Сторінка
9

Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня

Рисунок 4

У відповідності до представленої схеми опишемо алгоритм проведення дослідження:

1. Формування мети і цілей моніторингу (навіщо потрібно його проведення, що дослідження може виявити для покращення освітньої діяльності). Даний етап передбачає визначення критеріїв, показників, індикаторів якості вимірювання.

2. Добір інструментарію для проведення моніторингу (цілеспрямований вибір анкет, тестів, методик, карт спостережень тощо).

3. Організація дослідження (складання плану, визначення терміна проведення і реалізація дослідження у спланованому режимі, визначення відповідальних осіб, використання інструментарію).

4. Збирання даних, тобто результатів заповнення анкет, виконання тестів, проведення спостережень за обраними методиками.

5. Оброблення та аналіз даних (може проводиться за допомогою математичної статистики, кореляційного або факторного аналізу, а також передбачає описове пояснення).

6. На основі інтерпретованих даних вироблення рекомендацій для вдосконалення досліджуваного явища.

7. Корекція - внесення певних змін під час навчального процесу на основі запропонованих рекомендацій. Контроль – фіксування правильного виконання вироблених рекомендацій.

8. За потреби результати моніторингу висвітлюються на семінарах, педагогічних радах або ж ураховуються у подальшому плануванні й програмуванні освітньої діяльності.

Для усунення слабкої ланки (виявленої проблеми) у навчально-виховному процесі, рекомендується організувати етапи вирішення проблеми, а саме:

1.Усвідомлення проблеми (наявність її).

2. Визначення проблеми (у чому її сутність; прогноз бажаного результату та терміна вирішення).

3. Очікувані результати (позитив, негатив, супутні перешкоди).

4. Обмеження можливостей (брак часу, ресурсів, можливостей).

5. Збирання інформації про можливі варіанти вирішення проблем.

6. Вибір найоптимальнішого варіанту вирішення проблеми.

7. Упровадження рішення.

8. Оцінка результату.

9. Нова проблема. (за М. Вороновим)

Ефективність досягнення очікування результатів залежить від міри мотивації, відкритості й доступності інформації; у свою чергу, рівень мотивації зменшується, якщо результат не відповідає затраченим зусиллям (Рисунок 5).

Рисунок 5 - Взаємозалежність факторів моніторингового дослідження

Функції організаторів та учасників моніторингу

Проаналізуємо обов’язки та функції організаторів дослідження на локальному рівні: директора навчального закладу, заступника директора, викладача тощо.

Безперечно, вибір досліджуваної проблеми здійснюється адміністрацією технікуму: директором чи його заступниками. Обов’язковим є формулювання мети та гіпотези дослідження, визначення обов’язків членів творчої групи. Формулювання та уточнення мети дає можливість правильно обрати об’єкт дослідження (успішність студентів з певного предмета, системність роботи класного керівника, професійна компетентність викладача тощо).

Важливо усвідомити, що якісний результат, якого прагнуть учасники дослідження, залежить від урахування комплексу умов та системності в організації роботи. Творча група у контексті цілеспрямованого дослідження обирає інструментарій відповідно до поставленої мети. За допомогою дібраного діагностичного матеріалу викладач проводить дослідження (анкетування, тестування, спостереження тощо), а також збирає дані для подальшого їх оброблення та інтерпретації. Оформлені в аналітичному описі (звіті-поясненні отриманих кількісно-якісних даних) результати повинні містити графічні ілюстрації, таблиці, малюнки тощо.

На основі аналітичного звіту викладач, (чи заступник директора) під уважним керівництвом директора технікуму складають рекомендації (методичного, психологічного чи комплексного характеру).

Важливим є вирішення питання: ким і в який спосіб буде проводиться корекція та контроль за впровадженням рекомендацій. Моніторинг вважається проведеним після підготовлення звіту про проведену роботу. На основі його обговорення, оприлюднення складається план подальшого розвитку навчального закладу. Можливим є обговорення результатів моніторингу на педагогічній раді, або інших заходах технікуму: семінарів, круглих столів, нарад тощо.

Моніторинг в освітньому закладі дає можливість на ранніх етапах з’ясувати причини, які сповільнюють навчально-виховний процес, а також дозволяє адміністрації технікуму самостійно формулювати і вирішувати освітні проблеми.

Теоретичний аналіз проблеми розвитку професійної компетентності педагогічного колективу дозволив констатувати, що сьогодні відбувається інтенсивне реформування системи освіти, яке сприяє появі нових ідей та концепцій у педагогіці.

В основі реформування лежить концепція підготовки людини до вирішення повсякденних проблем, адаптації та підтримки загальноприйнятого способу буття, яка реалізується через розробку запровадження компетентнісно орієнтовної моделі освіти.

Якісний рівень освіти забезпечується за допомогою відповідних механізмів, що отримали назву моніторингу, який розуміється як система збирання, опрацювання освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану і прогноз розвитку.

Спираючись на дослідження З.В. Рябової поняття „моніторинг” вважається більш ємним, ніж поняття „контроль”, оскільки моніторинг органічно зв’язаний з усіма функціями управління. Він не тільки створює наукову об’єктивну базу для прийняття управлінського рішення, а й забезпечує поточне регулювання та прогнозування подальшого розвитку об’єкта. Контроль вважатимемо необхідним процесом під час здійснення моніторингу.

Необхідність проведення моніторингових досліджень визначають такі фактори:

нестабільність або невизначеність зовнішнього середовища (зміни в законодавстві, політиці, технологіях, функціональних обов’язків тощо);

небезпека виникнення кризових ситуацій, їх попередження; доцільність і необхідність підтримки досягнень закладу; конкуренція на ринку праці тощо.

І в загалі, навчальний заклад, що має сучасну і дійову систему моніторингу, має більше шансів вистояти, оскільки контроль надає більше можливостей реалізувати виконання запланованого. У процесі контролю можна отримати відповіді на такі питання:

Що зроблено?

Чому ми навчились?

Що наступного разу необхідно зробити інакше?

У чому причина відхилень від наміченого?

Які висновки необхідно зробити для досягнення нових цілей?

Які корективи необхідно внести в подальші дії?

При розробці механізму запровадження компетентнісного підходу простежуються дві тенденції. Перша характеризується переходом до професійних стандартів (в основу яких покладено результат), а друга тенденція – це системний опис кваліфікацій у термінах професійних компетенцій. При застосування компетентнісного підходу використовують два терміни: «компетентність» та «компетенції».