Сторінка
1

Гендерне виховання у школі: Теорія та практика

Виховання – друга після научіння сторона соціалізації дитини, здобуття нею людського життєвого досвіду. Виховання націлене на формування людини як особистості, її відношення до миру, суспільства, людей.

Ґендер – це соціальний статус, який з’ясовує індивідуальні можливості освіти, професійної діяльності, доступу до влади, сексуальності, сімейної ролі та репродуктивної поведінки. Тут і надалі, під ґендером ми будемо розуміти фундаментальний вимір соціальних відносин.

Ґендерне виховання – це процес формування в школярів ґендерної культури, яка сприятиме всебічному розвиткові особистості дитини.

Ґендерна демократія – система волевиявлення двох статей – жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавче закріплені й реально забезпеченні в усвідомленні політико-правових принципів, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням ґендерних інтересів та потреб.

Ґендерна ідентичність – усвідомлення себе пов’язаним із культурними визначеннями мужності та жіночності; особистісне осмисленні і прийняття своєї приналежності до певної статі. Поняття діє не за межами суб’єктивного досвіду і слугує психологічною інтеріорізацією чоловічих чи жіночих рис, виникаючи в результаті процесу взаємодії „Я” і інших. Існування трансвеститської и транссексуальної ідентичностей показує, що ґендер не залежить тільки від статі, а є результатом побудови ґендерних ідентичностей.

Ґендерна культура – сукупність загальнолюдських цінностей у особистісній та суспільній сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, пов’язаних з процесом відмови від ґендерних стереотипів і забобонів, що зумовлено усвідомленням нових позитивних соціокультурних ролей, які спираються на ідеї рівноправ’я та партнерства між чоловіком і жінкою.

Ґендерна педагогіка – це сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям почувати себе у школі комфортно і впоратися із проблемами соціалізації, важливою складовою яких є самоідентифікація дитини як хлопчика чи дівчинки. Мета ґендерної педагогіки – корекція впливу ґендерних стереотипів на користь прояву та розвитку особистих схильностей індивіда.

Ґендерна політика – утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягання в діяльності політичних структур - держави, політичних партій, громадсько-політичних об'єднань.

Ґендерна рівноправність – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між чоловіком і жінкою та розрізнення ролей, які вони відіграють.

Ґендерні ролі – 1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю; 2) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Ґендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.

Ґендерна соціалізація – процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження в залежності від того, чоловіком чи жінкою вона народилась

Ґендерна стратифікація – ієрархічний розподіл в суспільстві економічних та соціальних ресурсів за статевою належністю.

Ґендерні стереотипи – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють існуючі ґендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ у сфері ґендерних відносин.

Ґендерні стратегії – визначення суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.

Ґендерна чутливість – один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, методи, чутливі в ґендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують становище жінок і чоловіків, сприяють встановленню ґендерного балансу.

Дискримінація – процес, шляхом якого члени соціально визначеної групи сприймаються по-іншому через їх приналежність до даної групи.

Дискримінація за статевою ознакою – практика, шляхом якої одній статі надається перевага порівнюючи з іншою. У більшості суспільств це розглядається як дискримінація, що сприяє чоловікам шкодячи жінкам.

Дискримінація позитивна – один з засобів для вирівнювання гендерного балансу. На практиці вона означає надання переваг жінкам перед чоловіками в усіх ключових сферах: при прийомі на престижні, високооплачувані посади, у вищі навчальні заклади, висування кандидатур до органів влади і т.д. В основі такої політики лежить ідея, що якщо вибір між однаково кваліфікованими чоловіками і жінками робиться „на загальних підставах”, то перевага першим (чоловікам) надається практично автоматично, закріплюючи стереотип домінування чоловіків. Якщо не застосовується принцип позитивної дискримінації, то шанси для жінок більш справедливі. В свою чергу, збільшення кількості жінок на високих посадах, в управлінні і інших ключових сферах допомагає сформувати в суспільстві більш справедливі ґендерні стереотипи.

Егалітарний (фр. egalitaire) – зрівняльний.

Маскулінність – нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові якості, що характерні для чоловіків.

Патріархат – система суспільних відносин, що характеризується домінуючою роллю чоловіків у хазяйстві, суспільстві та родині; це володарювання чоловіків як соціальної групи над жінками, що прийняло форму твердої соціальної системи.

Сексизм – зарозуміле, зверхнє, зневажливе ставлення представників однієї статі до іншої. Ґрунтується на удаваному уявленні про превагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних і інших якостей у однієї статі по відношенню до іншої.

Скляна стеля – це невидимі і формально не визначені перепони, які перешкоджають кар’єрному зростанню жінок. Маючи однаковий чи переважаючий, порівняно із колегами-чоловіками, рівень професіоналізму, жінки, тем не менш, зупиняються у кар’єрному зростанні частіше за все на рівні виконавців, або, у найкращому випадку, стають заступниками керівників. Ці перепони обумовлені як глибокими ґендерними стереотипами про другорядні ролі жінок взагалі, про обмеженість їхніх здібностей, так і так званим страхом успіху, якого зазнають багато жінок, які працюють.

Соціалізація – процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. Соціалізація передбачає взаємодію людини з соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних.

Фемінінність – нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові якості, що характерні для жінок.

Політичні та соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні і спрямовані на утвердження демократичних засад розвитку держави, зумовлюють необхідність відповідних змін у всіх сферах життя суспільства, в тому числі і в галузі освіти, складовою якої є виховання.