Сторінка
7
Інформаційна – вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел.
Саморозвитку та самоосвіти – мати потребу і готовність постійно навчатися впродовж усього життя.
Продуктивної творчої діяльності.
Це є життєвими (ключовими) компетенція ми, якими повинна володіти особистість впродовж всього життя (сприяння створення суспільства знань).
Отже, можна визначити основні характеристики компетентності:
багатофункціональність
універсальність
багатомірність
об’ємність
надпредметність та багатомірність
інтелектуальна насиченість
дієвість
соціальність.
Хоча доктор Х. Кнауф серед ключових компетентностей виділяє чотири основні:
1. Соціальна компетентність – здатність уникати конфліктів.
2. Методична компетентність – здатність розв’язувати проблеми й абстрактно мислити.
3. Особистісна компетентність – витримка і гнучкість.
4. Фахова компетентність: ЕОМ та іноземні мови.
На переконання Х. Кнауф, ВНЗ повинні добитися розвитку всіх типів зазначених ключових компетентностей. Вона звертає увагу на те, що заклади вищої освіти переважно займаються фаховою та методичною компетентністю, значно менше – соціальною і зовсім не займаються особистісною компетентністю. Але життя ставить найбільші вимоги саме до цієї компетентності. На конференції в Гейдельберзі в кінці січня 2004 року, викладачі ВНЗ, науковці дійшли висновку, що професори мають дбати про майбутнє своїх студентів і за допомогою ключових компетенцій готувати їх до професійного життя.
При розгляді структури професійної діяльності А. Маркова виділяє в ній чотири блоки:
1. Професійні (об'єктивно необхідні) психологічні та педагогічні знання.
2. Професійні (об'єктивно необхідні) педагогічні уміння.
3. Професійні психологічні позиції, установки учителя, яких вимагає від нього професія.
4. Особистісні якості, що забезпечують оволодіння вчителем професійними знаннями і уміннями.
Таким чином, професійна компетентність педагога є складним утворенням, яке поєднує в собі психологічні та педагогічні знання та вміння,- особистісні якості, креативність, мотивацію тощо.
Спираючись на дослідження сучасної психології, І.Зимня виділяє три групи компетентностей: компетентності, що відносяться до життєдіяльності самого суб'єкта; компетентності, що відносяться до взаємодії з іншими людьми; компетентності, що відносяться до діяльності особистості, яка є в усіх її типах і формах.
Різноманітність виділення структурних компонентів професійної компетенції цілком залежить від сутності змісту вимог професійної діяльності та їх розуміння, відмінності в соціальних запитах і навчальних традиціях та ін.
На думку В. Адольфа, компетентний педагог - це такий спеціаліст, який має ґрунтовні знання з якогось предмета шкільного курсу навчання.
Проте Ш.О. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність особистості вчителя як творчий процес, у результаті якого виникає нове творче досягнення, яке не міститься у вихідних умовах.
А. Бондар схильний вважати, що компетентний вчитель організує педагогічну діяльність таким чином, щоб вона була спрямована на отримання усвідомленого результату (вчитель повинен постійно уявляти, формулювати, очікувати комплексний результат педагогічної діяльності).
Проте С. Висоцька розглядає професійну компетентність як мету підготовки вчителя у ВНЗ і дає таку характеристику: при цілісному підході до формування особистості вчителя компетентність професіонала вбирає в себе систему знань і вмінь, володіння загальними і спеціальними способами діяльності, здатність і потреба в удосконалюванні своєї боти, готовність до змін, нестандартність мислення.
М.Л. Коломієць розглядає психолого-педагогічну компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, необхідних для успішного виконування його функцій щодо навчання, виховання, розвитку особистості дитини.
Н.В. Кузьміна вважає критеріями високопродуктивної (компетентної) педагогічної діяльності способи навчання самоосвіті, самоорганізації, самоконтролю, способи пізнання вчителем себе, учнів, колег.
А.К. Маркова розглядає дві сфери професійної компетентності: мотиваційну й операційну. Кожна з них включає різноманітні психологічні показники, що дозволяють визначити групи критеріїв компетентності (об'єктивні і суб'єктивні, результативні і процесуальні, нормативні та індивідуально-варіативні, наявного рівня і прогностичні, професійної відданості і творчості, соціальної активності, конкурентноздатності професійної прихильності, якісні і кількісні). На прикладі вчителя авторка показує, кого варто вважати професійно компетентним. Це людина, яка:
• успішно вирішує задачі навчання і вихований, готує для суспільства потрібний соціальний продукт, випускника з бажаними психологічними якостями (об'єктивні критерії);
• особисто прихильна до професії, мотивована до праці в ній, задоволена професією (суб'єктивні критерії);
• досягає бажаних сьогодні суспільством результатів у розвитку особистості учнів (результативні критерії);
• засвоює норми, еталони професії, досягає майстерності у ній (нормативні критерії);
• і разом з тим прагне індивідуалізувати свою працю, а також усвідомлено розвиває індивідуальність засобами професії (індивідуально-варіативні критерії);
• досягає вже сьогодні необхідного рівня професійних якостей, знань і вмінь (критерії наявного рівня);
• разом з тим має і усвідомлює перспективу, зону свого найближчого професійного розвитку, роблячи все для її реалізації (прогностичні критерії);
• відкрита для постійного професійного навчання, накопичення досвіду (критерії, професійної навченості);
• у той же час збагачує досвід професії за рахунок особистого творчого внеску (критерії творчості);
• соціально активна у суспільстві, готує в ході суспільних обговорень питання про недоліки професії, її досягнення, разом з тим шукає резерви вирішення проблем всередині професії, не боїться потрапити в умови конкурентноздатності освітніх послуг (критерії соціальної активності);
• віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику (критерії професійної прихильності);
• готова до якісної і кількісної оцінки своєї роботи, вміє сама це робити, готова до диференційованої оцінки своєї роботи у балах, категоріях, спокійно ставиться до участі у професійних іспитах, тестах (якісні і кількісні критерії).
Насамперед А. А. Орлов в теорії і практиці професійної діяльності вчителя і педагогічної освіти виділяє основні компоненти професійно-педагогічної компетентності: етичні установки вчителя, система психолого-педагогічних знань, система знань в області предмета, який викладається, загальна ерудиція, засоби розумових і практичних дій, професійно-особистісні якості.
Аналіз праць В. Пилипівського дає змогу побачити, що під професійно компетентними педагогами слід розуміти виключно позитивно настроєних (замотивованих) людей з нестандартними, творчими підходами до педагогічного процесу. Відповідальні відношення до викладання поєднуються у таких учителів з вірою у здібності своїх учнів. Найважливішим показником висококваліфікованої педагогічної роботи залишається прагнення або бажання бути хорошим учителем. В остаточному підсумку професійний успіх визначається самою особистістю.