Сторінка
16

Гендерне виховання у школі: Теорія та практика

вчитися ставитися один до одного й взаємодіяти, не обвинувачуючи один одного й не відчуваючи себе винними;

вчитися будувати відносини, базуючись на процесі, а не на символах;

вчитися доводити суперечки до кінця;

вчитися рівноважно близькості й віддаленню;

помічати, визнавати й використовувати гнів одного з партнерів;

знищувати нерівновагу того, хто діє й того, хто співдіє;

допомагати один одному.

Відштовхуючись від порад дослідниці, школярам також можна запропонувати:

Цілеспрямована робота з досягнення ґендерної рівності повинна проводитися й на рівні соціальних інститутів. Дослідники пропонують наступні міри:

Зміна зразків соціалізації, що привертають жінок до примирення зі своїм підлеглим положенням.

Зміна відносин чоловіків-батьків до своїх домашніх обов’язків, збільшення їхньої участі у вихованні дітей.

Підвищення гнучкості навчальних програм і графіків роботи в установах, що дозволяють батькам поєднувати навчання або роботу з невідкладними сімейними справами.

Створення нових можливостей для одержання професійної допомоги по догляду за дітьми.

Повне скасування законів і постанов, що припускають пряму або непряму дискримінацію жінок.

Ці дії на рівні масштабних державних перетворень мають створити відповідне підґрунтя для зміни умов традиційної ґендерної соціалізації.

Отже, підсумовуючи той досвід ґендерного виховання, який вже накопичено сучасними вітчизняними та західними дослідниками, ми можемо запропонувати такі шляхи його здійснення:

спростовувати неправильні уявлення дітей та їхніх батьків про ґендер;

навчати їх прийомам запобігання ґендерної схематизації;

використання ґендерного тренінгу, як ефективного методу формування егалітарного мислення учнів;

виховання якостей, які допомагають дитині подолати в собі ґендерні стереотипи;

впровадження заходів по досягненню ґендерної рівності на рівні освітніх та державних інститутів.

В якості ґендерної вправи, як можливої складової формування ґендерночутливого світосприйняття школярів, ми пропонуємо тренінг „Наші уявлення про ґендер”.

Наука, практика, суспільство повинні повернутися обличчям до психолого-виховних проблем, що породжуються особливостями ґендерної соціалізації. Тим більше, що ми вже маємо позитивні приклади введення ґендерного компонента в навчальні курси. Перевага при цьому повинна надаватися інтерактивним методам навчання.

Підготовка майбутніх учителів до виховання школярів у дусі нових ґендерних стратегій

Оскільки конструювання ґендеру у процесі соціалізації відбувається у соціальних суспільних інститутах, а одним із таких соціальних інститутів є освітні установи, то насамперед стає питання підготовленості самих вчителів, які теж відчули на собі вплив традиційної освіти і стереотипів. Безумовно, якість виховання дитини багато в чому залежить від рівня культури вихователя. Тому вчителеві необхідно бути носієм і транслятором ґендерної культури. Йому/їй необхідні знання методології ґендерних досліджень, феміністської теорії, володіння певним категоріальним апаратом, тобто наявність базових знань з ґендерної проблематики.

Але найскладнішим для сучасного вчителя може стати те, що йому/їй необхідно прийняти нові ідеї, а іноді подолати у собі той психологічний спротив, який частіше за все з’являється у нас, коли ми зустрічаємось із чимось новим і незвичним, яким на сьогодні є ґендерне знання. Тому необхідною є ґендерна освіта самих педагогів. Методологічні аспекти впровадження ґендерної освіти у професійну підготовку вчителів є предметом багатьох досліджень. Цю проблему можна розглядати в рамках курсів по підвищенню кваліфікації й перепідготовки педагогів, через участь вчителів у семінарах з ґендерної проблематики, літніх школах, тренінгових програмах, наукових читаннях, конференціях.

Основна мета літніх шкіл та наукових читань – сприяти інституалізаціції ґендерних досліджень через створення регіональних університетських програм з ґендерних досліджень на зразок західних програм women’s and gender studies, які, в той же час, були б регіонально специфічними і відповідали процесу соціальних змін на пострадянському просторі. Навчальні програми шкіл орієнтовані на розвиток ґендерних досліджень, як учбової дисципліни і включення ґендерних досліджень в навчальні плани університетів. Виходячи з цих завдань, учасницям і учасникам літніх шкіл пропонуються модельні курси з ґендерної проблематики, на основі яких вони могли б розробляти власні курси. На школах читаються цикли міждисциплінарних лекцій, проводяться семінарські заняття, організовуються дискусії та консультації з сучасних проблем ґендерних досліджень.

Традиційними з 1997 року стали міжнародні літні школи, організовані Харківським центром ґендерних досліджень в рамках програми міжнародних літніх шкіл за фінансової підтримки Фонду Макартурів та ін. Підсумком роботи літніх шкіл є збірки, присвячені різним аспектам ґендерної проблематики.

Широку популярність серед науковців України отримали щорічні наукові читання з ґендерної проблематики Одеського наукового центру жіночих досліджень. І, в умовах офіційного невизнання ґендерних досліджень та серйозної проблеми кадрового потенціалу, літні школи та наукові читання є своєрідними „народними університетами”, які не тільки формують ґендерне середовище, але залучають до нового наукового напрямку молодь [75, 25].

Також слід сказати, що складовим елементом впровадження ґендерного компонента в систему освіти педагогів стала розробка навчальних підручників та посібників. Провідними ґендерологами Росії та України на сьогодні запропоновано чимало таких видань. Серед них можемо назвати „Практикум по гендерной психологии” за редакцією І. Кльоциної, „Ґендерні студії: освітні перспективи (навчально-методичні матеріали)”, навчальний посібник „Теория и история феминизма”, підручник „Введение в гендерные исследования” за редакцією І. Жерьобкіної, хрестоматія „Жінка в історії” О.З. Маланчук-Рибак, курс лекцій „Теория и методология гендерных исследований” за загальною редакцією О.А. Вороніної, навчальний посібник „Введение в гендерные исследования” за редакцією І.В. Костикової, навчально-методичний посібник „Ґендерна освіта в вузі. Ґендерна педагогіка” Л.О Булатової та інші.