Сторінка
15
Формування ґендерної культури необхідно здійснювати у взаємозв’язку з усіма іншими напрямками навчально-виховної роботи школи. Необхідний єдиний підхід з боку батьків та педагогів. Цілі, засоби, методи й зміст такої роботи варіюються залежно від віку учнів. Ціль всієї виховної роботи школи – формування цілісної особистості чоловіка й жінки, вільної від дискримінаційних практик, особистості, яка реально оцінює ті соціальні зміни, що відбувається у суспільстві, й здатної діяти відповідно до особистих переконань, з огляду на сформовані норми.
Що саме міняють педагоги в практиці соціалізації дітей різного віку, виходячи із прийнятої ними ґендерної концепції світу? Провідна дослідниця Л.В. Штильова пропонує наступні шляхи здійснення педагогами ґендерного виховання:
доповнення зони самореалізації в конкретних умовах конкретних освітніх установ, заохочення дівчаток до занять спортом, а хлопчиків до самообслуговування, оволодіння навичками, які в нашій культурі прийнято вважати традиційно жіночими (прання, прибирання, миття посуду);
організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у повсякденному житті, спортивних заняттях, навчальній практиці, іграх;
зняття традиційних культурних заборон на емоційне життя й самовираження для хлопчиків, тренування їх рефлексивності і сензитивності, природності вираження почуттів;
створення з дівчатками досвіду самозаохочення й підвищення самооцінки, пропонують для цього нехитрі технології щоденників, фіксування успіхів;
створення умов для тренування міжстатевої чутливості (емпатії) через доступні прийоми обміну ролями, театралізації й ін.
Таким чином, педагоги діють у напрямку збільшення можливостей і життєвих шансів як дівчаток, так і хлопчиків.
Вчителі повинні усвідомити, а потім і змінити різні установки по відношенню до хлопчиків і дівчаток з погляду виховання відповідальності, заохочень і покарань. Необхідно змінити асиметрію в розподілі доручень і вимог відповідальності. У початкових класах вчителям необхідно підкреслювати, що хлопчики не поступаються дівчаткам у розумових здібностях і створювати умови для того, щоб хлопчики могли проявити себе в навчанні не гірше дівчаток.
Вчителям можна дати рекомендацію виховувати самосвідомість дівчинки як активного суб’єкта відносин, у тому числі ґендерних; суб’єкта, здатного до творчої самореалізації й самоактуалізації особистості не тільки в рамках домашнього господарства, а й у перспективі визначення власної долі.
Необхідно вчити хлопчиків виражати свої позитивні почуття, включаючи симпатію до дівчаток адекватно, а також учити способам саморегуляції й релаксації, які дозволили б зняти агресивність без насильства над більш слабкими .
Серед завдань ґендерного виховання виокремлюємо необхідність роботи з дітьми і з батьками по зміні ригідних ґендерних стереотипів.
Накопичений досвід роботи в школі дозволив зробити висновок, що традиційних методів навчання буває недостатньо для того, що б формувати або трансформувати особистісні установки школярів, навчити їх розпізнавати й переборювати ґендерні стереотипи, закріпити патерни соціально-відповідальної поведінки. А це є необхідною умовою для особистісного зростання. По цьому важливим завданням педагогів стає введення інноваційних методів навчання.
Таким чином, ми поступово виходимо на таке важливе поняття, як „ґендерна стратегія”, вважаючи його визначенням суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності вихователів та освітніх установ, направлених на ґендерне виховання і розвиток ґендерної культури учнів (дівчаток і хлопчиків) у процесі соціалізації з метою подолання ґендерної нерівності та стереотипів, утвердження ґендерної демократії в суспільстві.
Спробуємо запропонувати декілька методів, за допомогою яких стає можливим впровадження ґендерних стратегій у виховання, результатом чого має стати реально сформоване ґендерночутливе світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу.
Для досягнення ґендерної чутливості в школі можна використати різні методи навчання: лекції, семінари, круглі столи, фокус-групи. Особливість інтерактивних методів навчання полягає в активності членів класу, їхньої здатності самим відчути проблемну ситуацію й знайти вихід. Дитина сама для себе стає першовідкривачем, вона не почуває „нав’язаності” інформації, що, безсумнівно, дуже важливо, з огляду на хворобливість сприйняття інформації на ґендерну тематику деякими людьми.
Однією з самих популярних і дієвих інтерактивних методик, що довели свою результативність є тренінг.
Тренінг – це запланований процес, призначений поновити навички та знання і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їх зміни та оновлення. Він містить широке коло навчання – від технічних навичок до складних комплексів ідей, які можуть повністю змінити або посилити шкалу оцінок та цінностей. Тренінг часто буває короткотривалим та інтенсивним, що дещо змінює традиційні уявлення про освіту. Як правило, тренінг має на меті конкретні вміння чи поточні потреби.
Ґендерний тренінг – це втручання з метою розвитку, щоб змінити обізнаність, знання, навички та поведінку щодо ґендеру. Він відрізняється від тренінгів на інші теми тим, що торкається персональних та політичних тем навіть тоді, коли це начебто й не планується .
Метою ґендерного тренінгу аж ніяк не є цілеспрямована зміна ґендерних установок учасників, він ставить перед собою ціль показати на практиці учням шкоду, що привносять у суспільство ґендерні стереотипи. Важливо не намагатися змінити картину світу учасника тренінгу, а лише актуалізувати проблему, дозволити людині самій вибрати моделі поведінки виходячи не зі своєї біологічної статі, а орієнтуючись на індивідуальні особистісні особливості й переваги. У ході таких занять учні поступово починають розуміти й розрізняти особливості патріархатної та егалітарної картин світу, усвідомлюють наявність дискримінації й приниження прав людини в першій і відсутності їх у другий, що сприяє не тільки підвищенню ґендерної чутливості, але й трансформації традиційно-патріархатних, стереотипних уявлень у егалітарні.
Яскравим прикладом застосування ґендерного тренінгу для формування ґендерночутливого світосприйняття у школярів був досвід літньої „Школи рівних можливостей” 2000 року. У рамках проведення школи з її учасниками були проведені тренінги з проблем подолання конфліктів, запобігання насильству і дискримінації, утвердження рівних прав і можливостей, розвитку підприємницьких навичок тощо.
Це початки ґендерної освіти для школярів, яка має поширюватися, поступово змінюючи свідомість громадян і громадянок нашої держави, відкриваючи в кожній і кожному найкращі якості вільної, творчої особистості, відповідальної за свою долю.
В свідомості школярів поступово має відбуватись процес руйнування традиційних ґендерних стереотипів. Звичайно перехід від традиційних ролей до нових відносин – хворобливий, складний і напружений і стосується дорослих насамперед. І. Кльоцина у праці „Гендерная социализация” радить і чоловікам і жінкам як легше перебороти цей перехідний період. Ті самі поради спрямовуємо і школярам: