробки такий. Визначаються фактори впливу на конкретну діяльність (студента, викладача, завідувача кафедри, декана/ директора, тощо). Для кожного фактора виокремлюються змістові критерії. Потім обчислюються вагомості факторів і критеріїв за методом Дельфі. Все отримане зводиться у спеціальну таблицю, яка закінчується графою, де зазначається коефіцієнт проявлення критеріїв. Цей коефіцієнт є бальною оцінкою у частках одиниці. Він може обчислюватись за допомогою загальновизнаних психологічних, педагогічних, соціометричних тестів і методик на основі кваліметричного підходу (результат переводиться у частки одиниці). Обчислення може здійснюватися і як індексна оцінка (частка від загальної кількості вимог, що визначені й затверджені колегіально). Кваліметрична модель (норма-зразок, еталон, стандарт), що розробляється для відстеження стану результативності, задає основні унормовані орієнтири діяльності об’єктів у вигляді параметрів, факторів і критеріїв. За висловлюванням, автора, нормативна модель (стандарт, еталон, або норма-зразок) − це модельне представлення ідеалу об’єкту, де зібрані всі унормовані вимоги до його цілей, завдань, структури, діяльності, продукту цієї діяльності тощо. Іншими словами – це формалізована модель бажаного результату.