Сторінка
11
- організація здійснення державної політики в області професійно-технічної освіти;
- визначення перспектив і напрямків розвитку професійно-технічної освіти;
- розробка проектів, законів, державного переліку професій по підготовці кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, визначення державних стандартів професійно-технічної освіти, типових навчальних планів і типових навчальних програм і інших нормативно-правових актів щодо функціонування й розвитку професійно-технічної освіти;
- створення, реорганізація, ліквідація державних професійно-технічних навчальних закладів;
- ліцензування й атестація професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності й підпорядкування;
- здійснення державного інспектування професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти;
- організація й здійснення контролю за дотриманням законів і інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів;
- управління державним майном, що перебуває в користуванні підлеглих йому професійно-технічних навчальних закладів у порядку, встановленому законодавством;
- організація інформаційного забезпечення й статистичного обліку в області професійно-технічної освіти;
- організація науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти, впроваджена в учбово-виробничий процес досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду;
- визначення нормативів і здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення підлеглих йому професійно-технічних навчальних закладів;
- розробка типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності й підпорядкування.
Безпосередньо у професійно-технічних навчальних закладах структура управління у різні періоди фактично не змінилася. Управління навчально-виховним процесом у ПНЗО базується на теоретичних положеннях теорії управління, педагогіки, психології, фізіології, виробничої санітарії та гігієни праці. Основні функції управління у ПТНЗ покладені на директора, що представлено на рис.1.3, додаток Б.2.
Вивчення методико-педагогічної літератури з питань організації навчально-виховного процесу дозволило встановити коло обов’язків керівників навчально-виховного процесу, якими безпосередньо здійснювалося педагогічне керівництво, що представлено у табл. 1.3, додаток Б.3.
Отже, в ході аналізу виявлено, що обов’язки у керівників навчально-виховного процесу різноманітні та багатовмістовні.
Безпосереднє управління навчально-виховним процесом вбирає в себе управління процесом теоретичного навчання, управління виробничим навчанням та внутрішньо училищний контроль.
Управління теоретичним навчанням учнів ПТЗО, за яке відповідає директор училища, включає в себе вирішення наступних основних завдань:
1. підбір викладацьких кадрів, оптимальний розподіл між ними навчального навантаження;
2. створення і вдосконалення матеріально-технічної бази навчання: кабінетів, обладнання, технічних засобів і навчальних посібників;
3. методична робота з викладачами в рамках предметних або циклових методичних комісій;
4. встановлення та забезпечення режиму навчальної роботи в училищі;
5. складання розкладу занять теоретичного навчання;
6. перспективне, річне й поточне планування заходів щодо вдосконалення теоретичного навчання;
7. організація роботи з виконання намічених заходів;
8. повсякденне регулювання та стимулювання навчальної роботи;
9. облік навчальної роботи;
10. контроль та аналіз стану теоретичного навчання учнів.
Ефективність теоретичного навчання в значній мірі залежить від місця уроку теоретичного навчання в навчальному режимі.
Виявлений взаємозв'язок працездатності учнів з перерахованими вище факторами дозволяє дати ряд конкретних рекомендацій, що стосуються управління теоретичним навчанням.
1. Види і структура уроків, зміст, методи навчання та обсяг навчального матеріалу не можуть бути однаковими в усі дні тижня, а також в перші і останні години занять. Не повинні бути однакові також і види навчальної діяльності учнів за складністю розумових операцій, тривалості і способів їх виконання у різний час уроку, а також дні тижня.
2. Найбільш продуктивні дні тижня - вівторок та середа. У ці дні виправдані заняття, на яких надається важкий за змістом матеріал, можуть переважати проблемні, оглядові, узагальнюючі лекції; уроки вивчення нових та складних понять; повторно-узагальнюючі та контрольно-перевірочні уроки.
3. В інші дні тижня бажано проводити уроки закріплення нових знань, умінь і навичок, на яких широко застосовуються наочні посібники та технічні засоби навчання. У такі дні бажано проводити лабораторні, практичні та лабораторно-практичні роботи. У ці дні новий матеріал бажано давати в мінімальному обсязі, частіше змінювати характер розумової діяльності учнів.
4. Неоднакова працездатність учнів протягом дня вимагає від викладача ретельного продумування видів навчальної діяльності учнів на урок. Перший і останній уроки (особливо понеділок) є неприйнятними для лекційного матеріалу, тривалих письмових робіт, складних обчислень. Тому в ці години доцільно проводити тренувальні роботи, лабораторно-практичні заняття, закріплення отриманих знань, умінь і навичок, невеликі роботи творчого, пошукового характеру.
5. У період більш високої і стійкої працездатності (2-4 уроки) викладач має право включати в урок менше число чергуються робіт, так як увага вікової групи учнів ПТУ може бути активним до 30 хвилин. На цих уроках виправдане виконання тривалих самостійних завдань творчого характеру, вирішення складних математичних і технологічних завдань, що узагальнює аналітична робота на семінарах.
У керівництві теоретичним навчанням важливе місце приділяється роботі зі слабкими учнями, які слабко засвоюють навчальний матеріал. З цією метою заступник директора по УПР і завуч по загальноосвітньої підготовки здійснюють наступні види робіт:
1. становлять загальний розклад додаткових занять і консультацій викладачів;
2. контролюють роботу викладачів і явку учнів, які погано засвоюють навчальний матеріал.
Підводячи підсумок вищесказаного, можна виділити наступні напрямки з управління теоретичним навчанням:
1) підпорядкування всього процесу теоретичного навчання інтересам оволодіння майбутньою професією та перспективам подальшого професійного зростання - практична реалізація принципу професійної спрямованості.
2) планування та організація теоретичного навчання з урахуванням його випереджального характеру по відношенню до виробничого навчання;
3) оптимальний розподіл занять теоретичного навчання протягом навчального тижня та одного навчального дня, що враховує психофізіологічні особливості вікової групи учнів ПТЗО;
4) організація, методичний супровід та координація діяльності викладачів з відбору та розрахунку оптимального обсягу зміст теоретичного навчання на одне заняття і домашнє завдання;