Сторінка
1
Мета: ознайомити учнів з рослинами і тваринами, які потребують охорони Червоною книгою України, розкрити зв'язок між ставленням людини до природи і різноманітністю, та кількістю тварин і рослин; формувати національну самосвідомість на основі розкриття взаємозв'язку явищ природи; показати значення діяльності кожної людини для збереження рослинного і тваринного світів; виховувати відповідальне, чуйне ставлення до природи.
Обладнання: Червона книга України, картки із зображенням рослин і тварин, що охороняються, газета «Лютий», атласи з природознавства, реферати, запис пісні «Мій рідний край» у виконанні С. Ротару.
Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені?
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що ті поля й ліси — твій рідний край.
(В. Лебедева.)
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Підсумки спостережень за погодою. Прикмети лютого. Прислів'я.
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів. Лютневий сніг весною пахне.
Сніг іде, мов крупа, — чекай за тиждень морозу. Ранкова зірниця швидко гасне — на мороз.
III. Повідомлення теми уроку.
IV. Сприймання нового матеріалу.
1. Слово вчителя.
Природа України щедра, багата і різноманітна. М'який клімат, родючі ґрунти, значна кількість водних джерел створюють умови для зростання лісової, лугової та степової рослинності.
Пригадаємо природні зони:
—на півночі країни, а також у гірських районах Карпат, Криму зростають хвойні, мішані й листяні ліси;
—у напрямку на південь ліси переходять у широку смугу лісостепу;
—ще південніше, в приморських районах, розкинулися рівнинні ландшафти степової зони, нині майже повністю переорані.
Степова зона займає 40 % території України — це південні частини Харківської та Кіровоградської областей, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області, рівнинна частина Криму.
Розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництво міст, селищ, розширення мережі залізничних та автомобільних шляхів, осушення боліт, зрошення посушливих земель — все це призвело до значних змін ландшафтів, вплинуло на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад флори і фауни.
Останнім часом помітно зменшилися території, зайняті природною рослинністю, збідніла флора більшості районів країни, зменшилась кількість багатьох видів рослин, а деякі з них взагалі зникли.
Тому в наш час особливого значення набуває охорона рослинного і тваринного світів.
Дуже гостро постала проблема питної води. Запаси поверхневих і підземних вод не дуже великі, а люди використовують багато води на свої потреби. У водойми скидається велика кількість забруднених стічних вод. Від цього гине риба, втрачаються мінеральні ресурси і курортні зони. У Чорному морі підіймається рівень мертвої сірководневої зони.
А ось якою була Україна 150-200 років тому. Леся Українка писала:
«Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим престарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в ярко зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура — повна ніжної задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві перший ряст і цвітуть проліски та сон - трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду».
2. Діти читають вірш О. Олеся «Україна в старовину».
Прочитайте виразно вірш. Виділіть слова, які можна об'єднати в тематичну групу «рослинний і тваринний світ».
Україна в старовину
Ліс густий, дрімучий, темний,
Споконвічний ліс росте,
Не проб'ється навіть сонце
Крізь гілля його густе.
Велетенські граби, вільхи,
Сосни, явори, дуби,
Раз в століття полягають
Після віку боротьби.
Де родились, там вмирають,
Обертаються у тлінь,
На могилах виростає
Ряд наступних поколінь.
По лісах шумлять потоки,
Смарагдові від трави,
Розпливаючись то в багна,
То в озера, то в стави.
По річках, озерах, багнах
Вічний галас, вічний спів,
Крик гусей, качок і чапель,
Зойк чайок і журавлів.
Лебедині білі зграї
В небі хмарами летять,
Навкруги орлині крила
Гучно, хижо лопотять.
Над струмком спинився олень,
Прислухається, тремтить,
Десь почув непевний шелест —
І зникає через мить.
То ведмідь ішов напитись,
Остудитися в воді,
То збирають під дубами
Чорні вепрі жолуді.
По лісах блукали кози,
Тури, олені, вовки,
Кабани, ведмеді, лосі,
Рисі, зубри, борсуки.
По лісах дрімучих, темних
З луком пращур наш ішов,
З рисем, лосем- і ведмедем
Він боровся і боров.
Здобував він теплі хутра,
М'ясо, шкіру на свій дах,
Часом сам роздертий падав
З серцем звіра у руках .
А на півдні за лісами
Колихалось море трав;
То над степом буйний вітер
На шовкових струнах грав.
Степ широкий, степ безмежний,
Де початок твій, де край?
Коли сам Стрибог не знає,
У Дажбога поспитай.
В день ясний горіло сонце,
Нерухомо вітер спав,
Нерухомо в мертвій тиші
Степ незайманий стояв.
В бурю він шумів, як море,
І ховався в сизій млі,
Полохливо буйні трави
Припадали до землі.
А зимою умирав він,
Спав під килимом снігів .
Тихо . Пусто .
Тільки чути
Десь сумне виття вовків.
Та часами прогуркочуть
Диких коней табуни,
Наче вихори, здіймають
Білу куряву вони.
(О.Олесь.)
3. Читання рефератів.
— Діти, ви до цього уроку підготували реферати, в яких розповідали про тварин і рослини, які охороняються. Давайте послухаємо їх. Намагайтеся розповісти про те, чим саме цікава тварина або рослина, чому не можна допустити, щоб вони зникли. (Діти читають реферати.)
4. Розповідь учителем легенд і казок, пов'язаних із рослинами.
Підсніжник
За легендою, коли Адама і Єву було вигнано з раю, йшов сильний сніг. Декілька сніжинок пожаліли Єву і, бажаючи зігріти її, перетворилися на квіти. Побачивши їх, Єва повеселішала. Квітка стала символом надії.
Підсніжник — перша пісня весни. Тільки з'являться таловини, він виставляє цікавий вінець і, качаючи на тонкій стеблині, починає підспівувати струмкам. Якщо уважно прислухатися, можна почути дзвін його прозорих дзвоників. Вони дзвенять, пробуджуючи природу.
Квіти підсніжника схожі на сніжинки. Мабуть, тому рослина витримує мороз до -10 градусів Цельсія. 200 років тому академік П.С Паллас назвав цю рослину морозником, зимовником. Зльодяніє, стане ламкою, як скло, а з'явиться сонечко — відтане і знову розквітне.
Що ж дає рослині таку силу? Маленька коричнева цибулинка — «підземна комора», яку. квітка поновлює весною і влітку.