Сторінка
35
Окремо слід зазначити, що в приватних ВНЗ накопичується серйозний досвід розвитку нестандартних форм виховної роботи та студентського самоврядування (Донецький інститут туристичного бізнесу).
Проте, вищенаведені дані свідчать про характеристику, в основному, самого процесу навчання та виховання. Результативності навчального процесу може стосуватися соціальний портрет студента приватного ВНЗ із врахуванням його ціннісних орієнтацій. Аналізуючи цей портрет, ми можемо визначити наступні критеріальні показники результативності навчального процесу приватних ВНЗ:
– конкурентоспроможність на ринку праці на основі набуття високої фахової компетентності та кваліфікації;
– мобільність у пошуку цікавої роботи, яка б одночасно забезпечувала й самореалізацію.
Для приватних освітніх закладів визначення ефективності професійної підготовки випускників набуває особливого значення, викликаючи пильну увагу та інтерес різних верств населення. Ця проблема досліджувалася російськими вченими в рамках комплексної програми якості освіти. У результаті було вироблено теоретичні положення щодо розгляду ефективності професійної підготовки випускників як багаторівневого феномену, що включає оцінку: ефективності особистісної самореалізації фахівців у професійній сфері;
- успішності взаємодії особистості з професійним співтовариством;
відповідності якості підготовки спеціаліста соціокультурним вимогам середовища (потребам роботодавців й споживачів, нормативним вимогам морального й правового характеру, тенденціям і динаміці соціокультурного розвитку суспільства й професійного співтовариства).
Ці теоретичні положення виявилися методологічними засадами для розробки критеріальних показників оцінки ефективності професійної підготовки студентів. Науковці виділили три підсистеми „сильних сутнісних показників”, а саме:
– показники, що характеризують рівень предметної (знаннєвої) й технологічної компетентності студентів;
– показники адаптивно-адаптуючої діяльності випускників у професійній сфері;
– показники ступеня відповідності сформованих професійних якостей випускника вимогам професійного співтовариства й соціокультурним нормам середовища.
Крім вищезазначених , автори пропонують ввести групу показників, що характеризують ставлення студентів, випускників та викладачів до умов реалізації професійної підготовки у ВНЗ.
Зауважимо, що подані групи дійсно можуть скласти підґрунтя розробки критеріальної основи оцінки результативності навчального процесу ВНЗ. Таке відстеження, як правило, здійснюєтьсяу системі педагогічного менеджменту за допомогою моніторингових процедур.
Проте, можна зазначити, що існуючі й описані в наукових працях та подані у нормативних документах критеріальні показники можуть лише опосередковано вимірювати результативність навчального процесу. В структурі результативності навчального процесу повинні бути розглянуті параметри: ступінь забезпечення умов навчального процесу та ступінь досягнення мети навчального процесу. Ці параметри забезпечуються рядом факторів за відповідними критеріями. Тому стає актуальною розробка такої системи й створення для неї відповідного інструментарію на кваліметричних засадах з урахуванням особливостей приватних вищих навчальних закладів.
Контрольно-аналітична діяльність закладів та установ освіти
На підставі теоретичного аналізу наукових джерел нами запропонована структура моніторингу результативності навчального процесу приватних вищих навчальних закладів. Для запровадження даної структури в систему педагогічного менеджменту необхідно описати відповідні технологію та інструментарій.
Нами проаналізовано різні тлумачення терміну ,,технологія”. Технологія – слово грецького походження, що в оригінальному перекладі означає ,,знання про майстерність”. Майстерність має інтуїтивний характер, а технологія ґрунтується на закономірностях наукових знань. Закономірності системних знань є системними і створюють уявлення про цілісність дій щодо вироблення певного продукту. Словник С. Ожегова тлумачить термін технологія як сукупність процесів у певній галузі виробництва, а також науковий опис способів виробництва. Технологія (від грец.: Techne − мистецтво, майстерність, вміння; logos − слово, вчення) − сукупність методів, які здійснюються в будь-якому процесі.
Останнім часом багато авторів розглядають питання створення і використання технологій у соціальній сфері, у тому числі й в освіті. За характеристикою японського вченого-педагога Т. Сакамото, технологія в освіті є впровадженням в педагогіку системного способу мислення, який можна інакше назвати ,,систематизацією освіти”.
Будь-яка технологія так чи інше спрямована на реалізацію наукових ідей, положень, теорій у практиці. Відтак, можна зробити висновок, що технологія − це сукупність правил, відповідних прийомів і способів впливу на розвиток наукових ідей та їх реалізації на практиці.
Філософські аспекти технології в освіті ґрунтовно розглянуті С. Клепком, який зазначає, що технологія – складова частина еволюції людства, яка бере свій початок з найдавніших цивілізацій. Вчений наголошує, що суспільство технологічно має бути підготовлене до активної взаємодії з практично безмежним і якісно багатоманітним інформаційним середовищем. Технологія має чітко визначені алгоритмізовані дії та забезпечує отримання запланованого результату.
Технологічні аспекти системи освіти розглянуті у науковій праці В. Ідіатуліна. Автором проведено ґрунтовний аналіз наукової літератури з цієї тематики та зроблено висновок, що кожна технологія в освіті є набором процедур, які забезпечують здійснення професійної діяльності педагога та гарантують отримання запланованого результату. Технологія має орієнтуватися на: включення в єдиний освітній простір; адекватність педагогічній системі, універсальність відповідно до предметних систем.
Проявлення технології відбувається через оптимізацію навчального процесу, яка забезпечується технологізацією професійної діяльності педагога, нормуванням навчального процесу, встановленням динамічної рівноваги з оточуючим середовищем.
Технологічність в освіті визначається моделюванням навчального процесу через його параметризацію, цілепокладання, діагностику, структурування навчального матеріалу і корекцію отриманих результатів.
Дослідник М. Черняков, розглядаючи міжнародні освітні системи, констатує, що в даний час у розвинутих країнах освітні системи мають три етапи технологічного процесу:
1) Teaching − пред’явлення початкових знань;
2) Learning − засвоєння знань;
3) Testing or controlling − перевірка знань.
Тобто, на сьогодні у провідних вищих навчальних закладах технологічність процесу віддзеркалюється через виміри на ,,вході”, організацію та забезпечення умов протікання навчального процесу (діяльність викладача, студента, орієнтація на ринок − замовника випускника ВНЗ тощо) та виміри на ,,виході”. Основним системоутворюючим фактором забезпечення якості та основою технологізації є розробка стандартів діяльності навчального закладу.