Сторінка
31
Тому для виокремлення критеріальної бази моніторингу результативності навчального процесу ВНЗ необхідно керуватися поняттям „якість навчального процесу”.
Критеріальна база моніторингу результативності навчального процесу ВНЗ
Визначення й застосування критеріїв багатоаспектного оцінювання в управлінні вищими навчальними закладами є однією з актуальних проблем педагогіки вищої школи.
Словник С. Ожегова визначає критерій як засіб переконання, мірило оцінки або судження. Словник іншомовних слів пояснює критерій як ознаку, що лежить в основі поняття, судження, класифікації, оцінки. (Оцінку розуміємо як процес оцінювання, що призводить до його результату – оцінки у будь-якому вигляді).
Найбільше відповідає нашим позиціям тлумачення критерію, яке дає С. Архангельський. Він відзначає, що “критерій – це змістово-кількісна міра явища, яке вимірюється. Це числовий показник змінної величини, який змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Він повинен відповідати тому явищу, мірою якого він є, і одночасно виражатися числом – “одиницею виміру”. Одиниця виміру вибирається за згодою дослідників (експертів) і набуває значення “загальної довіри”.
Вчені відносять проблему визначення критеріїв оцінювання роботи організації, в т.ч. ВНЗ, до числа найменш розроблених проблем теорії управління. Складність створення стандартів в освіті веде до недостатньої розробленості проблеми визначення об’єктивних критеріїв вимірювання ефективності управління ВНЗ, ускладнює завдання оцінювання результативності навчального процесу.
М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі пов’язують критерії ефективності роботи організації з функцією контролю. Вони виділяють у процедурі контролю три етапи: вироблення стандартів і критеріїв, зіставлення з ними реальних результатів, необхідність коригувальних дій. Із точки зору цих науковців, цілі можуть бути використані як стандарти для контролю. Проте, порівняння наявного стану зі стандартом додатково вимагає встановлення тимчасових рамок, у межах яких має бути виконана робота, й конкретного критерію, відносно якого можна оцінити ступінь виконання роботи.
Проте, до найбільш важливих критеріїв оцінювання результатів роботи різних ділянок вищої школи, на наш погляд, належить критерій якості, що виражається у співвідношенні реальних результатів діяльності з поставленими цілями, моделлю випускника ВНЗ, державними стандартами тощо.
Виходячи з вищерозглянутого, доцільно уточнити поняття і співвідношення якості та ефективності. Якщо якість вимірюється ступенем досягнення мети, то ефективність можна означити як міру досягнення мети при певних витратах. Отже, дещо спрощуючи, можна сказати, що ефективність − це якість із врахуванням витрат.
У контексті нашого дослідження важливим є поняття „якості освіти”. Сучасна психолого-педагогічна література розглядає якість освіти як основний чинник світового розвитку та одну з умов процвітання будь-якої країни. В Україні останнім часом проблема якості освіти набуває актуальності. Так, у Національній доктрині розвитку освіти наголошується: „Якість освіти є національним пріоритетом, передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства й держави”.
У науці розглядається два підходи щодо трактування поняття ,,якість”. Перший – пояснює ,,якість” як філософську категорію, що визначає сутність об’єкта чи процесу. Завдяки цьому об’єкт є тим, чим він є, а якість виявляється в сукупності його властивостей; проте, об’єкт не складається з них, а володіє ними. Тому якість виступає як його цілісна характеристика.
Другий підхід розглядає „якість” із позицій економіки та управління – це рівень досягнення поставлених цілей, відповідність визначеним стандартам, ступінь задоволення очікувань споживача.
Зазначені підходи доповнюють одне одного: друге конкретизує перше, а перше узагальнює друге.
У теорії соціального управління загальна якість розглядається як якість результатів (продукції) та якість процесу, що складається із: якості підготовки кадрів, їх професіоналізму, якості технологій, якості фінансових та матеріальних умов, якості управління тощо.
Якість продукції в соціальному управлінні виражається у двох аспектах: конструкційному та функціональному. Конструкційний аспект розкриває якість як відповідність стандартам, що можуть бути визначені на основі регіональних, національних, міжнародних вимог щодо конкретної послуги. Функціональний аспект якості виступає як задоволення конкретних потреб у співвідношенні з призначенням продукції. Якість продукції означає інтеграцію конструкційного та функціонального аспектів якості. Сама по собі якість не може бути кінцевим результатом, вона лише є засобом, за допомогою якого виявляється відповідність кінцевого продукту встановленим стандартам. Кінцевий продукт має відповідати тому, для чого він призначений, і відповідати визначеним цілям.
Отже, якість – це відповідність деяким заданим стандартам, а управління якістю – це приведення системи до визначеного стандарту.
Об’єктами якості виступає діяльність, процес, продукція, організація, система чи окрема особа, чи будь-яка комбінація із них.
Для визначення поняття „якість освіти ВНЗ” будемо спиратися на положення теорії соціального управління. Із цих позицій якість освіти – це, по-перше, якість результатів освітнього процесу: рівень навчальних досягнень студентів, рівень їх компетентності. По-друге, якість освіти – це рівень підготовки та компетентності педагогічних працівників, рівень освітнього середовища (рівень освітніх, фінансових та матеріальних умов), рівень організації методичної служби, рівень компетентності управління тощо.
Науковці Д. Татьянченко та С. Воровщиков за основу визначення поняття „якості освіти” беруть розуміння освіти як соціально-педагогічної системи, яка характеризується внутрішньою взаємодією її внутрішніх структурних компонентів та зовнішньою взаємодією з оточенням. Ця взаємодія і визначає якість функціонування та розвитку системи освіти.
Вчені С. Шишов і В. Кальней тлумачать якість освіти як ступінь задоволення очікувань різних учасників процесу навчання від наданих освітнім закладом освітніх послуг або ступінь досягнення освітніх цілей і завдань.
Український дослідник О. Ляшенко вважає, що якість освіти можна уявляти як багатовимірну модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, в якому відбувається її розвиток, та системи освіти, яка реалізує їх на певних етапах навчання людини. Крім того, різні його суб’єкти – споживачі по-своєму оцінюють якість освіти як суспільний ідеал освіченості людини, як результат її навчальної діяльності, як процес організації навчання і виховання, як критерій функціонування освітньої системи.
Аналізуючи світовий досвід щодо визначення поняття якості освіти, В. Ландсман зазначає такий факт, що Міжнародний інститут планування освіти провів дві конференції, які були присвячені питанню якості освіти. Результатом дискусій став підсумок про те, що дати однозначне визначення поняттю „якість освіти” просто неможливо. Проте, для практичних цілей під якістю освіти вирішили розуміти „якісні зміни в навчальному процесі та в навколишньому середовищі, що оточує учня, які можна ідентифікувати як поліпшення знань, умінь і цінностей, набутих учнем по закінченні певного етапу навчання” .