Сторінка
11
розробити ряд ідей і вибрати з них найбільш ефективні й реалістичні з урахуванням тих умов, які маємо;
розпочати роботу над формуванням компетентностей та компетенцій;
створити мотивуючі умови для успішної роботи підвищення компетентності кожного члену колективу;
виробити критерії оцінки майбутніх етапів програми розвитку і критерії ефективності самої комплексно-цільової програми;
сформувати експертну групу зі складу адміністрації, науковців, викладачів, можливо, студентів та батьків для проведення всебічного аналізу стану навчально-виховного процесу навчального закладу.
З метою з’ясування готовності педагогічних працівників технікуму до підвищення компетентності було досліджено систему методичної роботи навчального закладу, проведено ряд діагностувань та анкетувань.
Нами був вивчений рівень компетентності викладачів із застосуванням таких методів діагностики, як
аналіз усіх видів планування роботи технікуму і зокрема методичної роботи, її зміст і орієнтація на визначену мету;
аналіз класних журналів, книг педагогічного аналізу роботи технікуму;
відвідування уроків викладачів;
співбесіди з адміністрацією, керівниками циклових комісій, студентами з метою отримання опосередкованих характеристик щодо професійної компетентності педагогічного колективу;
об’єктивні анкетні дані особистих листів з обліку кадрів, атестаційних листів;
аналіз об’єктивних результатів педагогічної діяльності (якість знань студентів, участь студентів в предметних олімпіадах та їх результативність тощо).
Виявилося, що менше половини викладачів ознайомлені із основними педагогічними ідеями сучасних педагогів-новаторів. Усього 6% викладачів намагаються впроваджувати нові педагогічні технології. Близько 50% ознайомлені лише з досвідом колег інших навчальних закладів, 30% викладачів знають носіїв передового педагогічного досвіду в Україні. Із зарубіжним досвідом знайомі всього 10% викладачів. Все це є свідченням недостатньої загальної педагогічної грамотності, низького рівня педагогічної культури й роботи з організації методичної роботи. У певної кількості викладачів сформований стереотип переконання, що без науки в навчальному закладі можна обійтися, а рівень їхньої професійної підготовки достатній для виконання функціональних обов’язків.
При опитуванні виявилося, що більшість викладачів (66%) прагнуть до використання готових методичних рекомендацій рецептурного характеру. Самостійний пошук і опрацювання науково-педагогічної інформації вважають неперспективною справою, посилаючись на обмаль часу для самоосвіти. Така позиція підтверджується даними анкетування з метою виявлення читацьких запитів і уподобань викладачів. Виявилося, що із 24 опитаних 80% викладачів переважно опрацьовують літературу з методики викладання свого предмета; 60% - художню літературу; 10% - з психології; 15% - з дидактики; 20% - з проблем виховної роботи.
Це свідчить про те, що проблема підвищення результативності методичної роботи з викладачами залишається актуальною. Ставлення викладачів до впровадження досягнень педагогічної науки й інноваційного досвіду великою мірою залежить від того, у якому вигляді і як вони представляються викладачем. Потрібні умови, за яких долатиметься формалізм, розширюватимуться можливості викладачів, стимулюватиметься педагогічна творчість і активність.
Анкетування викладачів щодо виявлення найважливіших професійних якостей педагога дало можливість врахувати точку зору викладачів для здійснення диференціації в підході до вибору форм і змісту методичної роботи у між атестаційний період. Так, за ступенем значущості для педагогів тих чи інших професійних і особистісних якостей обрані критерії розташувались у такому порядку:
Висока загальна культура і моральні якості.
Усвідомлення обов’язку і відповідальності за результати своєї діяльності.
Здатність творчо вирішувати педагогічні проблеми.
Високий рівень загальної педагогічної освіченості.
Гнучкість і мобільність мислення.
Високий рівень спеціальних професійних умінь.
Уміння правильно й оперативно приймати педагогічні рішення.
Уміння керувати людьми.
Висока культура мовлення і лекторська майстерність.
Активність у громадянському житті і комунікативність.
Навички дослідницької діяльності.
З наведеного переліку видно, що розташовані на перших місцях і відповідно найвище оцінюються якості, що мають моральні якості і безпосередній професійно-педагогічний зміст. Недооцінка дослідницьких умінь і навичок свідчать про недостатню спрямованість методичної роботи на розвиток цих якостей у викладачів.
Нами виділено чотири рівні професійної компетентності, за якими можна умовно розподілити всіх педагогічних працівників технікуму:
І рівень (30%) – викладачі-початківці, малодосвідчені педагоги. У базовій професійній підготовці бракує загально дидактичних умінь і навичок, є прогалини у знаннях фундаментальних базових наук. Іноді нерішучі, важко долають страх у спілкуванні зі студентами. Недостатньо володіють навичками самоосвітньої діяльності, часто байдужі до результатів власної педагогічної діяльності. Не мають сформованих умінь самоконтролю й самодіагностики рівня власної компетентності. Потребують індивідуального педагогічного керівництва з боку адміністрації, методистів, колег.
ІІ рівень (40%) – професійно сформовані і грамотні викладачі. Володіють загально дидактичними уміннями й навичками організації навчально-виховного процесу, здатні до моделювання педагогічних ситуацій. Володіють навичками самоосвітньої діяльності, цікавляться досягненнями педагогічної науки й передового педагогічного досвіду, інноваційними процесами в освіті. Небайдужі до результатів власної діяльності, шукають форм і методів підвищення її ефективності. Здатні до самоосвіти. Потребують, в основному, включення в інтенсивну діяльність у різних формах методичної роботи, індивідуальної допомоги в разі потреби.
ІІІ рівень (25%) – творчі, експериментуючі викладачі. Добре володіють загальнодидактичними методами і прийомами організації навчально-виховного процесу. Перебувають у стані постійного поновлення фактичних знань з предмета, який викладають, самостійно шукають шляхів вдосконалення власної майстерності. Виявляють живий інтерес до інноваційних процесів у педагогічній діяльності. Здатні до самоконтролю. Інтенсивно займаються самоосвітою. Сформована потреба в постійному вдосконаленні педагогічної майстерності. Здатні самі надавати методичну допомогу колегам, вміють ставити мету і завдання педагогічної діяльності, досягають поставленої мети шляхом самостійного вибору і застосування різних форм і методів роботи. Володіють основами психології навчання і виховання. Їх слід залучати до керівництва різними формами методичної роботи в технікумі.
ІV рівень (5%) – висококваліфіковані викладачі-новатори. Бездоганно володіють майстерністю організації навчально-виховного процесу. Мають високі показники ефективної педагогічної діяльності. Постійно перебувають у стані творчого піднесення, наполегливо займаються самоосвітою. Діляться педагогічним досвідом, мають власні або майстерно застосовують новітні педагогічні технології. Беруть участь у методичній роботі: розробляють авторські і вдосконалюють чинні навчальні програми, керують цикловими комісіями. Це викладачі з різним стажем роботи, в основному від 10 до 30 років. Усі вони, як правило, творчі особистості, мають високий загально-педагогічний і культурний рівень. Досвід роботи таких викладачів слід вивчати, узагальнювати і впроваджувати в педагогічну практику, залучати до експериментальних досліджень, створювати умови для обміну досвідом з колегами, стимулювати поширення цінних педагогічних ідей шляхом публікування в педагогічних періодичних виданнях.