Сторінка
30

Менеджмент освіти

Система освіти завжди реагує на зміни в соціально-економічному та культурному житті суспільства. Кожному періодові розвитку суспільства відповідає свій рівень розвитку теорії навчання, в якій домінує якась конкретна парадигма організації навчального процесу, що враховує всі цілі закладу, в т.ч. і ті, що змінилися.

Сучасний навчальний процес – це цілісна багатогранна система, яка потребує постійного аналізу. На підставі аналізу даної системи визначаються шляхи її розвитку. При цьому ця система має розглядатися як сукупність елементів, які знаходяться у взаємозв’язку. У сучасній педагогіці виділяють чотири рівні організації навчального процесу.

Перший рівень – теоретичний. Він передбачає уявлення навчального процесу як системи в усіх взаємозв’язках його структурних компонентів. Провідна роль відводиться викладачеві. Виявляється це через його професійну підготовленість та готовність здійснювати науково-педагогічну діяльність.

Другий рівень – формування концепції навчального закладу. Формування проекту навчальних дисциплін (програм) через розробку відповідного навчального плану. Через нього здійснюється відбір та управління змістом навчання у вищому навчальному закладі. Відбір змісту відбувається з урахуванням таких основних напрямів: задоволення освітніх потреб студентів, замовлення сфери виробництва (бізнесу), забезпечення державного замовлення на відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівців. Тобто, на даному рівні відбувається конкретизація першого рівня – теоретичного. На другому рівні провідна роль відводиться керівникам навчального закладу. Якісну розробку концепції закладу та створення навчального плану необхідно здійснювати на основі проведених маркетингових досліджень.

Третій рівень – це створення проекту безпосередньо освітнього процесу у вигляді річних планів. Реалізацію цього рівня здійснюють декани, завідувачі кафедр, викладачі. Відбувається планування змісту освіти на рік через структуризацію навчального матеріалу. Для цього з кожного навчального курсу виділяються стрижневі лінії, тобто наукові проблеми, що лежать в основі навчального курсу. За вимогами Болонської декларації – це залікові модулі. У заліковому модулі виділяються змістові модулі, у кожному змістовому модулі є теми.

Четвертий рівень – це безпосередньо реалізація перших трьох рівнів через здійснення навчального процесу. Особливістю взаємодії всіх рівнів є те, що кожний попередній забезпечує успішність наступного, його спрямованість та якість. На цьому рівні провідною є взаємодія викладача та студента щодо опанування змісту освіти. Відбувається стимулювання пізнавальної діяльності студентів через використання системи методів, прийомів, застосування відповідних педагогічних технологій тощо.

Рівні навчального процесу можна уявити у вигляді схеми (рис.1.6.):

Рис. 1.6. Рівні організації навчального процесу у ВНЗ

Як видно з рисунку, виходом навчального процесу у вищому навчальному закладі є формування фахівців із вищою освітою. Це можливо тільки за умови адекватної взаємодії викладача та студента.

Важливим етапом процесу навчання є оцінювання реального результату та зіставлення його із запланованим для наступного коригування. Це здійснюється за допомогою визначення рівня навчальних досягнень студентів, успішності вирішення поставлених завдань і дає змогу виділити резерви успішного досягнення мети навчання.

Тому педагог повинен постійно опановувати нові технології навчання, які передбачають залучення студентів до самоаналізу, саморегуляції процесу засвоєння навчальної інформації та професійних навичок, що забезпечує саморозвиток й самоорганізацію.

Із зазначеного випливає необхідність підтримки певного професійного рівня науково-педагогічних працівників ВНЗ, що може так само здійснюватися на рефлексивній основі за допомогою моніторингу (самомоніторингу) професійної діяльності.

Самовдосконалення науково-педагогічних працівників має здійснюватися на засадах самоусвідомлення того, що кожний із них є носієм культури свого народу, яка постійно оновлюється, трансформується й, у зв’язку з чим, з’являється необхідність постійного особистісного та

професійного зростання. Професійний саморозвиток призводить до формування певного рівня педагогічної майстерності, яка, в свою чергу, забезпечує потрібний розвиток майбутнього фахівця.

Під педагогічною майстерністю розуміють комплекс властивостей особистості викладача, що забезпечує самоорганізацію високого рівня його професійної діяльності на рефлексивній основі . До складу властивостей входять гуманістична спрямованість діяльності педагога, його професійна компетентність, педагогічні здібності й педагогічна техніка. Вони взаємопов’язані та їм притаманний саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.

Взаємодія викладача й студента пов’язана цільовими установками. Мета розуміється як предмет прагнення, наявний мотив, усвідомлена потреба досягти наперед заданий результат. Цілі ставить викладач, студенти мають їх прийняти й перетворити у мету власної навчальної діяльності.

Заздалегідь заданий результат діяльності, який спрямований на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої потреби складає мету.

Отже, для якісної реалізації процесу учіння студентові необхідно чітко уявити, чого треба досягти, тобто запрограмувати кінцевий результат. Це досягається постановкою конкретної мети, яка є усвідомленим бажаним результатом. Словник дає тлумачення поняття „мета”, як предмета прагнення, те, що треба, хотілося б здійснити. Вона є фактором, що зумовлює як спосіб та характер діяльності, так і засоби її реалізації. Вона також виступає запрограмованим кінцевим результатом, з одного боку, і тим, що спонукає до дії – з іншого. Якщо мета зрозуміла й прийнята або поставлена самим студентом, то йому легше домагатися її досягнення. Тому процес формування мети є важливим у навчанні. Він називається цілепокладанням і має такий алгоритм (за Ю. А. Конаржевським):

Аналіз ситуації => урахування відповідної нормативної документації => встановлення на цій основі потреб та інтересів, які необхідно задовольнити => виявлення для цього ресурсів, сил, можливостей => вибір потреб та інтересів, задоволення яких при зазначеному витрачанні сил і засобів дасть найбільший ефект => формулювання мети.

Кожна соціально-педагогічна система має мету, кожна мета викликає організацію, яка відповідно відтворює систему. Але звертається увага на те, що при побудові зв’язків виникає питання: як реально, за допомогою яких дій можливо досягти поставленої мети. Досягнення максимально наближеного до мети результату – це забезпечення якості, або результативності навчального процесу, підвищення його ефективності.

Поняття „результативність” розкривається як те, що дає гарний результат. Те, що отримано у завершенні будь-якої діяльності, називається результатом, або підсумком. Результат може виступати в ролі показника якості процесу. Результативність навчального процесу має саме значення інтегрального показника якості його здійснення і складається з забезпечення відповідних умов, якості викладання й учіння, якості випускника у контексті ринкових вимог.