Сторінка
20

Гендерне виховання у школі: Теорія та практика

не дозволяє враховувати нерівномірність розвитку хлопчиків і дівчаток, усереднює його;

нівелювання статі може привести до порушення статевої ідентичності дитини;

виховання орієнтоване на маскулінний стандарт, що викликає труднощі у навчанні і вихованні дівчат, орієнтація на повноцінний і всебічний розвиток особистості відсутня;

відсутність повноцінного статевого виховання; інформація про міжстатеві відносини зведена до медичних і санітарно-гігієнічних аспектів проблеми;

Як противага „безстатевому” вихованню, розвивається статеворольовий підхід у вихованні і навчанні дітей. Зроблений нами аналіз статеворольового підходу показав, що вплив стереотипів на виховання й навчання дітей в педагогічному процесі дуже сильний. В межах цього підходу вітається виховання дівчинки переважно жіночною, фемінінною, а хлопчика мужнім, маскулінним. Серед особливостей статеворольового підходу до виховання і навчання ми визначили такі:

орієнтація на підкреслення розбіжностей між статями, на „особливе призначення” чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають статі;

виховання в дусі твердого (визначеного) вибору статевої ідентичності і як наслідок вибір видів поведінки, що виходить із статевої приналежності;

обґрунтування доцільності роздільного за статтю навчання;

наявність твердих культурально сформованих ґендерних схем і осуд відступів від традиційних патріархатних моделей будови суспільства

Отже, проаналізувавши статеворольовий підхід можна сказати, що він обмежує всебічний розвиток особистості, що суперечить гуманістичним стандартам в освіті.

Всупереч означеним підходам взятий нами за основу ґендерний підхід у освіті й вихованні виступає як індивідуальний, що не перешкоджає прояву дитиною своєї ідентичності. Цей підхід дає людині більшу волю вибору й самореалізації, допомагає бути досить гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки. Основними складовими ґендерного підходу в освіті є:

орієнтація на нейтралізацію й пом’якшення розбіжностей між статями, відсутність орієнтації на „особливе призначення” чоловіка й жінки, заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості;

виховання в дусі вільного вибору ґендерної ідентичності;

вибір видів поведінки виходячи з конкретної ситуації;

обґрунтування недоцільності роздільного за статтю навчання;

тенденція до розмивання культурно сформованих ґендерних схем, можливість відступу від традиційних патріархатних моделей будови суспільства;

Треба взяти до уваги, що ґендерне виховання є спеціальною, спрямованою, систематичною й організованою взаємодією агентів виховання (усвідомлено діючих осіб) з вихованцями. У процесі ґендерного виховання створюються умови для ефективного розвитку й самореалізації особистості дитини як застава максимальної самореалізації особистості дорослого в майбутньому.

Наше дослідження виявило, що однією з проблем сучасної педагогіки є неоднозначне розуміння науковцями нової для них ґендерної термінології. Використання терміна „ґендер” як синоніма слова „стать” досить часто зустрічається у вітчизняних дослідженнях, підручниках. Саме це обумовлює необхідність створення нової педагогічної парадигми.

Аналіз педагогічної літератури показав, що максимально сприяти формуванню педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я буде впровадження ґендерної концепції в освіту, а це, в свою чергу, сприятиме здійсненню особистісного (індивідуального) підходу в навчанні й вихованні дітей, підсилить потенціал педагогічної взаємодії, створить більш сприятливу ситуацію як для педагогів, так і для вихованців.

Нова педагогічна парадигма – усталена точка зору, що стала б взірцем у рішенні освітніх і дослідницьких завдань, повинна складатися з:

надання інформації про існування ґендерних стереотипів, можливості змінити обізнаність, знання, навички та поведінку школярів щодо ґендеру;

викривання механізмів дискримінації в існуючому навчально-виховному процесі;

формування ґендерної культури дітей та молоді, яка б стала підґрунтям для рівноправних відносин і вільного розвитку особистості.

Для наших вихованців впровадження ґендерної парадигми в освіту означатиме покращення індивідуальної ситуації розвитку, потенційне розширення можливостей самореалізації, самовираження у різноманітних сферах діяльності (за рахунок змін у поведінці педагогів – на етапі початкової школи, у середній і старшій школі – за рахунок накопиченого потенціалу розвитку та свободи від власних статеворольових бар’єрів (схем) сприйняття інформації).

Уважно розглянувши можливі методи та засоби формування ґендерночутливого світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу, ми вважаємо за необхідне запропонувати наступні кроки:

спростовувати неправильні явлення дітей про ґендер і навчати їх прийомам запобігання ґендерної схематизації;

виховання якостей, які допоможуть подолати в собі традиційні ґендерні стереотипи;

застосування активних методів навчання, бо вони здатні підняти якість ґендерної освіти на нову висоту. Активні методи навчання сприяють розвитку ґендерної свідомості й ґендерної чутливості школярів, навчанню методології перетворення навколишнього світу.

впровадження заходів по досягненню ґендерної рівності на рівні освітніх та державних інститутів.

В якості ґендерного тренінгу, як можливої складової формування ґендерночутливого світосприйняття школярів, ми пропонуємо власну розробку „Наші уявлення про ґендер”.

Розглянувши основні засади підготовки майбутніх учителів в дусі нових ґендерних стратегій, ми дійшли висновку: засвоєння і прийняття ґендерної ідеології сприятиме звільненню професійного бачення вчителя від статеворольових стереотипів як специфічних і серйозних перепон сприйняття особистості дитини, допоможе концентрувати увагу на реальних нахилах і здібностях учнів обох статей.

Наявний досвід показує, що робота в сфері вирішення проблеми ґендерної освіти педагогів повинна включати в себе:

розробку необхідної ґендерної літератури педагогічної спрямованості, яка включала б в себе методологічну та методичну компоненту;

участь педагогів та студентів педагогічних вузів у науково-практичних конференціях, семінарах з ґендерної проблематики, у наукових читаннях і літніх ґендерних школах;

робота в рамках курсів по підвищенню кваліфікації й перепідготовки педагогів;

формування ґендерночутливого сприйняття у педагогів шляхом використання інтерактивних методів навчання, а саме соціально-комунікативних тренінгів ґендерної спрямованості, сценарних та рольових ігор, методу психодрами тощо;

обов’язкову ґендерну експертизу існуючої навчально-методичної літератури із залученням провідних педагогів.

Ґендерна освіта, що впливає на формування особистості, удосконалення творчого мислення, підвищення соціальної компетентності й адаптації є найважливішою педагогічною проблемою і вимагає подальшої розробки.

Тренінг „ Наші уявлення про ґендер ”

Мета: змінити обізнаність, знання, навички та поведінку підлітків щодо ґендеру, дати інформацію про ґендерні стереотипи, сформувати у підлітків коректне ставлення до цих питань під час спілкування з однолітками на означену тему.